ЛІТЕРАТУРНЫЙ КОНКУРЗ

МАРІЇ МАЛЬЦОВСКОЙ

Oд 20. септембра до 10. новембра 2011 Сполок русиньскых писателїв Словеньска  у сполупраці з редакціов  Русин і Народны новинкы і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові выписує 1. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найлїпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в списовнім русиньскім языку. Оріґіналны літературны творы (непублікованы) може на адресу  (ПгДр. Кветослава Копорова, Інштітут русиньского языка і културы ПУ, Намістя леґіонарїв ч. 3,  081 48 Пряшів) посылати каждый автор од 18. року віку, жыючій в Словеньскій републі-

цї. Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до обалкы з літературным твором вложыть іщі єдну залїплену обалку, в якій буде ёго мено, призвіско і адреса. Обалкы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцїнїню конкурзу. Найлїпшы роботы, выбраны одборнов поротов, будуть оцїнены і опублікованы главно в Русиньскім літературнім алманаху, часть з них таксамо в Народных новинках  і Русинї.

Приправный выбор

Літературного конкурзу  2011.

20.9.2011

• Кінцём октобра 2009, по двох роках од выданя першой части, вышла друга часть публікації 100 вызнамных Русинів очами сучасників зоставителькы ПгДр. Марії Мальцовской і кол. Є то 10. публікація, котру выдав Світовый конґрес Русинів за помочі редакції Русин і Народны новинкы. В споминаній книжцї суть статї о жывотї і дїятельстві А. Біттнеровой, Ш. Біттнера, М. Гиряка, Я. Гриба, Ф. Ґібалы, Ш. Ґойдіча, В. Довговіча, В. Зозуляка, В. Янка, І. Киндї, М. Корбовой, А. Кралицького, М. Ксеняка, Н. Ляша, І. Латты, митрополиты Лавра (В. Шкурла), М. Лучкая, М. Мачошковой, М. Нємцовой, владыкы Николая (Н. Коцвар), Ю. Ставровского-Попрадова, А. Старостовой, Ш. Сухого і Ш. Чепы. Книжку сі мож обїднати на тел. ч.: 0918 732 507.

По третїй раз наставлене глядило

Може якраз стрїча з найвысшым уменём в літературї – з драматічным уменём, отворила Осифови Кудзеёви новы горізонты умелецького приїманя світа, – таку конштатацію высловила русиньска писателька ПгДр. Марія Мальцовска при выданю далшой з публікацій умелецькой літературы автора Осифа Кудзея – збіркы духовной поезії Пацеркы. Самособов, є то лем єден з факторів, котрый быв може на самім початку зроду умелецькой драгы пана Осифа Кудзея з Няґова. Він довгы рокы, так бы повісти, дозрївав, приправлёвав ся на „своє посланя“ на тім світї, жебы як зрїлый автор славив жнива і выдав зо себе тоты найякостнїшы плоды, якы може зародити лем міцный і здравый стром. Минулый рік быв про Осифа Кудзея надміру плодным. По выданю двох книжок баёк змінив жанер і выдав уж спомянуту збірку поезії Пацеркы, котров продовжує уж скорше зачату духовну лінію своёй творчости, а жебы не одставати ани на „другім фронтї“, Осиф Кудзей попрацовав і над далшов – уж третёв серіов баёк. І так того року на світло боже выставив Байкарёвы думы (книжка вышла у выдавательстві Русин і Народны новинкы, Пряшів, 2009).

По першых двох публікаціях баёк уж автор не похыбує, стає ся острїлянїшым, і видить ся, же свої думы на далшу шкалу тем „пущать до етеру“ намного смілїше, як то было в першых двох книжках. Ясно, тадь по першых двох, котры вышли єдна позад другой в куртім часовім інтервалї, успіх мать в кешени. Но предці лем... Міра одповідности ту є, мінімално в тім, жебы не скламати чітателя і выпродуковати пожыву духа кідь не высшой, та бодай лем єднакой уровни. По прочітаню найновшых баёк Осифа Кудзея можеме ся осмілити высловити думку, же автор, хоць ся му цалково не подарило двигнути помыселну граніцю высше, но наставлену вышку з попереднїх двох книжок баёк „перескочів без задыханя“ а видить ся, же сі то і „ужывав“.

далe

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА,

Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, 18.11.2009

Співы русиньского соловя спід Камняной

Під назвов Бескидьскы співы недавно у выдавательстві Русин і Народны новинкы в Пряшові (зоставитель, ґрафічна управа, технічный, языковый і одповідный редактор Мґр. Александер Зозуляк) вышла книжка поезій Штефана СМОЛЕЯ, русиньского народного поета старшой ґенерації, якый жыє і творить в Міджілабірцях.

Бескидьскы співы – є то за шором третя книжка стишків Штефана Смолея. Є то продуктівный автор штодо множества написаного матеріалу. В старобі як кібы ся хотїв наповно выповісти, высповідати. Зато выход каждой книжкы му приносить велику радость і смак выдавати дале.

Народив ся Штефан Смолей 13. 9. 1933 в Рошківцях, окр. Міджілабірцї. Выучів ся за обрабляча желїза, робив в заводї Вігорлат Снина, пізнїше в Міджілабірцях, в Мостарни. Зажыткы з тяжкого дїтства, жывот в русиньскім селї, росповідї старых людей, їх радости і болї, пережываня за їх судьбу – то суть темы, над якыма все роздумовав Штефан Смолей. Довго прагнув выдати свою властну книжку. Писав прос-ты стишкы оддавна, іщі як штудент реалной ґімназії в Жілїнї, кідь быв одорваный од родного дому. Пак в зрілых роках пробовав заганяти свої творы до україньскоязычных выдань в Пряшові, але не все походив, бо там ся народна поезія Русинів не стрїчала з найлїпшым одзывом. Бажыв быти монахом, учітелём, але му то не вышло. Став ся обычайным робітником, але з пером в руках. Чутливым, з порозумінём про другых. Много текстів складовав про знамый женьскый фолклорный колектів Лабірчанка з Міджілаборець, якый, шкода, перервав свою роботу.

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА

Пестра русиньска література

Покы ся зачітаєте до ту публікованых рядків русиньскых авторів, довольте пару словами підкрїпити ці розчірити мысель о красных рядках тых, якы ся траплять на неоранім полю такого русиньского сучасного феному, якым є література. Не впали они з неба. А ніч не взникло лем так самособов. Дакотры авторы мусили перейти довгу путь, покы ся доробили на пожадовану уровень, на таку, яка їх творы задїлює до чітаной літературы і они релатівно сповнюють крітерії, кладжены на сучасне красне писменство. Говориме релатівно, бо в каждій добі ся тоты крітерії можуть міняти. Лемже аксіомов бы мала зістати їх естетічна, емоціонална, познаваюча а, може, ай выховна функція.

Од р. 1989, кідь настала силна ерупція русиньского націоналного самочувства, ай красне писменство, умелецька література як єден із основных знаків екзістенції і розвоя народа, давала о собі знати. По взнику часопису Русин, Народных новинок ся першыраз мали можность нашы писателї презентовати як умелецькы єдиніцї – без якогось языкового обмеджіня. Дістали нелем слободу слова, але ай слободу умелецькых засоб, мали можность ся наповно реалізовати як поеты, прозаікы, створёвати язык, выглядовати стародавны, забыты слова своёй матери і нянька, а тоты давати до вжытку шыршій чітательскій громадї. Самособов, створёвати новы слова, неолоґізмы.

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА

Осиф Кудзей (1952) – новый матурітный вопрос

Як церьковный історік єм пересвідченый, же Осиф Кудзей з Няґова (окр. Міджілабірцї) дякуючі своїм стишкам і байкам раз ся стане матурітным вопросом на середнїх школах. Жебы правда была на місцю, хотїв бы єм обернути увагу на неточность в статї опублікованій в Народных новинках ч. 41 – 44/ 2008, стор. 2 – 3 під назвов Як кібы ся росторгнув міх з книжками русиньской поезії, де ся находить така інформація: „В роцї 1997 го [Кудзея] ословив єромонах В. Й. Кундрат, ЧСВВ, уж благой памяти, ці бы не писав до василіаньского Благовістника, де быв того часу шефредактором єромонах Й. В. Тімковіч, ЧСВВ. Пристав на то. „Од того часу до часопису реґуларно пишу поезію і прозу...“ (Позн. ред.: Множество опублікованых стишків у часописї Благовістник і в іншых часописах, новинках і календарях є єдно дїло, а выданя самостатных зборників поезії – друге. Также, думаме, же ту не є нияка неточность.)

Публікачны зачаткы русиньского поета і байкаря Осифа Кудзея были такы: 4. авґуста 1996 р. на єпархіалнім одпустї на свято Преображенія Господнёго на василіаньскій Буковій Гірцї перед архієрейсков Божов Службов вісемрічна Мірослава Барткова задекламовала як привітаня про єпіскопа-редемпторісту Мілана Хаутура русиньскый стишок Привітаня. Стишок быв барз шумный, зато єм собі од кураторів го выпросив і вернув ся назад до Літмановой, де сьме з єромонахом Василём Й. Кундратом, ЧСВВ і єромонахом Ґораздом А. Тімковічом, ЧСВВ (1959) вєдно бывали на фарї. Із своёв поетічнов „ловлёв“ єм ся похвалив сполубратам. Тогды мі о. Кундрат (1957 – 1996) повів, же автором того Привітаня є способный русиньскый поет Осиф Кудзей, і жебы єм го підписав під стишок як автора. Стишок быв публікованый в септембровім Благовістнику в р. 1996.

По тім, як о. Василь Й. Кундрат навщівив Осифа Кудзея мі повів, же він має велё стишків написаных і ниґде непублікованых, а же як буду хотїти, кідь другыраз піде до Няґова, навщівить пана Кудзея і мі їх принесе на публікованя. Першы стишкы О. Кудзея мі принїс в децембрї 1996 р. тїсно перед тым, як ся стала траґічна автогаварія за Чірчом (окр. Стара Любовня), при котрій єромонах Василь Й. Кундрат 20. децембра 1996 траґічно загынув.

Другый стишок О. Кудзея До нового року быв у Благовістнику опублікованый в януарї 1997 р. вєдно із справов о траґічній подїї, яка постигла єромонаха Василя Й. Кундрата. У фебруарї 1997 р. были в Благовістнику опублікованы два стишкы О. Кудзея: За отцём Василём і Хворота, а в слїдуючіх чіслах много далшых стишків і баёк.

Зато к інформації у высшеуведже-ній статї з Народных новинок як бывшый шефредактор Благовістника в р. 1995 – 1999 додаю: Є правда, же єромонах Василь Й. Кундрат, дасть ся повісти, обявив талентованого русиньского поета і байкаря Осифа Кудзея з Няґова, але не є правда, же Кудзея спонуковав писати стишкы в р. 1997 (тогды уж быв на правдї Божій), але было то уж в роцї 1996.

 Зато посылам тоту познамку на публікованя до Народных новинок, жебы кідь раз ся дїти будуть учіти о русиньскім поетови Осифови Кудзеёви, абы мали правдивы інформації.

Владимір ТІМКОВІЧ, Кошіцї, 10.04.2009

БЕСКИДЬСКЫ СПІВЫ

Під назвов Бескидьскы співы недавно у выдавательстві Русин і Народны новинкы в Пряшові. (зоставитель, ґрафічна управа, технічный, языковый і одповідный редактор Мґр. Александер Зозуляк) вышла книжка поезій Штефана СМОЛЕЯ, русиньского народного поета старшой ґенерації, якый жыє і творить в Міджілабірцях.

Бескидьскы співы - є то за шором третя книжка стишків Штефана Смолея. Є то продуктівный автор што до множества написаного матеріалу. В старобі, як кібы ся хотїв наповно выповісти, высповідати. Зато выход каждой книжкы му приносило велику радость і смак выдавати дале.

• Писатель Штефан Смолей із Міджілаборець мав, окрем презентації у своїм  містї, малу презентацію найновшого ёго поетічного зборника Бескидьскы співы споєну з автоґраміадов і в редакції Русина і Народных новинок, де тоту книжкы  выдав і де ся охотно підписав 24. новембра 2008 вдячным ёго чітателям: (справа) ЮДр. П. Крайнякови, А. Седлачковій, Мґр. Г. Бескидови,  ПгДр. М. Мальцовскым і ін.  Фотка: А. З.

Народив ся Штефан Смолей 13. 9. 1933 в Рошківцях Міджілабірьского окресу. Выучів ся за обрабляча желїза, робив в заводї Вігорлат, пізнїше в Міджілабірцях, в Мостарни. Зажыткы з тяжкого дїтства, жывот  в русиньскім селї, росповідї старых людей, їх радости і болї, пережываня за їх осуд – то темы, над якыма все роздумовав Штефан Смолей.  Довго прагнув выдати свою властну книжку. Писав просты стишкы оддавна, іщі як штудент реалной ґімназії в Жілїнї, кідь быв одторгнутый од родного дому. Пак в зрілїм віцї пробовав заганяти свої творы до україноязычных выдань в Пряшові, але не все походив, бо там ся народна поезія Русинів не стрічала з найлїпшым одзывом. Бажыв быти монахом, учітелём, але му то не вышло. Став ся обычайным робітником, але з пером в руках. Чувственным, з порозумінём про другых. Много текстів складовав про знамый женьскый фоклорный колектів Лабірчанка з Міджілаборець, якый, шкода, перервав свою роботу.    

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА, 26.12.2008

Осиф Кудзей і ёго очіста чоловіка

Осиф Кудзей (1952) – новый феномен в новодобій русиньскій літературї. Поступно ся приправляв, а проявив ся, главно того року, кідь му у выдавательстві Русин і Народны новинкы вышли року 2008 три книжкы. Знали сьме го іщі в 70-х роках як артіста-аматера, якый уж тогды на Фестівалї драмы і умелецького слова в Міджілабірцях проступляв, толочів дорогу свому русиньскому языку. Колектів, в якім грав, де были самы талентованы люде, быв інакшый на україньскім фестівалї тым, же грав по русиньскы, а тведро одстоёвав, обгаёвав фарбы русиньского діалекту перед тзв. україньсков поротов. Осифа сі памятаме, главно як комеділаного артіста. Як знаме, аматерьскому театру присвятив 15 років свого жывота. Може, якраз тота стріча з найвышым умінём в літературї, з драматічным умінём, му ай отворила новы горізонты умелецького приїманя світа. Може якраз тоты комічны ролї, сміх через слызы, ся стали передобразом ёго баёк. І хоць, правда, байкы тяжко порівновати з гуморныма творами, бо суть то высоко критічны, выкрывалны стишкы, якы пасують жывот звіряток, речей і розлічных нежывых предметів до ролї чоловіка, ёго характеру.

• Поет, байкарь, автор штирёх тогорічных властных книжок – Осиф Кудзей із Няґова (другый справа) є і добрым хрістіаном, і кантором, співать зо своёв женов (перша злїва), кантором і старостом села Серґеём Сметанком (третїй злїва) і ёго женов (четверта злїва) нелем в домашнїй церькви, але і поза нёй на різных церьковных святах.

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА, 26.12.2008

З богатов крошнёв творчого жывота

(К 75-цї Миколая КСЕНЯКА)

Миколай Ксеняк, сучасный русиньскый писатель, од року 2008 председа Сполку русиньскых писателїв Словакії, лавреат міджінародной Премії Александра Духновіча за русиньску літературу, яку удїлює Карпаторусиньскый научный центер в США і фінанцує ю знамый меценаш русиньской културы, освіты і літературы Штефан Чепа з Торонта, 4. децембра 2008 року ославив свій красный юбілей – 75 років плодотворного і хосенного в русиньскім дїлї жывота.

Народив ся в р. 1933 в селї Камюнка, Старолюбовняньского окресу, в сїмчленній бідній русиньскій родинї. На обалцї ёго першой русиньской книжкы О камюньскых майстрах (Пряшів, 1994) ся пише: „Так, як іншы ґаздове в тім краю, і отець Миколая Ксеняка часто мусив охабляти родину і выбрати ся до далекого світа на дрітарьку. Дїти, міджі нима і Миколай, помагали своїй матери, як знали“. І хоць условія жывота были тяжкы в тім краснім, але біднім замаґурьскім краю, Миколай тужыв по познаню світа, по освітї. Скінчів Руську ґімназію в Пряшові, Інштітут руського языка і літературы в Празї. Став ся учітелём, спочатку основной школы в Ружобмерку, пак директором ґімназії в тім містї, де робив аж до пензії.

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА, 23.12.2008

Новы книжкы

Конець календарьного рока є часом, коли ся звыкне кінчіти много ґрантовых проєктів, выслїдком якых суть книжны выданя. Самособов, уж сьме собі звыкли, же книжкы з русиньсков проблематіков і по русиньскы справила выходять почас цілого рока і їх выдавателї к ним звыкнуть орґанізовати презентаційны акції. Є то добрї нелем про пропаґацію каждой новой книжкы і єй автора, але так само про розвиток нашого русиньского дїла, бо кажда книжка собі так скоріше може найти свого чітателя і послужыти призначеному цілю.

В тых днях світло світа збачіла научна публікація під назвов Русиньскый язык меджі двома конґресами (Пряшів, 2008, 240 с.). Є то зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка, котрый ся одбыв 13. – 16. септембра 2007 в польскім Кракові. В зборнику є опублікованых 28 рефератів, якы прозвучали на конґресї в пятёх секціях (І. Статус русиньского языка од ІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка в 1999 роцї очами вызначных славістів; ІІ. Актуалны проблемы русиньскых кодіфікованых варіантів; ІІІ. Русиньскый язык в окремых функціоналных сферах; IV. Русиньскый язык в едукаційній сістемі поєдных держав; V. Проблематіка створіня цілорусиньской нормы), Вступне слово зоставителькы зборника Анна Плїшковой, і Резолуція з ІІІ. конґресу русиньского языка. Публікацію ґрафічно управив Александер Зозуляк. Зборник вышов вдяка Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї, ёго выдавателями суть Світовый конґрес Русинів і Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові.

Книжку за 210 корун (7 евр) мож купити в редакції Русин і Народны новинкы або обїднати на поштовій адресї редакції, респ. на і-мейловій адресї rusyn@stonline.sk.

Далшы дві новы книжкы суть з дїлнї Общества святого Йоана Крестителя (ОСЙК).

Першов є Grekokatolîc’kyj rusîň-skyj kalendar’ / Ґрекокатолицькый русиньскый календарь на рік 2009, новодоба традіція якого в тых днях наповнила свій скромный юбілей – пять років выдаваня. На тоту тему в календарю говорить у Вступнім слові выдавателя о. Ярослав Поповець, председа ОСЙК, і шефредактор о. Франтїшек Крайняк в рубріцї Словко шефредактора, де окрем іншого припоминать, же і тогорічный календарь зістає вірным своїй штруктурї, заужываній з попереднїх років – т. зн. є в нїм „з каждой темы дакус“. Суть ту статї на теолоґічны темы з поучныма пригодами зо жывота, якы уж здобыли у чітателїв і дописователїв успіх, зато і в тогорічнім выданю календаря мають достаточный простор. Але тото културно-реліґійне выданя не обходить ани темы, котры не мусять быти „на дяку псіхіцї днешнёго чоловіка“, як є конфлікт інтересів моралности чоловіка з конзумным аж нігілістічным способом жывота, якый не обходить ани хрістіанів, проблемы інтеррупцій, гомосексуаліты, педофілії, евтаназії і под. Традічным проблемом календаря, очівісно, зістає недостаток статей на історічны темы або темы зо жывота русиньскых сел, зато ёго выдавателї вызывають авторів-історіків не обходити ани тото выданя, яке є адресоване в першім рядї русиньскому народу, якому може помочі зорьєнтовати ся як в церьковных, так і в народных дїлах. А то є в сучасности – перед списованём людей наша велика сполочна задача, рїшіня якой выдаватель календаря ясно назначує на послїднїй сторінцї обалкы.

І тот календарь, якый вышов на 152 сторінках, має традічно добре технічне оформлїня, під якым ся підписав технічный редактор, о. Мартін Костїлник, парох в Гунківцях.

Віриме, же і тогорічный календарь найде собі своїх чітателїв. Обїднати собі го мож на адресї редакції: Gr. kat. farský úrad, 065 32 Kamienka 140, ч. тел. 052/4321557.

Далшов книжков ОСЙК є тогорічна уж третя книжка автора Йосифа Кудзея з Няґова під назвов Duchovny pisňi. З назвы выданя видно, же зборник духовных пісень, якый ґрафічно оформив о. Мартін Костїлник, вышов латиніков, очівісно з цілём бівшой доступности про якнайшыршый круг чітателїв. Духовны піснї автор роздїлив до пятёх частей: Піснї на свята почас року, Піснї на рождественны свята, Піснї на час великого посту, Піснї на великодный час, Розмаїты піснї. Довєдна в зборничку є опублікованых 46 духовных пісень, якы собі можуть найти адресатів міджі Русинами старшой і молодшой ґенерації.

Зборник собі мож обїднати на адресї: Spolok sv. Jána Krestiteľa, Gr. kat. farský úrad, 065 42 Čirč 145.

Четверта нова публікація під назвов Pohrib – Parastas v cer’kovnoslavjaňskim i v rusîňskim jazyku, выдана „про духовну потребу Русинів“, є з дїлнї Словеньской асоціації русиньскых орґанізацій. Нукать вірникам і священикам тексты, якы ся вжывають при погробных одправах традічно в церьковнославяньскім языку, в двох языках, т. є. ай в церьковнославяньскім, ай в русиньскім. Переклады зробили о. Франтїшек Крайняк, Йосиф Кудзей і о. Ярослав Поповець, технічный редактор о. Мартін Костїлник, языкова коректура – Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові.

Публікацію мож обїднати на адресї: Gr. kat. farský úrad, 065 32 Kamienka 140, ч. тел. 052/4321557.

Новым книжкам і їх авторам і творцям жычіме много чітателїв і віриме, же ся стануть вгодным дарунком під рождественну ялічку.

-ап-

Успішны презентації найновшых

книжок Ш. Смолея і О. Кудзея

ЧОМ СЯ У СМОЛЕЁВЫХ СВІТИТЬ ЦІЛУ НІЧ?

21. новембра 2008 року в Міджілабірцях на Основній школї на уліцї Коменьского дїточкы мали свято. Завитав к ним писатель. Не быв то нихто іншый як Штефан Смолей, родак з Рошковець, якый жыє в Міджілабірцях, а рад прияв позваня на школу міджі школярів, абы представив свою найновшу книжку стишків Бескидьскы співы. Тїшыв ся на тоту стрїчу, бо міджі дїтми было много такых, котры ся під веджінём учітелькы Іветы Мельничаковой учать русиньскый язык.

Директор школы Мілан Баяй вшыткых привитав, наперед писателя Штефана Смолея, пак Александра Зозуляка, выдавателя книжкы, і писательку і літератку Марію Мальцовску, яка розаналізовала творчость Штефана Смолея.

• 21. новембра 2008 року в Міджілабірцях на Основній школї на ул. Коменьского была презентація найновшой книжкы Штефан Смолея – Бескидьскы співы (злїва), якый наконець подаровав свої нижкы з властноручным підписом главно школярям, котры ся ту учати русиньскый язык під веджінём учітелькы Іветы Мелнічаковой. Другов презенатціёв того дня в залї засіданя Сільского уряду в Няґові была презентація тогорічой третёй книжкы Осифа Кудзея – Пацеркыі. І тота акція ся скінчіла подарованём родакам найновшой книжкы з підписом автора.

Штефан Смолей є писателём-самоуком. Пише главно народным штілом а додесь му вышли три книжкы поезій (Чудны думкы, Не ганьб ся, Русине!, Бескидьскы співы) і єдна книжка прозы Юрковы пригоды. Автор приравує далшы книжкы. Як сам повів на бісїдї, доднесь написав 1450 пoeзій і прoз, з котрых многы іщі не были опублікованы. Хоць спочатку школярї были несмілы, по часї ся роскрутила бісїда і вопросам не было кінця-края. Дїтей у першім рядї інтересовало – коли зачав автор писати, якый є ёго наймилїшый стишок або книжка, коли ся му найлїпше пише. Пан Смолей одповідав, же найлїпше ся му пише вночі, кідь є всягды тихо. Зато ся сусїдове нераз інтересовали, же чом то ся у Смолеёвых вночі світить. Аж теперь вышла правда наверьх.

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА, фоткы: А. З., 6.12.2008

Першый зборник Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівскoй універзіты

Тыма днями вышов з друку першый зборник научных і научно-популарных матеріалів о Русинах по новембровій револуції 1989 року. Зборник, котрому зо-ставителька ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. дала назву Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 (вышов по словеньскы, причім є наплановане і ёго русиньске выданя) мать амбіцію ословити нелем Русинів, але і їх сусїдів – Словаків, котры ся інтересують русиньсков народностнов меншинов.

Мотіваціов к выданю зборника быв проєкт День отвореных дверей на Пряшівскій універзітї  авторкы ПгДр. Кветославы Копоровой, з котрым ся як Пряшівска універзіта (ПУ), так і нововзникнутый Іншітут русиньского языка і културы успішно запрезентовали міджі штудентами середнїх школ северовыходного Словеньска. Проєкт потвердив гіпотезу, же молода ґенерація мать барз мало інформацій о історії Русинів, о актуалнім поставлїню русиньской народностной меншины в рамках Словеньска, але і в рамках другых держав карпатьского ареалу, о проблематіцї русиньского языка в минулости, але главно по кодіфікації в роцї 1995. Якраз на тоты темы, але і на много далшых з области културно-сполоченьского жывота Русинів (область выдавательской роботы, народностного школства, театру, русиньскых сполків і орґанізацій, церьковного жывота, музея, молодежной роботы) сі колектів одоборників на дану проблематіку приправив презентацію про штудентів, котрым научно-популарным способом представив кажду зо спомянутых областей русиньского народностного жывота. Вшыткы темы потім были спрацованы в спомянутім зборнику (самособов, русиньскы актівіты тым не были вычерьпаны), котрый, подля нас, стане ся репрезентатівнов публікаціов научно-популарного характеру про шыршый круг інтересуючіх ся русиньсков проблематіков. Про уціленїшый погляд на Русинів, як народ жыючій в окремых державах карпатьского ареалу, были до зборника вміщены і матеріалы загранічных авторів, котры представили дакотры аспекты жывота Русинів у Мадярьску, Польску, Сербії, Хорватьску і на Українї і їх розвиток по роцї 1989.

Такы або подобного характеру зборникы мать в планї Інштітут русиньского языка і културы выдавати реґуларно і поступно в них презентовати далшы, може менше знамы або і цалком новы темы. Самособов, кажде выданя буде споєне і з презентаціов, жебы о Русинах і їх жывотї знав якнайшыршый круг в першім рядї молодой ґенерації, нелем вузкый круг шпеціалістів, а главно, жебы молода ґенерація Русинів і такым способом была мотівована к актівній народностній роботї і продовжовала зачате дїло возродного процесу Русинів. Зборник ся зато буде експедовати як до тых середнїх школ, котры взяли участь на тогорічнім першім річнику проєкту День отвореных дверей на ПУ, так до іншых школ в Пряшівскім краю, але і до розлічных інштітуцій (містной самосправы і штатной справы і ін.) в реґіонах, де жыє компактно русиньска народностна меншина на Словеньску.

 ПгДр. Кветослава КОПОРОВА,

Інштітут русиньского языка і културы ПУ в Пряшові, 6.12.2008

Выдав третю книжку про дїти – Незабудку

Хто? Штефан СУХЫЙ із Стащіна, нар. 24. 5. 1946 у Не-хваль Полянцї.

Ш. Сухый основну школу выходив у роднім селї, середню в Гуменнім а высоку у Пряшові, де закінчів штудії на Філозофічнiй факултї Універзiты П. Й. Шафаріка. Потім робив як редактор пряшівского радія, од р. 1973 як учітель україньского і словеньского языка на строярьскім учіліщу в Снинї. Од другой половины 90-х років ХХ. ст. аж дотеперь робить методіка русиньского языка на Методічно-педаґоґічнім центрї в Пряшові. Є автором дакількох русиньскых учебників: Літературна выхова про 5. класу ОШ (2001), Літературна выхова  про 6. класу ОШ (2002), Русиньска література про 3. класу СШ (2004) і Русиньска література про 4. класу СШ (2005). Писати віршы зачав  як штудент высокой школы, а то по україньскы.  В тім языку выдав і зборникы поезії Гірська вишня  (1982) і Сонячна композиція (1987), в якых ся вертать до свого родного краю, к своїм родакам, вертать ся к темам, якыма жыє сучасный світ.

В р. 1994 р. выходить перша по русиньскы написана книжка поезій автора – Русиньскый співник, яков ся запрезентовав як єдна з найвыразнїшых  особностей у літературї Русинів Словеньска в сучасности. Свої поезії і публіцістічны творы реґуларно друкує на сторінках Народных новинок, єй прилог Поздравлїня Русинів і Русалка, Русина, в колектівных зборниках, календарях і ін. Він є автором і далшых русиньскых зборників поезій про старшых – Енді сідать на машыну вічности (1995) і Аспірін (2006), зборників стишків про дїти: Азбукарня (2004), Слон на Кычарї  (2007), а теперь ся вам діставать до рук далшый – Незабудка. Выдав і єден зборник гуморно-сатірічных повідань під назвов  Як Руснакы релаксують (1997). Окрем того, приправив пару драматізацій гер про радіо і театер, з якых розгласовы были і реалізованы а у слухачів здобыли великый успіх.

Як видно, поет, прозаік, драматурґ і пулісціста Штефан Сухый є плодным автором,  але досяг і певный ступінь якости своёй творчости, за што быв оціненный найвысшов міджінароднов Преміов Александра Духновіча за русиньску літературу в р. 2000. Віриме, же нас несподївать іщі не єднов інтереснов книжков... Вшыткы авторовы учебникы і книжкы красной літературы в русиньскім языку приправила на друкованя і выдала редакція Русин і Народны новинкы, ці як часть Русиньской оброды, або як сучасне самостатне обчаньске здружіня. Тоты учебникы і книжкы суть нелем добрыма приятелями про дорослых, але і про школярїв, жебы могли розвивати русиньскый літературный язык. Найновшу ёго книжку – Незабудку выдав Сполок русиньскых писателїв Словеньска, причім на єй выданю сьме тыж брали участь. Теперь праві з той книжкы сьме выбрали пару стишків про русиньскы дїти, котры ся їх можуть научіти рецітовати, або лем так їм їх прочітать про радость учітелька. А тоты старшы, што ся учать русиньскый списовный язык,  наісто уж самы ся пустять до їх чітаня.

А. З.

Европскый центер Коппет представив і Русинів

• Обалка книжкы „Le Milan“ Александра Блока, де суть переклады той поезії в многых языках, враховано русиньского під назвов Ґая.

Замок „Coppet“ (у Швейцарії область коло Женевского озера) дякуючі своїй історії і звучным менам вызначных особностей, котры в нїм побывали, вошов до міджінародного контексту културной Европы. На переломі року 1 800 быв „Coppet“ тым місцём, де ся навколо Жермен де Стеловой, Беньяміна Константа, Жана-Шарла-Леонарда де Сісмонді і Авґуста Вілгелма Шлеґла формовала Европа у вшыткых своїх дімензіях. Гостї того замку зограли вызначну роль в процесї формованя модерного европского думаня.

Европскый інштітут Женевской універзіты ту зрядив европскый центер, котрый з підпоров філозофічной факулты, юрідічной факулты і факулты сполоченьскых і економічных наук мать, окрем містных актівіт, амбіцію просадити ся і на міджінародній уровни. Коппетьскый центер застрішує і обсерваторій Европы і Европскый документачный центер. Їх інфраштруктура ся выужывать на орґанізованя колоквій, творивых дїлень і стріч, як і на утримованя дінамічности швейцарьского міджінародного научного контексту.

Центер розвивать інтензівну роботу в области Женевского озера, зъєдинять высокошкольскых педаґоґів і выскумных працовників універзіты і Федералной політехнічной школы в Лозан, орґанізує розлічны актівіты в кантонї Вод. Розвивать партнерство з універзітами в Ношател і Фрайбурґу.

При центрї робить „Platforma Eurocité“, котра хоче припомочі лїпшій інформованости о европскых вопросах і вытварять условія на демократічну діскузію о Европі. Женевска універзіта так заєдно з научнов і педаґоґічнов роботов повнить і веце цілїв: зъєдинять універзіту, обчаньску сполочность і державу в сполочнім проґрамі дїятельства в области інформатікы, выховы молодых людей і едукації учітелїв.

Коппетьскый центер Европского інштітуту Женевской універзіты помагать універзітї в першім рядї розвивати такы актівіты, котры будують єй ідентіту і потверджують єй позіцію центра ексцелентности.

 (Подля вебовой сторінкы Европского інштітуту Женевской універзіты.)

далe

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, 3.12.2008

Успішна презентація книжкы Maрії Ґіровой

Русин і Народны новинкы з центром у Пряшові, Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска у Братїславі і Русиньске културно-освітне общество А. Духновіча в Пряшові, Окресна орґанізація у Снинї партіціповали на выдареній акції, на презентації книжкы Марії Ґіровой-Васьковой Родне гнїздо. Выданя книжкы ініціовала, помогла приправити до друку і была єй зоставительков авторка тых рядків. О выданя ся постарало выдавательство Русин і Народны новинкы на челї з ёго шeфредактором Александром Зозуляком, якый книжку ґрафічно і умелецькы оформив.

Представлёваня першой книжкы Марії Ґіровой-Васьковой (нар. 1943) ся одбыло в Снинї, в тзв. „Новім Геркулесї“, за участи єй родаків із села Руського і стариньской долины вообще (учітелї, културно-освітны дїятелї, писателї і ін.). Проґрам вела сама авторка книжкы, яка привітала предностку Містьского уряду в Снинї Інж. Яну Росічову, делеґацію з Пряшова: за выдавательство Русин і Народны новинкы Мґр. Александра Зозуляка, выконного таёмника Світовой рады Русинів, за Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты ёго директорку ПгДр. Анну Плїшкову, ПгД, за Музей русиньской културы Словацького народного музею ёго директорку ПгДр. Ольґу Ґлосікову, докторку наук, за Русиньске културно-освітне общество А. Духновіча ёго председу Мґр. Гавриїла Бескида і члена выбору того общества Інж. Димітрія Крішка. Каждый із споминаных людей выступив і поздравив авторку з выходом єй книжкы і поповідав о проблематіцї інштітуцій і здружінь, котры представляли. Главным акцентом їх бісїды была захрана і утримованя русинства, школства, музейных скарбів, выходного обряду, а самособов русиньской літературы і пресы, писаных в азбуцї, яку треба пестовати і прискіплёвати молодым людём. Выдаваня русиньскых книжок, новинок, їх популарізація міджі людми тому дїлу помагають.

далe

Марія МАЛЬЦОВСКА, фоткы А. З.,10.11.2008

„Як кібы ся розторгнув міх із книжками русиньской поезії“

То ня напало в послїднїм часї, кідь выходить єден зборник за другым. Теперь вышли скоро нараз три: зборник світьской поезії про старшу молодеж і дорослых Штефана Смолея – Бескидьскы співы, зборник про дїти передшкольского і молодшого школьского віку Штефана Сухого – Незабудка і зборник духовной поезії Осифа Кудзея – Пацеркы. Суть то далшы зрїлы колоскы тогорічных русиньскых літературных жнив, што нас може лем радовати, бо тїшиме ся каждій книжцї красной літературы в русиньскім языку, котра збогачує наш русиньскый літературный язык і русиньску културу вообще. Книжкы Смолея і Кудзея были выданы за спонзорьскы пінязї обчаньскым здружінём Русин і Народны новинкы, книжка Сухого – Сполком русиньскых писателїв Словеньска, яка была фінанцована в рамках ґрантового проґраму МК СР – Култура народностных меншын 2008. На а што конкретного повісти о окремых авторах о їх книжках?

Штефан СМОЛЕЙ (Міджілабірцї, нар. 13. 9. 1933 у Рошківцях)

Отрошынкы з богатой стишковой творчости (дотеперь написав коло 1 200 поезій) русиньского народного поета Штефана Смолея сьме могли найчастїше чітати на сторінках русиньскых періодік, як Народны новинкы, в прилозї Поздравлїня Русинів, часопису Русин, Русиньского народного календаря і іншых. Потім ёго стишкы ся дістали і до двох зборників русиньской поезії – Муза спід Карпат (Пряшів, 1996) і Тернёва ружа (Пряшів, 2002), а першым ёго самостатным зборничком были Чудны думкы (Міджілабірцї, 2005). Наслїдно потім ОЗ Русин і Народны новинкы выдало зборник ёго патріотічной поезії під назвов Не ганьб ся, Русине! (Пряшів, 2005). Але автор в меншій мірї пише і короткы прозы, выбір із котрых вышов книжно у зборнику Юрковы пригоды (Пряшів, 2007).

далe

А. ЗОЗУЛЯК

Невычерьпный студник жывой воды

(Рецензія на два зборникы баёк Осифа Кудзея: Мудрость жывота і Байкы-забавляйкы)

Хоць писатель Осиф Кудзей з Няґова належить ку тым скорше народженым (24. 2. 1952), своёв другов збірков баёк, котра вышла з друку перед пару днями під назвов Байкы – забавляйкы і є якбы продовжованём першой книжкы баёк – Мудрость жывота (мімоходом, може требало дакус довше подумати над назвов другой серії баёк, бо в порівнаню з першов – Мудрость жывота, назва другой книжкы баёк могла быти сформулована так, жебы поставила другу публікацію кідь не на высшый, та холем на єднакый „ґарадич“ у творчости автора) вказав, же ёго писательскый талент довгы  рокы тлїв десь на днї душы, жебы в зрілім віцї автора выбухнув силов міцного і невычерьпного жрідла. Жідла жывотодарной воды, котра є в днешнїм світї така потребна, як в прямім, так і в перенесенім розуміню слова, бо нелем нашы тїла суть затоксікованы од каждоденного напруженого жывота, але главно наше внутро прягне по ласкавім погладжiню од сприязненой душы.

Такым погладжінём, порозумінём близкых краян в їх каждоденнїй трапезї, але і наладжінём на веселу струнку, одлегшінём проблемів і старостей ласкавым гумором, тым вшыткым обдарив Осиф Кудзей своїх чітателїв, краян, Русинів.

далe

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА,

Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, 10. 10. 2008

Выдарена акція Русина і Народныx новинoк

В мултіфункчных просторах Музею русиньской културы у Пряшові 24. септембра 2008 была презентація двох книжок баёк автора Осифа Кудзея. Книжкы вышли в куртім часовім одступі (єдна під назвов Мудрость жывота зачатком юна 2008, друга такой за три місяцї позад нёй, під назвов Байкы-забавляйкы).

„Байкы Осифа Кудзея суть погладжінём, порозумінём близкых краян в їх каждоденній трапезї, але і наладжінём на веселу струнку, одлегчінём проблемів і старостей ласкавым гумором,“ характерізує у своїй рецензії новы книжкы в родинї сучасных русиньскых публікацій ПгДр. Кветослава Копорова з Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты. Споміджі десяток публікацій, котры по новембровій револуції зачали по русиньскы выходити, байкы Осифа Кудзея суть може найрепрезентатівнїшым одразом жывота Русинів зо вшыткыма аспектами їх сучасных проблемів і старостей, котры автор выядрив найпростїшым і заєдно найкуртшым способом. Видить ся, же якраз жанер байкы набывать в днешнїй добі свою ренесанцію, бо о Кудзеёвы книжкы баёк проявляють Русины, а нелем Русины, але і Словаци необычайный інтерес.

Тото было видно і на презентації, котру зорґанізовало обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы у сполупраці зо Словеньсков асоціаціов русиньскых орґанізацій і Музеём русиньской културы в Пряшові. Но до істой міры партіціповало на нїй і Общество св. Йоана Крестителя, бо Осиф Кудзей є нелем успішным байкарём, але свій талент, котрым, як то повів о. Франтїшек Крайняк „го обдарив Господь Бог, жебы писав на славу Божу,“ він выужывать і при роботї з церьковнославяньскым текстом, перетлумачує го до русиньского языка, і сам пише духовну поезію.

Але і так сьме о Осифови Кудзеёви не знали іщі вшытко. На презентації несподївав своїм прекрасным голосом і вєдно із своїма краянами з Няґова, з котрыма співать в церьковнім хорї, ся запрезентовали фраґментами з акафісту, котры автор сам зложыв на честь священомученика, благореченого Павла Петра Ґойдіча. Няґівчане просто вказали, же і они в селї жыють актівным културно-народностным жывотом, за што їм можеме лем щіро подяковати, бо кібы сьме мали такых актівных Русинів по нашых селах веце, не мусили бы сьме ся страховати о нашу будучность.

Віриме, же байкы Осифа Кудзея рознесуть народностный дух по многых русиньскых селах і містах і „збудять“ многых Русинів.             

- кк -, 6.10.2008

Мать дар од Господа Бога
 

Так бы сьме могли сміло повісти о Няґівчанови Осифови Кудзеёви (24. 2. 1952), котрый є літературным саморостом без даякого языкового школованя, але мать природный дар слова. Обдарованый є і талентом доброго позорователя жывота навколо нёго, і то знать выстижно дати на папірь у стислій формі, на што бы іншому не стачіло ани пару сторінок. А далшыма дарами од Бога, котры были даны „обычайному“ сільскому хлопцёви, є ёго гумор і сатіра. Также то вшытко были передусловія, жебы ся став байкарём. Але покы ся так стало, перешло дость часу, кілько раз він запохыбовав о змыслї того, што творить, і ці то вообще мать даяку ціну. Кілько раз він „зашмарив перо“, но наконець зась го взяв до рук і продовжовав. А добрї зробив, бо так бы новодоба русиньска література пришла о доброго байкаря. Ёго байкы час од часу ся зъявляли на сторінках нашых Народных новинок, главно в їх літературній прилозї Поздравлїня Русинів, або в часописї Русин, также сьме видїли, же то є талент, все сьме їх чітали з інтересом. Также было природным рішінём, же сьме ёго першу книжку світьской поезії, книжку баёк у віршах – Мудрость жывота пририхтовали як проєкт до ґрантового сістему Міністерства културы СР і были сьме рады, же быв схваленый. Уж ніч не бранило тому, жебы сьме выдали тоту книжку. Стало ся так точно 1. юна 2008, што было свято нелем про нас, але і про автора. Тота книжка была такым силным імпулзом, же автор ся зактівізовав, і такой принїс нам на выданя рукопис далшого зборника баёк у віршах під назвов Байкы-забавляйкы, причім здобыв і спонзорьскы фінанції, также на зачатку септембра 2008 вышла тота друга книжка. Віриме, же теперь автор-байкарь наісто уж не перестане творити, бо видить, же то мать змысел, же ёго зборникы людей заінтересовали і многы ся на їх адресу высловили барз позітівно. То сьме чули і на презентації тых книжок 24. септембра 2008, котру в Музею русиньской културы у Пряшові приправило наше обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы. Теперь, милы чітателї, предкладаме Вам пару баёк з обидвох книжок, жебы сьте ся самы пересвідчіли о талентї од Бога, а, може, ся рішыте тоты книжкы купити у нашій редакції по 200 Ск, контактуючі ся телефоном на чіслї 0905 470 884 або на інтернетовій адресї: rusyn@stonline.sk.

далe

А. ЗОЗУЛЯК, одповідный редактор обидвх зборників, 6.10.2008

O роднім ся пише найлїпше,..

...бо то „іде прямо зо сердця“. А така є ціла поетічна творчость далшого русиньского літературного саморосту, знамой русиньской културно-освітной дїятелькы – Марії Ґіровой (за слободна Васькова) зо Снины, котра ся народила 11. септембра 1943 у селї Руське, Сниньского окресу, яке было выстяговане зато, же в тім реґіонї было наплановане будованя стариньской гати. Тот момент є єднов із найчастїшых тем поетічной творчости авторкы, бо родный край не мож „выоперовати зо свого сердця“! Далшыма темами творчости авторкы суть материньскый русиньскый язык, звыкы і традіцї нашых предків, културна дїдовизна Русинів на Словеньску. Тото вшытко нашло свій одзыв у зборнику поезії М. Ґіровой-Васьковой – Родне гнїздо, котрый недавно выдало обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы, яке ся орьєнтує на выдаваня русинськой періодічной і неперіодічной пресы, як і учебників русиньского языка і літературы, на бісїды з русиньскыма писателями, презентації їх книжок і бісїды зо школярями і їх родічами о потребі навчаня русиньского літературного языка. Зато нас тїшить, же вышов першый зборник М. Ґіровой-Васьковой, бо дотеперь сьме єй творы чітали лем спорадічно у русиньскій пресї. Радуєме ся з нёв і віриме, же нас авторка порадує іщі далшов книжков у близкій будучности і же возьме участь на бісїдах по школах, де ся учіть русиньскый язык і література. Віриме, же як добрым імпулзом до далшой творчой роботы было выданя той книжкы і єй перша презентація у редакції Русина і Народных новинок у Пряшові 1. авґуста 2008, так далшым імпулзом буде друга презентація той книжкы 17. октобра 2008 у Снинї. І як пише народна поетка у тім зборнику, „Не є і не буде / Покы лем світ буде, / Одправіку Русин / Жыв ту, й жыти буде! // ... Як соловей в лїсї / Щебоче, черькоче, / Своє родне гнїздо / Знищіти не хоче. // Хоць дїточкы ёго / Порозлїтали ся, / До гнїздочка свого / З ласков вертають ся...“ І наш русиньскый народный соловей – Марія Ґірова-Васькова няй лем дале поетічно „щебоче“ на радость, потїху нас, чітателїв єй стишків, на радость нас Русинів, котры не забываме на родне гнїздо, як не може нїґда забыти на родне Руське авторка. І першу книжку Марії Ґіровой мож собі купити в нашій редакції, стоїть 200 Ск. З выданого зборника сьме тыж выбрали пару стишків, може Вас заінтересують, потїшать, примусять задумати ся...      

далe

А. З.

Русиньскый выдаватeльскый унікат

Унікатом є книжка баёк Няґівчана Осифа Кудзея – Байкы-забавляйкы. Вышла на зачатку септембра 2008, причім перша ёго книжка під назвов Мудрость жывота вышла лем зачатком юна 2008, то значіть, же міджі першов а другов книжков перешли лем три місяцї! То є рекорд у новодобій русиньскій літературї і русиньскій выдавательскій роботї. Першу книжку автора сьме выдали за помочі фінанцій Міністерства културы СР, другу зась за помочі спонзорьскых фінанцій, котры роздобыв автор. І то є істый унікат.

Осиф Кудзей (24. 2. 1952) зачав писати дость нескоро, а то у 1997 роцї, як поезію, так прозу, котра ся публіковала у церьковных выданях: у василіаньскім місячнику Благовістник, од р. 2005 у кварталнику Артос і в Ґрекокатолицькім русиньскім календарю, а, самособов, публіковав і в нашых Народных новинках і часописї Русин. Першов ёго надрукованов книжочков церьковного характеру є Акафіст священомученикови П. П. Ґойдічови (2006), а першов книжков світьского характеру – Мудрость жывота.

Затоже перша Кудзеёва книжка мала валикый успіх, автор ся рішыв такой выдати другый зборник баёк – Байкы-забавляйкы, котрый мать дві части. В першій части під назвов Свіжы забавляйкы суть опублікованы новы байкы, котры іщі не были ниґде публікованы. В другій части Забавляйкы не так давны суть быйкы, якы были публікованы лем раз у русиньскій пресї. Перша книжка баёк мать, попри поучіню, веце гумору як тота друга, але обидві суть уціленым выбіром баёк. В другій книзї, як то робить часто байкарь Миколай Ксеняк, послїднїй стопчік є выслїдным поучінём на основі попереднёго тексту. Але ці бы не было лїпше, жебы собі тото поучіня чітатель нашов „міджі рядками“ сам, як кідь му го байкарь дає „на лопатї“?!

Вірю, же далша книжка баёк О. Кудзея буде іщі веце „пережута“ а аж так дана чітателям. Але, Осифе, не забывай на свій прекрасный гумор і сатіру...

Наісто ай друга книжка баёк, котра мать 96 сторінок, є найновшов із кухнї Русина і Народных новинок (33. самостатна публікація або 90. приправлена редакціов під таков істов назвов) і мож ю ту дістати за суму 200 Ск на горї уведженых контактах, заінтересує многых чітетелїв.

ПРИЄМНЕ ЧІТАНЯ, НОВЫ ЗНАНЯ І ДОБРЕ ПОУЧІНЯ ЖЕЛАМЕ ВШЫТКЫМ, КОТРЫ БУДУТЬ ЧІТАТИ НАШ РУСИНЬСКЫ УНІКАТ!           

А. З. , 11.09.2008

Двоїта радость Марії Ґіровой

● Наша юбілантка, русиньска писателька, родачка із Руського, Сниньского окресу, што жыє у Снинї – Марія Ґірова. Фотка: А. З.

Днесь в русиньскім културно-освітнім і літературнім жывотї у Словакії ся не мож скаржыти на недостаток талентів. Хвалабогу. Скоро двадцятьрічный період по „нїжній“ револуції року 1989 є про Русинів приязный што до обявлёваня новых розмірів на тім горізонтї. А Марія Ґірова є того прикладом. Є інтеґралнов частёв нашого културно-літературного процесу. Як особа аґілна, темпераментна своїм характером, все єй тїгало там, де суть люде. Култура – все была єй домена. Далшов єй ласков была і є поезія. І Выслїдком єй снажіня є єй перша книжка поезій Родне гнїздо (выдаватель: Русин і Народны новинкы в Пряшові), на реалізації якой сьме мали можность брати участь. К першій своїй книжцї уж Марія Ґірова-Васькова (позн. ред. – призвіско Васькова, уведжене на тітулї книжкы, є дївоче призвіско авторкы) дістала не єдну ґратулацію, а як видно, мала з нёй велику радость. Тадь хто бы ся не тїшыв своїй першій літературній дїтинї?! А ту сьме при корїню дїла. Бо радость была споєна ай з єй юбілеём.

Марія Ґірова 11. септембра 2008 року ославить свій жывотный юбілей. А выход книжкы є як кібы подарунком на єй юбілейный щедрый стіл. Інтересный збіг подїй, якы мали на думцї ай реалізаторы книжы, жебы помножыти радость авторкы. Стало ся то, а вшыткы ся довєдна тїшыме. Главно з того, же панї Ґірова выданём своёй першой кнжкы в краснім юбілейнім роцї зобщіла свої дотеперішнї актівности. У книжцї зась пережыла свій жывот і вказала новый розмір русиньского думаня. Стишкы суть просты і зрозумілы, а дакому, може бы ся ся видїли аж барз. Але така Маря Ґірова є. Пряма, щіра, як на долони. Треба видїти єй в цілости, не забывати на то, же реґістер єй жывотных скусеностей ся одрізнять од іншых авторів. Была позначена тым, же жывот єй родного села, Руського, пристановища, де каждый чоловік приходить ці вже замолода або на старости лїт, быв перерваный выстягованём жытелїв, родны гнїзда котрых заплавили воды стариньской гати у 80-ых роках 20. стороча. Таке чоловіка позначіть на цілый жывот. Не є ся што чудовати. Нащастя, свої пережываня Марія перелляла до свого актівного жывота на полю културы, пізнїше до своїх поетічных і прозовых творів. Такой як настала можность, зачала ся пуліковати в русиньскій пресї, в Народных новинках, Русинї, Русиньскім народнім календарю, але і в зборнику Тернёва ружа (зост. Анна Плїшкова, Пряшів: Русиньска оброда, 2002), пак в Літературнім алманасї, InfoРусинї.

далe

Марія МАЛЬЦОВСКА, 11.09.2008

Moлодый шістдесятник – Юрко Харітун

• Наш юбілант, поет, збератель русиньского фолклору, педаґоґ і културно-освітный дїятель – Юрко Харітун із Кежмарку, родак із Остружніцї.

Многы го познають як зберателя русиньского фоклору, другы як русиньского поета, далшы як учітеля і културно-освітного працовника, іншы і як председу Сполку Русинів Спіша, не мож забыти, же він і музикант. Довєдна – то наш Юрко-юбілант в єдній особі.

Народив ся 17. юла 1948 року в Остружніцї, Сниньского окресу, де пережыв і красне дїтинство. Основну школу выходив в Остружніцї а потім в Старинї а середню скінчів у Снинї, де уж тогды зачав писати стишкы і учів ся грати на гуслях в музичній школї. Потім пішов штудовати до Пряшова на педаґоґічну факулту а по скінчіню высокошкольскых штудій од 1970 зачав учіти в Основній школї у Лендаку, Попрадьского окресу. Главно почас середнёшкольскых штудій зачав записовати русиньскый фолклор: народны співанкы, дїтьскый фолклор, пословіцї, приповідкы... і творити поезію, што го тримле доднесь, кідь на плечах уж мать шість хрестиків.

Потім про нёго і ёго родину настав жалостный час, бо із родной Остружніцї в першій половинї 80-ых років минулого стороча требало ся выстїговати про ставбу стариньской гати. Тот момент, як і спомины на родне село, ся потім обявляють в не єдній ёго поезії, кідь він уж жыв із своїма родічами, женов і дїтми аж у далекім Кежмарку, одкы походить ёго жена:

„Нераз жалї сердце стиснуть,

слызы в очах ся заблиснуть.

В містї тїсно

і в тых мурах,

чоловік бы їх аж збуряв.

Мати крыла як у орла,

лїтав бы я понад села.

Лемже вода над селами,

впали церькви із крижами (...)

А в преградї над Стружніцёв

плаче в водї блїдый місяць.“

далe

Вышла пeрша книга Марії Ґірoвoй

Точно 1. авґуста 2008 вышла перша книжка нашой юбіланткы, знамой народной поеткы і културно-освітной працовнічкы – Марії Ґіровой із Снины, родачкы з Руського. Є то зборник позезій під назвов Родне гнїздо, котрый выдав Русин і Народны новинкы. З того приводу малый колектів працовників і сполупрацовників редакції привітав 6. авґуста 2008 авторку (пята злїва) і передав єй букету квіток і першы екземпларї новой книжкы. Заґратуловати єй пришли: (злїва) Г. Бескид, П. Крайняк, А. Седлачкова, языкова редакторка публікації А. Плїшкова, Д. Крішко, єй муж Антон, літературна редакторка М. Мальцовска. Фоткa: А. З.

Ціна А. Павловіча за рік 2007 –

Мірoславі Лацовій-Губцей

У Клубі словеньскых писателїв у Братїславі 19. юна 2008 передавали ся літературны ціны і премії за рік 2007, котры удїлює Літературный фонд – выбор Секції про первістну літературу – за найлїпшы творы в минулім роцї. Ціну Александра Павловіча за первісный твір у русиньскім языку здобыла Мірослава Лацова-Губцей за зборник поезії Авра (Братїслава: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2006). В рамках той ціны ся удїлює і премія, котру здобыв Миколай Ксеняк за переклады із словеньского до русиньского языка баёк із зборника Байкы (Братїслава: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2005).

М. Лацова-Губцей уведжену ціну здобыла за зборник модерной поезії з продуманов композіціов віршів респ. їх ціклів, котрый є прикладом взацной єдности обсягу вірша і ёго формы. З погляду поетічного майстровства авторка успішно нараблять із словом і ёго скрытыма выразами. З формалного боку поужывать техніку вольного вірша попереткаваного римованыма всувками, котры якбы пригамовлёвали ёго дінаміку, але єдночасно го поетічно збогачують і здоконалюють. Світ чутя і порывы душы молодой жены, яка жыє в добі повній роспорів, нашли в авторцї доброго інтерпрета, котрый все глядать правду о жывотї і о своїм місцю в нїм.            

- ЛФ -

Вышла довгоочекована перша книжка баёк О. Кудзея

Зачатком юна 2008 Русин і Народны новинкы выдав як свою 27. публікацію (або 84. публікація приправлена редакціов під таков істов назвов), а то выбір з баёк Осифа Кудзея під назвов МУДРОСТЬ ЖЫВОТА (Пряшів 2008, 88 стор.).

Мено Няґівчана Осифа Кудзея (нар. 24. фебруара 1952 у Няґові) в русиньскій културї, а окреме в русиньскій літературї, не є цалком незнаме, бо главнї ёго байкы, котры зачали выходити в Народных новинках і в часописї Русин по роцї 1989, не мож не поперечітовати.

В сферї културы спершу ся хопив того, што ся в тім часї дало – аматерьского театру. Было то в 70-ых роках 20. стороча як зачав із непрофесіоналным няґівскым театром, із котрым ходив вы­ступати в рамках міджілабірьского Фестівалу драмы і умелецького слова по селах і містах нелем на выходї Словеньска. Театер мав цалком добрый звук, жав успіхы нелем на лабірьскій сценї. Самособов, грав на діалектї, зато го люде приїмали так позітівно. Театру присвятив коло 15 років.

До писаня ся Осиф Кудзей довго не пущав, хоць то десь на днї душы тлїло. Як сам повів, по україньскы то якось не ішло, по словеньскы він – гордый Руснак з Няґова – писати не хотїв. А на діалектї якось не мав одвагу. Зміну принесли два моменты, по котрых му ёго внутро пошептало: зроб то, буде то мати змысел. Важным фактом были пореволучны зміны, котры принесли кодіфікацію русиньского языка, но перед тым імпулз про творїня в русиньскім языку му дав отець духовный Франтїшек Крайняк. Він пришов до Міджілаборець як священик і занедовго збачів чутливу душу і талент О. Кудзея. Міморядно духовно заложеный чоловік зачав вєдно з о. Крайняком робити над перекладами до русиньского языка старославяньскых церьковных текстів – євангелій і апостолів. Окрем того, сам зачав писати тексты церьковных співанок і акафіст. Другым полом творчости О. Кудзея є світьска поезія, з котрой найвыпуклїшы суть байкы. Байкы – то є властно одраз жывота автора як гуморісты, чоловіка з позітівным наглядом на світ і на жывот. З гумором ёму властным прозрадив, же найлїпше ся му пише у пятніцю – по сповіди, кідь є „чіста душа і голова“. А одкы приходить іншпірація?

У векшыны ёго баёк мож такой на першый погляд дешіфровати народны фіґлї або і повіданя старшых людёй, котры суть невычерьпным жрідлом мудрости. Стачіть лем „хопити думку“, потім уж вшытко іде само. Но не все ся так дарить, бо автор мать амбіцію в байцї нелем переповісти першопланову думку, але хоче, жебы тота „ мудрость жывота“ была переповіджена і гуморным способом, жебы ся засміяв і побавив нелем він сам при єй творїню, але і чітатель. А тогды ся слова родять тяжко, треба їх довго передумовати, выберати, пасовати єдно ку другому, жебы ефект быв доконалый.

Книжка баёк О. Кудзея, котра мать дві части: З БАЙКАРЬСКОГО ЗАПИСНИКА (іщі не публікованы новы быйкы) і БАЙКЫ ВСЕ АКТУАЛНЫ (публікованы главно в часописї Русин і Народных новинках) є писана простым, некомплікованым шті­лом, зрозумілым каждій ґрупі і каждій віковій катеґорії, зато будуть наісто гляданов пожывов про шырокый круг русиньского чітателя.

Публікацію мож обїднати або купити на адресї: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, тел.: 0905 470 884, імейл: rusyn@stonline.sk. Єй ціна: 200 Ск  із забалїнём і поштовным в рамках Словеньска: 250 Ск.

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, 7.7.2008

Сполок русиньскых писателїв мав членьску громаду

30. мая 2008 на в Малій салї Театру Александра Духновіча в Пряшові была вырочна членьска громада Сполку русиньскых писателїв Словеньска (СРПС). Громаду отворив Валерій Купка, член выбору, якый привітав писателїв, членів сполку і гостїв. Наслїдно слово взяв председа СРПС – Василь Хома, якый розаналізовав роботу сполку за минулый рік. Говорив о выдаваню Русиньского літературного алманаху, де ся публікують творы русиньскых авторів – проза, поезія, драма, літературна крітіка, говорив о літературных конкурзах, якы сполок орґанізує, о Літературній цїнї Александра Павловіча, яку того року дістала Мірослава Лацова за книжку Аура. Председа сполку ся высловив за потребу русиньско-словеньского і словеньско-русиньского тлумачного словника, к приправі якого бы требало, подля нёго, запросити Словеньску академію наук. Дотулив ся і вопросу удїлёваня Премії Александра Духновіча за русиньску літературу, яка є фінанцована з Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї, і членом одборной комісії на удїлёваня якой быв спершу В. Хома, в сучасности є то В. Купка.

По выступлїню В. Хомы наслїдовала діскузія, в якій выступили Николай Шкурла, Димитрій Крішко, Михал Шмайда, Николай Ксеняк (ёго выступ публікуєме в тім чіслї НН), Юрій Цігра, Феодосія Латтова, Штефан Смолей, Марія Ґірова, Марія Мальцовска і ін. Выступаючі ся дотулили актуалных проблемів русиньской културы і літературы, говорили о актівізації русиньской громады перед списованём людей у роцї 2011, в чім і писателї можуть зограти свою роль, кідь будуть ходити актівно міджі людей, на школы міджі дїтей і учітелїв.

На проґрамі писательской громады были і персоналны вопросы, в першім рядї вольбы нового выбору СРПС і председы, де функцію председы сполку зложыв Василь Хома. Але до закінчіня того чісла новинок сьме не дістали інформацію о тім, жебы ся писателї добісїдовали на новім веджіню орґанізації.

-ка-, 7.7.2008

Такых бы веце творчіх подарунків...

(Выступ на членьскій громадї СРПС 30. 5. 2008 в Малій салї ТАД у Пряшові)

Сполок русиньскых писателїв Словеньска має евідованых 29 членів. Хочу підкреслити, же маме і далшых актівных людей, котры не суть членами нашого сполку. Може пришов час вчленити і їх до нашых рядів, доповнити наш супис. Їх публікованы творы нас к тому ведуть. К ним, окрем іншых належить і Квета Мороховічова-Цвик, Ленка Лаврінцова, Мірослав Піндрох, Петра Семанцёва, Павел Янцура, Петро Крайняк, Марія Червенякова, Марія Гомолёва, Івана Ковалёва, Марія Костова, Еріка Костова, В. Михалчік, М. Уфнарь, Ірина Гунярова і іншы. Видите, же то не єдна особа. Є то уж ґрупа. А они, при справнім веджіню – можуть ся стати боёвым оддїлом на нашій літературній ниві, што нас барз тїшить.

А якже, почливы писателї, не тїшыти ся із Стащіньского подарунка в Русалцї, в Народных новинках, як го назвала ПгДр. Марія Мальцовска, в котрім суть творы школярїв 4. – 8. класы Основной школы в Стащінї? Лем припомяну: під веджінём учітелькы русиньского языка Мґр. Камілы Гудаковой, і вдяка директорцї школы ПгДр. Танї Капралёвій не рік і не два ту творять молоды ентузіасты свою поезію, прозу. Лем в Руслацї в Народных новинках (9 – 12/2008) свої творы публіковало 11 молодых авторів-школярїв! Яна Пителёва, Вікторія Келеманова, Елена Ґрундзова, Андреа Габураёва, Патрик Питель, Даньєла Кочанова, Франтїшек Кочан, Михаела Бардзакова, Філіп Соханіч, Катерина Сурова, Никола Гучкова. Дякуєме вам! Слово узнаня належить і Штефанови Сухому, бо Стащіньскый подарунок тихо, терпезливо указує направленость. Кібы ся таке дашто подарило і в іншых нашы селах і другым педаґоґам. Вірю, же такых творчіх подарунків буде веце. Може они напишуть нову сторінку до нашой, але і до іншоязычной літературы. Може, якраз з того погляду буде треба наш літературный конкурз заміряти на молодых і наймолодшых з цїлем підхопити їх і оцїнити.

далe

Николай КСЕНЯК, лавреат Премії А. Духновіча за русиньску літературу, 7.7.2008

Писатель Михал Шмайда – в персоналній енціклопедії ХТО Є ХТО

На пропозіцію Сполочности Енді Варгола в Міджілабірцях  WHO IS WHO CORP., PANAMA, філіялка Personenenzyklopädien AG, Zug у Швейцарії дня 29. апріля 2008 умістнила до своёй персоналной енціклопедії Михала ШМАЙДУ, русиньского писателя, етноґрафа, фоклорісту і антрополоґа міджі особности научного, політічного, господарьского, културного і умелецького жывота сполочности.

Сполочность Енді Варгола поздравлять Михала Шмайду з нагоды того світового успіху і желать му много далшых творчіх успіхів.

Др. Михал БИЦКО, ПгД., Ф. А. Б. І.,

председа СЕВ, 19.05.2008

Іріна Гарді-Ковачевіч – тогорічна лавреатка Премії

Александра Духновіча за русиньску літературу

 Іріна

• На 5. Біенале лемківской/русиньской културы в Криницї (Польско) 24. мая 2008 одбыло ся і переданя Премії Александра Духновіча за русиньску літературу. На фотцї: (злїва) актеры святочного переданя той премії – выконный секретарь Світовой рады Русинів А. Зозуляк, підпредседа СРР Д. Папуґа, поет П. Трохановскый і лавреатка той премії у 2008 роцї – Іріна Гарді-Ковачевіч. Обалка оцїненой книжкы І. Гарді- Ковачевіч – „Єднозложносц“          Фоткы: А. Плїшкова

Може є то кус сімболічне, же першого лавреата Премії А. Духновіча за русиньску літературу з року 1997 із Сербії – Дюру Папгаргая, котрый недавно одышов у вічность, вычередовала в році 2008 далша лавреатка той премії зо Сербії – Іріна Гарді-Ковачевіч. Сьме пересвідчны, же і она є єдным з тых русиньскых авторів, котрому найвысше оцїнїня за русиньску літературу правом належить.

Іріна Гарді-Ковачевіч ся народила 17. септембра 1944 року в Руськім Керестурї – в културнім центрї войводиньскых Русинів. Скінчіла Філозофічну факулту Новосадьской універзіты в 1974 роцї, а од 1965 року робить у выдавательстві „Руске слово“ у Новім Садї, де спершу была новинарьскым сполупрацовником, потім редактором рубрік а пізнїше главным і одповідным редактором тых новинок. Од року 1987 переходить робити до новинок „Дневник“ у Новім Садї, де робить як редактор културной рубрікы. Од року 1988 до р. 1999, коли одходить до пензії, робила як вольный репортер тых найвекшых што до тіражу новинок у Войводинї.

Іріна Гарді-Ковачевіч попри новинарьскій робитї уж од школьскых лїт была актівным літератором, публіковала свої творы в многых періодічных выданях, колектівных зборниках і антолоґіях, нескорше выдавать такы свої самостатны книжкы, як: „На дланї зеренко“ (Новый Сад, 1969), „Тисяч радосци“ (Н. Сад, 1976), „Безмена ява“ (Н. Сад, 1980), „Бависка“ (Н. Сад, 1984), „Куцик мудросци“ (Н. Сад, 1987) і „Єднозложносц“ (Н. Сад, 2004). Якраз за тот послїднїй спомянутый зборник поезії была авторка оцїнена Преміов А. Духновіча за русиньску літературу, котру єй присудила тройчленна порота одборників: проф. Елейн Русинко (Універзіта в Болтіморї, США),  Патріція Крафчік (Еверґріньска універзіта у Вашінґтонї, США) і доц. Др. Валерій Купка, к. н. (Пряшівска універзіта в Пряшові).

„Єднозложносц“ є зборником поезій, котрый авторка приправлёвала пару років. Поетка у нїм обгаює жывотны цїнности не як патетічну катеґорію, але як общественну вартость. Ковачевіч добре познать другы културы і їх цїнности, наперед сербску, в кругу котрой жыє і што часто ї нутить порівновати з русиньсков културов. Русиньскость є фундаментом єй емотівного і менталного єства. Она є тов дорогоцїнностёв, котра ю выносить понад другых. Єй книжка „Єднозложносц“– то кроніка емотівных і  вызначных подїй, котры она пережывать, видить і на свій способ поетічно перетлумачує. Найміцнїшы суть тоты єй поезії, в котрых  блиск жывотного уменя  дає до сувязи зо собов, світом і жывотом як такым.

Віриме, же тогорічна Премія А. Духновіча за русиньску літературу є в добрых руках і авторцї хочеме пожелати, жебы ся єй і надале дарило на нелегкій поетічній пути, на котрій ся снажыть іти до глубины людьской душы. Няй нас потїшыть іщі многыма такым творами, як є єй оцїнена книжка.

Также іщі раз ґратулуєме панї Ірінї в менї редакції Русина, але і в менї пороты, в менї председы Світовой рады Русинів і презідента Карпаторусиньского научного центра в США – професора Павла Роберта Маґочія, і в менї меценаша той премії – Штефана Чепы з Торонта.

А. З., 23. 5. 2008

Пoчливoсть Емілови Кубекови

К 150. річніцї од народжіня (23. новембра 1857) Еміла Кубека выдав Світовый конґрес Русинів як 4. свою публікацію выбране з прозы першого русиньского романописателя на Пряшівскій Руси Еміла Кубека, ґрекокатолицького священика, котрый по перебываню як священик у Гомродї (днешнє Мадярьско), Якубянах, Кремній, Любовцї і Снакові ся переселив до Америкы, де ай вмер і є похованый (1904).

Выбране вышло під назвов Єдна стріча з фінанчнов помочов Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї і Сільского уряду в Снакові (староста Інж. Ян Біялко). Зоставителями суть ПгДр. Марія Мальцовска і ПаедДр. Франтїшек Данцак. Модерный, дінамічный переклад  до сучасного русиньского літературного языка, штілістічну і літератрну управу зо змыслом про „духа“ Кубековой прозы зробила ПгДр. Марія Мальцовска. Подобно, чутливо, тексты языково управила ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. Технічну і ґрафічну управу (кошульку) умелецькы дав публікації Мґр. Александер Зозуляк. Предслово з надглядом написав академік Павел Роберт Маґочі з Торонтьской унуверзіты у Канадї, а короткы аналітічный вступ публікують зоставителї. На концї книжкы є словеньске, руське і анґліцьке резуме.Тексты были выданы азбуков. Анотована книжка, треба вірити, же є зачатком перевыданя вшыткых Кубековых творів в Словакії.

Покы іде о самотный переклад, в пердметній книжцї є опублікованый урывок із роману Марко Шолтыс і 8 повідань, міджі нима і повіданя Єдна стріча, котре дало назву тому выбраному. Перекладачцї ся подарило утримати в повіданях ласкавый Кубеків гумор і змысел про реаліту жывота Русинів дома і за великов водов у США.

Вірю, же тото выбране з творів Е. Кубека досправды посилнить народне познаня сучасных Русинів у 21. сторічу, а то в Словакії і в Америцї.

Андрій КАПУТА, Свідник, 28. 3. 2008

Звязали приємне з хосенным

● Участници бесіды з автором книжкы „Odsúdení do raja“ – Николаём Шкурлом (стоїть), котра была в просторах Музею русиньской културы в Пряшові 23. фебруара 2008: (справа) Інж. Димитрій Крішко, котрый вів бесіду, автор книжкы, ёго жена – Інж. Марґаріта Шкурлова і публіка.

23. фебруара 2008 року в просторах Музею русиньской културы в Пряшові была бісїда з писателём Николаём Шкурлом, автором книжкы на тему оптації Русинів – Одсуджены до рая (Odsúdení do rаja), яка вышла у Свіднику іщі в роцї 2004. Треба повісти, же тему оптації отворив автор першыраз по „нїжній“ револуції на сторінках Народных новинок, де тогды опубліковав понад 15 продовжінь того серіалу. І тот факт, як і потреба шыршого роскрытя той темы го іншпіровало к написаню книжкы.

Книга з метафорічнов назвов Одсуджены до рая ся занимать оптаціов Русинів на Україну. Николай Шкурла там одышов як сімрічный дїтвак. Через призму властну і выповідї людей, якы пережыли тоты подїї, автор вытворив правдивый образ неутїшного жывота Русинів на Українї, позначеного довгорічнов тужбов вернути ся назад до свого краю на Словакію, на родны бережкы. І хоць книжка вышла перед штирёма роками, судьба єй героїв все выкликує інтерес у чітателїв. Доказом того была і недавна бісїда о книжцї, в якій окрем автора взяла участь і ёго жена, Інж. Марґаріта Шкурлова, яка помагала при зродї книжкы. Быв притомный і брат автора Михайло Шкурла. Бісїду вів Інж. Димитрій Крішко, якый у вступі ся задумовав, подобно як іншы діскутуючі, над політічныма прічінами оптації. Автор одкрыто говорив о обаламучіню Русинів, якы потерпіли од оптації, зазнали траґедію і понижованя од дакотрых Українцїв і довго ся не могли вернути назад домів. Книжка Николая Шкурлы є документом добы. Є написана доступным штілом з нахылом к умелецькій літературї.

Окрем Н. Шкурлы, темов оптації ся довго занимать і Пряшівчан Штефан Крушко, автор уж семох книжок, якый тыж быв участником бісїды.    

Кідьже орґанізатором бісїды быв Руськый клуб – 1923, было вырїшено звязати приємне з хосенным. І так по скінчіню бісїды одбыла ся громада Руського клубу – 1923, на якій была прочітана Справа о роботї клубу, членове ся занимали Становами РК – 1923, быв зволеный новый выбор і прията Резолуція.

-рк- 3. 3. 2008

O русиньскій історії і языку – по словеньскы

Конець 2007 рока быв богатый на русиньскоязычны книжковы выданя, але і на выданя о Русинах, їх історії і языку по словенськы. До першой катеґорії патрять книжкы Еміл Кубек: Єдна стріча (Выбране з прозы) зоставителїв М. Мальцовской і Ф. Данцака, Штефан Сухый: Слон на Кычарї (Стишкова книжка про русиньскы дїтиска), В. Ябур, А. Плїшкова, К. Копорова: Русиньска лексіка на основі змін у правилах русиньского языка (Правописный і ґраматічный словник) (писали сьме о них на тім містї той сторінкы в ч. 49 – 52 / 2007), 100 вызнамных Русинів очами сучасників, І. часть зоставителькы М. Мальцовской і Jazyková kultúra a jazyková norma v rusínskom jazyku/Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку (Зборник рефератів...) зоставителькы А. Плїшковой, де лем єден реферат є по словеньскы а єден по польскы, остатны по русиньскы (о тых публікаціях на тім же містї сьме писали в ч. 1 – 2 / 2008).

Теперь Вам хочеме представити далшы дві цїнны публікації, котры вышли по словенськы, але їх авторами суть Русины. Тым, же книжкы вышли по словеньскы, мать можность їх обсяг спознати веце людей у Словакії, што є тыж їх цїль.

Першов презентованов публікаціов є книжка Národ znikadiaľ: ilustrovaná história karpatských Rusínov (Prešov: Rusín a Ľudové noviny, 2007, 120 стор.) академіка Павла Роберта Маґочія в перекладї до словеньского языка Анны Плїшковой. Є то уж шесте выданя той книжкы, котра вышла в 5 языках (двараз по анґліцькы – на Українї і в Канадї, по україньскы, русиньскы, румуньскы, а теперь – по словеньскы. Приправлене є выданя книжкы і в далшых языках, также тоту публікацію мож сміло назвати русиньскым меґапроєктом).Обсяг книжкы є роздїленый до девятёх капітол (Zemepisná poloha Karpatskej Rusi, Štáty a národy, Najstaršia história karpatských Rusínov, V. – XV. st.; Politika, náboženstvo a identita v XVI. – XVIII. st.; Rusínske národné obrodenie, XIX. – zač. XX. st.; Karpatskí Rusíni v medzivojnovom období, 1920 – 1930; Rusíni počas druhej svetovej vojny, 1939 – 1945; Karpatskí Rusíni počas komunistickej vlády, 1945 – 1989; Tretie rusínske národné obrodenie, od roku 1989), подля назв котрых можеме ідентіфіковати єй обсяг: є то перегляд історії карпатьскых Русинів од найстаршых часі аж до сучасности. За барз цїнный мож поважовати фотоґрафічный матеріал в книжцї. Рецензентом публікації є історік Сполоченьско-научного інштітуту Словеньской академії наук у Кошіцях (СНІ САН) – ПгДр. Станїслав Конєчні, к. н. Публікація є што до обсягу і формы высоко якостна. А же так могла выйти, то є нелем заслуга автора, рецензента і перекладателькы, але і вшыткых, котры у єй приправі брали участь: Валерій Падяк, к. н., Лариса Ільченко і Мґр. Александер Зозуляк, як і тых, котры помогли, же были на єй выданя даны фінанції – підпредседа влады СР про людьскы права і народностны меншыны Душан Чапловіч і русиньскый філантроп із Торонта – Штефан Чепа. Вшыткым тым патрить вдяка.

Книжку мож обїднати і купити зa 250 Ск на адресї: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1,
081 48 Prešov SR, tel.: 0905 470 884, E-mail: rusyn@stonline.sk.

Другов книжков є моноґрафія під назвов Rusínsky jazyk na Slovensku: náčrt vývoja a súčasné problémy (Prešov: Metodicko-pedagogické centrum (МПЦ) v Prešove, 2007, 116 стор.) ведучой Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты (ІРНШ ПУ) – ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД. Обсяг книжкы є роздїленый до двох основных капітол (1. Spisovný jazyk ako nástroj národnej identifikácie Rusínov, 2. Základné funkčné sféry rusínskeho spisovného jazyka na Slovensku) а кажда з них до дакількох підкапітол (1. Rusínsky jazyk (RJ) na cirkevnoslovanskej báze, RJ na (ľudovej) hovorovej báze, RJ na (veľko)ruskej báze, Návrat k ľudovej jazykovej báze, Rusínska jazyková otázka v rokoch 1918 – 1989, Rusínsky jazyk na ukrajinskej báze a jazykové spory na Podkarpatskej Rusi, Rusínska jazyková otázka na Slovensku v medzivojnovom období, Rusínska jazyková otázka v rokoch 1938 – 1948, Nové národné obrodenie Rusínov po roku 1989; 2. Rodinná sféra, Sféra úradného kontaktu, Scénicko-divadelná sféra, Mediálna sféra, Literárna sféra, Konfesionálna sféra, Školská sféra). В першій є в основных знаках накреслена комплікована путь гляданя найвгоднїшой подобы літературного языка Русинів, яка ся завершыла кінцём 20. ст. кодіфікаціов языка на базї жывой говоровой бісїды Русинів. Друга капітола є аналізов уведженых функчных сфер русиньского списовного языка на Словеньску. Публікація належить к роботам соціоліґвістічного характеру. Віриме, же заінтересує і буде хосенна про вшыткых тых, котры ся інтересують і занимають русиньскым языком на Словеньску. Книжка вышла вдяка Міністерству школства СР. Єй рецензентами были: ПгДр. Василь Ябур, к. н., доцент Оддїлїня русиньского языка і културы ІРНШ ПУ в Пряшові, і ПгДр. Станїслав Конєчні, к. н., історік СНІ САН в Кошіцях. Одповідным за єй выданя быв директор МПЦ у Пряшові ПаедДр. Іван Павлов, ПгД., технічным редактором і автором ґрафічной управы є А. Зозуляк.

Інформації ай о тій публікації мож дістати на высшеуведженім контактї.    А. З.

Была тото фатаморґана, або скаліченый
світ чесных людей?

Невелика книжечка Марії Мальцовської Зелена фатаморґана (Ужгород: Выд. В. Падяка, 2007), котра выйшла из-под печатного станка у юнію 2007 рока перед 9. Світовым конґресом Русинів, занимать немного сторінок, а писалася аж пять років. Чому так? Отвіт простый: авторка глядала майлаконичні формы художнёго одображеня нашого непростого жытя из ёго чисельными проблемами и домогтися майповнішої інтерпретації ушиткого, што твориться довкола нас. До того, она выбрала для вырішеня поставленої цілі не традиційну белетристику безконфліктного сюжета, а нелегкый жанр малої прозы – жанр новелы, якый потребує великої писательскої майстерности.
Марія Мальцовська оправдала свуй выбор. Змістом книжкы, композиціов, остротов сюжета, глубокым драматизмом, граничным из траґізмом, обєктивным аналізом и синтезом людського жытя, лаконізмом и образностю языка, динамізмом подій авторка доказала, што она – великый майстер жанра новелы. Єдночасно можеме повісти, што у особі писателькы находиме и філозофа, и психолоґа, и педаґоґа, и медика, и соціолоґа...
Уже перша ремарка про зародженя жытя придає книжці філософського зафарбленя. Што такоє жытя? Удкы оно береся? Приёмом нарунаня авторка отвічать: „Чоловік розвивать ся, як цвіт у черешни і лем тогды прийде на світ, як дозріє “(с.9). Здоровый зародыш дає здоровый плод. А далша судьба плода – таємниця, бо залежить од многых факторів, субєктивных и обєктивных. И туй стрічаєме першый парадокс: здоровый плод і доброє ёго воспитаня (маєме на увазі жытя головної героїні Ількы) под вплывом вонкашньых, соціалных факторів, не дали доброго резултата. У судьбу Ількы, красної, розумної, выхованої у народных традиціях дівочкы вплітаються спокусы світського жывота и морально розложенї люди – антиподы християнської моралі, провокаторы. Одбываться страшна метаморфоза способу жытя молодого чоловіка. Рушилися планы сподіваня ілюзії на щасливый жывот. Перед силами модерного світу не устояли ни інтелект дівчинкы, ни її благородні стремління, ни емоціональна душа, ни люблячоє серце, ни доброє родительскоє воспитаніє.

далe

Михайло АЛМАШІЙ

Четверта і двадцятьчетверта публікація...

... вышли зачатком децембра 2007 року в русиньскім языку на Словеньску. А яка четверта? Є то 4. книжка выдана Світовым конґресом Русинів, а то Еміла КУБЕКА під назвов ЄДНА СТРІЧА (Выбране з прозы). Но а яка 24. публікація? То є зясь книжка з продукції Русина і Народных новинок автора Штефана СУХОГО, яку назвав оріґінално – СЛОН НА КЫЧАРЇ (Стишкова книжка про русиньскы дїтиска). Обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы выдало самостатно 24 книжок, але як самостатна редакція в рамках Русиньской оброды на Словеньску приправила і выдала уж 81. публікацій, тов послїднёв є барз потребна книжка про русиньскы дїти, котрых сьме дотеперь выдали лем 4 (!)  Конкретно: Приповідкова лучка Марії Мальцовской, Приповідкы на добру ніч Ерікы і Марії Костовых, як ай Азбукарня і Слон на Кычарї Штефана Сухого. Є то дость мало, кідь хочеме підхопити наймолодшу ґенерацію русиньского роду, жебы ся інтересовала своїм поводом, русинством, русиньскым языком і літературов, жебы ся їх учіли в школах!

Зборник прозы Єдна стріча зоставили ПгДр. Марія Мальцовска і о. ПаедДр. Франтїшек Данцак к 150. річніцї од народжіня о. Еміла Кубека з фінанчнов помочов Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї і Сільского уряду в Снакові. У книжцї є 7 повідань (Палько Ростока, Хрістос раждаєт ся, Єдна стріча, Великодный дар, Кому што Бог обіцяв, По доджу – сонце, В якім віцї жена наймилїша і найкрасша) і короткый урывок з роману Марко Шолтыс. Їх переклад до сучасного русиньского літературного языка, штілістічну і літературну управу зробила М. Мальцовска, языкову управу ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., ґрафічну управу Мґр. Александер Зозуляк. Передслово написав проф. Др. Павел Роберт Маґочій, ПгД., а вступ – обидвоє зоставителї. Книжка на кінцї мать словеньске, руське і анґліцьке резюме. Книжка мать 120 сторінок і мож ю обїднати або прямо купити в редакції за 200,- Ск. Контакт: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, mob. tel.: 00421 (0)905 470 884, E-mail: rusyn@stonline.sk.

В другій книжцї – Слон на Кычарї  є 35 оріґіналных русиньскых стишків про русиньскы дїти, з котрых мож спомянути холем такы інтересны, як: Мамин луч, Поштова скринька, Ісус у яслічках, Злата азбука, Стоморквовый снїгуляк, Смутна верьба, Путь до Віфлеєму, Школярёва молитва або Слон на Кырчарї. Кажда з тых поезій про дїти є ілустрована русиньсков малярьков Аннов Ґаёвов і наісто ся буде любити каждій дїтинї, котра тоту книжку возьме до рук, бо уж самотна обалка є інтересна. Веселый вступ до своёй книжкы написав сам автор, языкову управу зробила ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. а ґрафічну – Мґр. Александер Зозуляк. Публікація має 64 сторінок і была фінанцована Міністерством културы СР. Мож ю тыж обїднати або купити за 200,- Ск. (Контакты суть высше уведжены.)

ОБИДВІ КНИЖКЫ ПОРАДУЮТЬ СТАРШЫХ І МОЛОДШЫХ, ЛЕМ СОБІ ТРЕБА ВЫБРАТИ І ЗАВЧАСУ ОБЇДНАТИ АБО КУПИТИ.

А. З., 19.12.2007

Написав роман у віршах – Русиніада

Середнёшкольскый професор у пензії Михал Павук (нар. 20. 9. 1925 в Королёві над Тісов, Севлюського окресу на Підкарпатьскій Руси, в тогдышнїм Чеськословеньску) жыє і творить у Братїславі. Ёго творы сьме публіковали на сторінках Русиньского народного календаря на 2001 рік, в зборнику Муза спід Карпат і в другых, в Народных новинках сьме за нёго писали при ёго 80-тых народенинах (НН 35 – 41/2005). Михал Павук і наперек свому віку пише дале, а то нелем по русиньскы, але і по руськы, чеськы, словеньскы, україньскы і по мадярьскы. Тоты вшыткы языкы Русин мусив знати, а то в залежности од того, як ся посували граніцї Підкарпатьской Руси, сучастёв котрых держав она ся поступно ставала. Ёго думкы, котры передавать у своїх віршах, суть сконцентрованы на родный край, на ёго красу, богатство, традіції, якы все лем, подля нёго, выужывали чуджі люде. Авторови доднесь не вышла ани єдна властна книжка, што є на шкоду. Теперь выбераме пару поезій із роману у віршах Русиніада.    

К. КОПОРОВА, 19.12.2007

Бісіда з русиньскыма писателями в стащіньскій школї

● На бісідї з писателями, лавреатами Премії Александра Духновіча за русиньску літературу – Маріёв Мальцовсков (в сердинї) і Штефаном Сухым было весело. Дїти комуніковали спонтанно по русиньскы, было видно, же панї учітелька Каміла ГУДАКОВА (злїва) їх на бісіду добрї приправила. Найвеце вопросів давали дївчата свому краянови Штефанови Сухому, котрый знову несподївав своїма найновшыма стишками

● Данку КОЧАНОВУ і Катку СУРОВУ інтересовало, ці дїти писателькы Марії Мальцовской чітають єй книжкы і як їх оцінюють, але і то, ці роспещене дївча з приповідкы Материна правда є скуточне, або выросло лем у фантазії авторкы.

Фоткы: К. Копорова

Народ од Бога, ци народ нивыдкы

    Сього року в Америці в амбасадах центральноевропейських держав (Словакії, Румунії и т.д.) была презентована книжечка професора П.Р Маґочія „Народ нивыдкы” (з подназвов „ілустрована історія карпаторусинов”). Читач уже из першого листика дўзнаєся,ош „по русинськы текст потовмачив и сюжетні коментарі ид ілустраціям подав Валерій Падяк”. Далша інформація гласить, ош „сесе ілустроване цвітне выданя указало ся нараз у трёх єднакых варіантах – у русинському, англійському и украЇнському языках. Выданя ся ладит до того по румунськы, полськы и словацькы”. Таким образом, рахувучи анґлійськый варіант, русины гонни дяковати автору за то, ош скоро цілый світ дўзнаєся, ош у Центральнўв Европі, дись там у карпатському краю, жиє „народ нивыдкы”.

   Задум автора быв добрый – написати діла русинських школ універсальный учебник з краєзнавства, благо, под руками у нього уже была написана по-русинськы „Історія Подкарпатської Руси”, дві енциклопедії Подкарпатської Руси – анґлійський и руський варіанты, и цілый шор новых робўт мадярських и словацьких історикўв з даної тематики, котрі лем треба было розумно ухосновати. 

   „Я – нивыдкы!” – уголосив колись америцький малярь из русинським коріньом Енді Варгол, котрый, як твердить пан П.Р.Маґочі,”знав казати лем за вто,на што ся мог злакомити зритель, мимо того, ци то была правда, ци ніт”. А раз так, то ци варта было сисю фразу Варгола, котру вўн уповўв може и на фіґлі, прикапчовати до древнього словянського русинського народа?

   Но назва книжкы – тото прероґатива автора. Заострьовати увагу читача на сьому не будеме, зато заглубемеся у аналіз зміста книжкы. У першўв главі автор намыгаться пояснити читачови, што тото є Карпатська Русь и де она находиться. Сим вўн напоминать єдного русинського „лінґвіста”, котрый до свойих русинських текстўв подає и словарь, бо розуміє, ош його русинський „язык” мало ко буде розуміти. Уже не єден серйозный історик говорив, ош назва Карпатська Русь – не просто дискусійный вопрос, а ниякий. Но професор – американець, а американці усі ґлобалісты.

   далe

 Др. Дмитрій ПОП, 30. 10. 2007

Вышла третя книжка приповідок сестер Костовых

У четверь, 4. октобра 2007 року была в книжніцї Давіда Ґутґесела у Бардіові „похрещена“ третя книжка приповідок сестер Марікы і Ерікы Костовых з Курова.

По першій книжцї „Rozprávkové všeličo na dobrú noc“ і єй русиньскій верзії обогаченій новыма приповідками під назвов Приповідкы на добру ніч, выходить нова серія, котру авторкы назвали „Zvieracie všeličo na dobrú noc“. Як повіла єдна з авторок, фінанції на выданя книжкы зберали два рокы і не было то легке дїло, но книжка є на світї і мы жычіме двом сестрам на возику много щастя і много щедрых і чутливых людей, котры  сі книжку од них куплять. Не буде то лем прояв чутливости ку двом гендікепованым умелкыням, але і оцінїня їх таленту і  выздвигнутя їх  необычайной силы попасовати ся із жывотом.

„Хрестныма родічами“ книжкы ся стала редакторка телевізії JOJ Руслана КУРІЛЦЁВА і редактор Маркізы Петер ҐАБОРІК. Книжка буде стояти 90 корун і обїднати єй мож у авторок  на тел. чіслї: 0904 953 489, або електронічнов поштов e-m@post.sk.

-кк-  9. 10. 2007

Снаков ославує писателя Кубека

● Еміл КУБЕК – писатель, културно-освітный діятель, священик, котрый у Снакові жыв і діяв 19 років.

21. октобра 2007 в Снакові, в прекраснім русиньскім селї в Бардіовскім окресї, буде ся велика слава. Село Снаків, Ґрекокатолицькый фарьскый уряд в Снакові і Окресна орґанізація Русиньской оброды в Бардіові зорґанізовали святочный спомин  на вызнамного русиньского писателя, ґрекокатолицького священика Еміла Кубека, якый 19 років служыв на фарї в Снакові, скады у р. 1904 ся з родинов переселив до Америкы. Ёго перу належить вызнамный роман Марко Шолтіс, ряд повідань, стишків. Ёго творы просякнуты теплым гумором, ласков ку чоловікови, він пережывать за осуд Русинів в старім і в новім краю. Писав творы азбуков, але в Америцї выдавав латиніков із знамых фінанчных прічін. Велику роботу в пропаґації і приближіню творів Е. Кубека міджі Русинами на Словеньску зробив ПаедДр. о. Франтїшек Данцак, якый спорадічно выдає творы Е. Кубека, пропаґує ёго жывот, творчость. Ёго поміч видна і при книжцї Снаків – в перемінах часу, яку выдає село Снаків к 150. річніцї од народжіня писателя. Ёо перу патрить статя о  Е. Кубекови. Часть книжкы присвячена селу Снаків, якый успішно веде уж пару волебных періодів староста Інж. Ян Біялко. Автором статі З історії села Снаків є учітель, бывшый директор Основной школы в Снакові, Мґр. Андрій Сливка. У приправах книжкы, окрем споминаных людей, брали участь і Мґр. Павел Ханат, Мґр. Марія Сливкова, директорка основной школы в Снакові.     

Святочный спомин на Е. Кубека ся зачне Службов Божов уж в дообідных годинах, позад якой буде одкрытя памятной таблы Е. Кубекови. Притомны наісто сі прийдуть на своє почас културного проґраму, в якім выступлять, главно дїточкы з Основной школы в Снакові, і якый приправили манжеле Сливковы. В културнім проґрамі выступить і знама співачка Анна Сервицька.

Як видно, Е. Кубек зажывать свій ренесанс. Русины нелем Снакова, суть горды на то, же мають такого писателя. Приближованя ёго жывота нашым сучасникам, то дїло гордости за русиньскы особности. В новій іновованій подобі ся приправує нова книжка творів Е. Кубека, выбране з ёго творів  під назвов Єдна стріча, зоставителями котрой суть ПгДр. Марія Мальцовска і ПеадДр. Франтїшек Данцак. Святочный спомин у Снакові, там, де великый слїд вхабив Е. Кубек, наісто буде іншпіратівный і про далшы села, котры бы ся могли похвалити вызнамныма русиньскыма людми. А такых є немало. 

-мм- , 9. 10. 2007

Юрка Харитуна оцінили в Польску

Юрій Харитун, родак із Остружніцї, котрый теперь жыє в Кежмарку, не забывать на свій материньскый язык, навспак гордить ся ним і творить довгы рокы у русиньскім языку. На 8. річнику конкурзу поетів Вресовіско  у польскім селї Пивнічна здобыв друге місто в конкуренції 265 польскых, словеньскых і русиньскых поетів із поезіов Мій край. Была то уж ёго четверта участь у тім конкурзї поезії і музикы спід Карпат. Участником  того конкурзу зо Словеньска міг быти поет, котрый ся народий або жыє на теріторії од Попраду по Міджілабірцї. В попереднїх річниках Ю. Харитун здобыв Честне узнаня, але до третёго міста обстав аж того року. Акція проходить на горї, де росте врес, але і в селї при жрідлї мінералной воды з назвов Пивнічанка.

● Оціненый русиньскый поет Юрій ХАРИТУН, родак із Остружніцї, Сниньского окресу, котра уж не екзістує, бо была выстягована, жебы ся могла побудовати стариньска преграда.

Любов к поезії Юркови Харитунови заскіпив почас штудій у Ґімназії у Снинї ёго учітель Ілля Леґдан, а на Педаґоґічній факултї Універзіты П. Й. Шафаріка у Пряшові розвинув небогый  ПгДр. Михайло Гиряк, к. н., родак зо села Пыхнї. Автор дотеперь выдав штирї зборникы: „Краю мій рідний“ (в нїм є записаных 178 русиньскых народных співанок), „Ластівочки прилетіли“, „Спи, дитино, спи“ (обидва суть зобранями дїтьского фоклору) і „Гуслі з явора“ (властна поезія по русиньскы). В сучасности рихтує далшый зборник – Мої жалї і римованы дїтьскы гаданкы. Публіковав на Українї, в Польску і на Словеньску. (Позн. редакції: Ёго поезія была опублікована і в нашых Народных новинках, ёго римованы гаданкы на продовжіня у додатку тых новинок про дїти і молодеж – Русалка, наша редакція приправила на друкованя ёго послїднїй із спомянутых зборників, „Гуслі з явора“, якый вышов в р. 1995.)

На 13. септембра 2007 Юрко Харитун ся готує на каждорічну міджінародну акцію у польскім містї Ґорліцї – Лемківску творчу осінь, де буде уж четырнацятый раз із пятьнадцятёх річників той акції. Наконець ёго мотто: „Ани день без рядка.“

– мф –  9. 10. 2007

Ку ґратулантам ся припоюєме і мы і віриме, же тых красных поетічных рядків у ёго материньскім русиньскім языку буде іщі стовкы, жебы порадовали їх чітателїв в общім, але і на сторінках нашых новинок, часопису Русин ці выданых у самостатных зборниках. Юрку, най Твоє поетічне перо николи не высхне!

Мій край

Є такый край, де поеты слова зберають, як дїти малины.

Малярї толочать квіткы на полотна.

Різбярї долотом гладять свої мадонны.

Є такый край выше Снины,

де жыли колись Русины,

де часом зайду поплакати і я.

Дай руку менї,

заведу тя там, де села стояли і церьковцї святї,

на гору Ґаздорань,

бо лем з нёй чути як плаче потічок Гаврань.

Студеный потік, а кілько в нїм жалїв, нарїкань.

Послухай – з Бескіда гуслёвы сонаты летять,

солодкы, як вино.

Згасне день,

стратять ся тїнї,

до рана ту будеме самы

із своёв винов.

(Із рихтованого зборника Мої жалї)

Треба нам народный календарь?

● Послїдный  Русиньскый народный календарь, выданый у 2004 роцї обчаньскым здружінём Русин і Народны новинкы.

Історія уж давно пересвідчіла Русинів, же НАРОДНЫЙ КАЛЕНДАРЬ в нашім жывотї мав вызнамне місце. Не нагодов нашы будителї вынакладали значны силы і грошы на ёго выдаваня.

Народный календарь быв жрідлом віры, радцём рольникам, інформатором о найновшых трендах літературы, помагав учітелям выховлёвати дїтей і дорослых, быв шырителём і пропаґатором нашых звыків, обычаїв, часто забавляв людей веселым, поучным словом... Быв книжков потребнов і каждоденнов.

Тот добрый приятель, учітель і помічник сучасного возроджіня і формованя ідентічности Русинів нам днесь хыбує, шкода, же по пятёх річниках у 2006 роцї перестав выходити? Хто є тому на прічінї?

Зато підпорую снагы обновити выдаваня Русиньского народного календаря з фінанчнов помочов Міністерства културы СР.

Миколай КСЕНЯК,

Ружомберок, 9. 10. 2007

Якбы хрестины трёх дїтей

Так бы мож назвати уж друге хрещіня русиньскых публікацій в просторах Славяньской штудовнї,  Штатной научной бібліотекы у Пряшові (Як першы были ту похрещены публікації академіка Павла Роберта Маґочія Народ нивыдкы... у своїй русиньскій, анґліцькій і україньскій верзії і публікація Carpatho–Rusyns and their neighbors – Kарпатьскы Русины і їх сусіды).

Друга презентація (акція ся одбыла 17. септембра 2007) русиньской літературы, котра была якбы продовжінём  проґраму ІІІ. Міджінародного конґресу русиньского языка, што ся одбыв у днях 13. – 16. септембра у Кракові.  представила притомным нараз три новы русиньскы публікації. 

Першов з них была Бібліоґрафія русиньскоязычных выдань в роках 1989 – 2004  одборной працовничкы Ужгородьской научной бібліотекы – Ларисы ІЛЧЕНКО (Ужгород: Выдавательство В. Падяка, 2007). Авторка в публікації представила понад 250 тітулів (враховано періодічных выдань новинок і часописів), котры вышли за послїднїй період о Русинах і по русиньскы і як сама повіла, в тот час мать дана бібліоґрафія шпеціалне значіня главно про Русинів на Підкарпатю, котры ся зачали по довшій стаґнації інтензівнїше формовати і котра їм поможе  утвердити ся в тім, же  народ, котрый публікує по русиньскы, але і о котрім ся выдавать таке множество публікацій, не  може быти мертвым, наопак, він є жывотаспособный і достаточно здатный на то, жебы сам выдавав свідительство о своїм єствованю, а не жебы о нїм писали другы, ідентіфікуючі го лем як часть, або „гілку“ іншого народа.  

Другов русиньсков „хрещенов дїтинов“ была Бібліоґрафія народных співанок і народной поезії Русинів выходного Словеньска ІІ. (Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2007) автора ПгДр. Михайла ГИРЯКА, к. н.  Як повів модератор і орґанізатор акції Александер Зозуляк: „Кедь сьме 23. марца 2007 выпроваджали на послїдню путь небогого Михайла Гиряка, і я, і ёго сын Славомір Гиряк сьме при трунї Михайла приобіцяли, же другый том бібліоґрафії народных співанок выйде.“  І так за фінанчной помочі сына небогого Михайла – Славоміра Гиряка і редакчной помочі Александра Зозуляка споминаный другый том вышов.  Бібліоґрафія містить в собі понад 7 тісяч співанок, котры автор – фолклоріста Михайло Гиряк позберав почас свого жывота. Варто спомянути, же в публікації є часть, котра є присвячена запису русиньскых співанок уж небогой народной співачкы Анцї ЯБУРОВОЙ зо Стащіна.

Як третя была серіёв красных русиньскых співанок в поданю Монікы Кандрачовой і єй сына Андрія похрещена  книжка  Марії МАЛЬЦОВСКОЙ Зелена фатаморґана (Ужгород, Выдавательство В. Падяка, 2007), котра у притомных выкликала може найвекшый інтерес, бо многы з них уж мали тоту книжку прочітану (попершыраз была презентована на 9. Світовім конґресї Русинів у Румуньску) і жадало ся їм повісти свої  почуткы з прочітаного.

Як ся вказало в ходї бісіды, найвецей заінтересовала псіхолоґічна новела авторкы  Русинів з Підкарпатя, котры в рамках перебываня на конґресї в Кракові продовжовали свій проґрам на Словеньску. Ґрупа учітелїв, але і актівістів русиньскых недїлнїх школ побыла в редакції  Народных новинок і Русина, і в Театрї А. Духновіча, де про них артісты театру приправили пєсу Жывот на міру, также вєдно з презентаціёв книжок могли Русины з Підкарпатя видїти, в котрых сферах културно–сполоченьского жывота на Словеньску ся хоснує русиньскый язык. Видить ся, же  може якраз на Підкарпатю ся будуть русиньскы авторы зо Словеньска чітати у векшій мірї, як  меджі Русинами на Словеньску, бо підкарпатьскы Русины суть жадны русиньской літературы і вказали ся як великы патріоты, котрым не є доля Русинів у їх державі легковажна. Такого характеру літературны акціії суть наісто добров мотіваціов з єдного боку дістати ся ку русиньскоязычным выданям, а з другого – якнайскорше кодіфіковати свій властный варіант русиньского языка на Українї, в котрім бы могли учіти в школах і выдавати властны книжкы. По довгім часї стаґнації видиме добру сполупрацу з Русинами на Підкарпатю як важный крок допереду в їх ідентіфікачнім процесї на Українї, котры лем у тій европскій країнї, де суть автохтонным жытельством, не суть узнаны як самостатна народность Русин у цілодержавнім контекстї.

Кветослава  КОПОРОВА, Фоткы: А. П. а А. З., 26. 9. 2007

Слабoсть є єй силов

(Рецензія)

● Лавреатка Премії Александра Духновіча за русиньску літературу в рамках презентації найновшых русиньскых неперіодічных выданя на 9. Світовім конґресі Русинів 21. юна 2007 сама прочітала притомным уривок з іщі „горячой“ книжкы – Зелена фатаморґана. Фотка: А. Плїшкова.

Гварить ся, же жывот сам пише найінтереснїшы і найнеувірітелнїшы пригоды а ай то, же автор твору, хоць яку бы не мав в собі міру емпатії і фантазії, найпересвідчівішый є тогды, коли іншпірацію наберать із властного студника пережытых емоцій. Ту, само собов платить правило, же чім вецей мать автор, побераючій ся до писаня нового твору „оджыте“, тым є векшый предпоклад успіху нового дїлка.

Тото платить і в припадї писателькы Марії МАЛЬЦОВСКОЙ, котра ся предствлять чітателёви своёв найновшов публікаціёв – псіхолоґічнов новелов Зелена фатаморґана (Выдавництво В. Падяка, Ужгород, 2007. рік).

І тота негруба книжочка, так як єй предходкынї (Юлчина тайна, Поточіна, Манна і оскомина, Приповідкова лучка, Під русиньскым небом, Русиньскы арабескы) черьпать мотівы із жывота простых валальскых людей – Русинів, жыючіх свій каждоденный богабойный жывот. І ту авторка выносить на пєдестал жену – носительку найвышшых моралных і духовных цінностей, не піддаючу ся найтвердшым пробам і жывотным сітуаціям, перед якы єй жывот ставлять. І ту ся авторка вказала майстерков опису деталей, котры нелемже першопланово дотворяють атмосферу конкретной сітуації, але суть і тіпічныма образами реалій, менталности, колоріту жывота Русинів, так тїсно спятых з природов. Авторка давать значный простор і лірічным описам природы. Тото, што главна протаґоністка пережывать у своїм внутрї, такым поглядом видить і навколишню природу, котра, яккібы співчувала з єй внутром.

Книжка є насычена внутрішнїма монолоґами, до котрых авторка вдало закомпоновала множество пословиць, поговорок, прирівнань, так тіпічных про русиньску среду.  Тоту підсилює і множеством старых, забытых слів – мадра, скыба, блюзнути, фінджа, бісярї, палтя, склеп, но позорный чітатель одчує, же русиньскый язык ожывать в устах молодой ґенерації новыма, модерныма словами, котры принесла нова доба і нова сполоченьска сітуація – почітач, деведечко, мобіл, металова музика, маскачовины, „трава“...   

В Зеленій фатаморґанї, на роздїл од попереднїх книжок, чітатель мать до дїла з цалком новым феноменом, новыма жывотныма пробами, котры без оголошіня зауточіли аж до тых найскрытїшых закутин найоддаленїшых, відїло бы ся цівілізаціёв нерушаных русиньскых сел. Проблемы гляданя змыслу жывота, годнотовых оръєнтацій у молодой ґенерації, але і переоцінёваня гієрархії цінностей у тых скорше народженых, якы з плынутём часу усвідомлюють сі порожність властного бытя, а може і невалушність передати тоты правы цінности своїм потомкам. Потомкам, котры з недостатків не матеріалного характеру (сыты і облечены они суть аж  надміру), але з біды і порожнины духовной, пробують самы ся зоръєнтовати в жывотї і часто, конфронтованы з нелегков реалітов кінчать свої молоды рокы в каналах, стоках, на самім днї духовной і матеріалной біды. Самы, опущены, непохопены никым, бо на якімесь ступню їх жывота ся комунікація (і тота невербална) перервала.

Писателька одкрывать може найзамкнутїшшы дверї – дверї до людьской душы (а може і до властной) посередництвом главной героїнї Ількы. Чітаючі Ільчину судьбу, наісто ся з нёв стотожнить много русиньскых жен, котры пережыли, а може і днесь пережывають подобну долю, але не кажда з них мать достаток особной одвагы, силы, може і пуду на самозахрану...

Так, як  перед двома десятками років молоде дївчатиско – Ілька признавать ся в інтернатї перед своїма співбываючіма і росповідать їм о понижуючій пригодї з ушавов головов в церькви (а они не знають, як мають реаґовати, хоць многы з них тыж пережыли подобну сітуацію), так і днесь авторка вопхала голу руку прямо до восячого гнїзда...  Видить ся, же є холем така одважна, як і єй протаґоністка в новелї.

Єднотливы сцены – образы діалоґів главной представителькы Ількы із своїм надроґованым сыном суть натілько міцны, як бы їх сама авторка пережыла. Моменты абсурдных сітуацій, повных напятя і неспокою зміцнює Мальцовска конкретным названём співанок, або назв металовых груп, котры спроваджають „блудного сына“  Ількы в ёго бесцільнім світї.  Вшытко є ту аж барз пряме, конкретне, адресне, єднозначне... Так то мать быти, бо днешнїй чітатель не любить  зовшеобецнїня, заобалёваня,  натякы, утаёваня. Видить ся, настав і в літературї і в жывотї час конкретности, адресности, а не хованя ся за штось, за когось...

Може найстрашнїшым в новелї є образ мертвого сына в контайнерї, якый ся Ільцї по непереспатій ночі привідїв, як і момент, кедь хлопець вынашов послїднї грошы, схованы за образами ікон, котры стары родичі тримали на властный погріб.  Кілько родин по русиньскых селах ся ту нашло?!

Авторка є дость зріла на то, жебы была реалістков. Як сама говорить в єднім інтервю: „Хто выріс в краю під Настасом, де дїти говорять бісідов дорослых, де ся каждый лем на себе сполїгать і нихто ся з никым не панькать, тот скоро порозумить світови.“ Як зріла авторка знать, же в жывотї нич не бывать єднозначне, зато ку своїм протаґоністкам є ласкава. Свої героїнї – жены выкреслює як позітівны тіпы, не судить їх („Не судьме, бо самы будеме суджены“) і вірить, же вшытко зле раз помине і на добре ся оберне.  Мальцовской женьскы протаґоністкы, хоць ся і шмыкнуть на „банановій лупцї“, што їм необчековано якась „наупа“ під ногы верьгла, все ся лем старають на праву путь хтістіяньской і людьской справедливости навернути. Так были своїма родічами выхованы,  были то міцны  законы моралкы, сумлїня, о котрых ся не дало похыбовати. Та де же суть тоты годноты днесь?  Як выховала слободна мати свого хлопця? Сын вмерать од дроґовой завіслости, Ілька гыне од жалю за сыном і годнотить свій жывот. Де вчінила хыбу? В чім была недобра мати? Ближить ся конець – кончіна єдной родины, не є выходу... Но ту приходить в послїднїм моментї Вал – приятелька із штудій. Єдна другій будуть надіёв при гляданю того правого модусу вівенті?  Авторка є схылна ку тому, жебы ся предці у світї вшытко на добре обернуло. Не може людём (а ани сама собі) взяти тото послїднє – надїй. 

Стійме при нїй, жебы своёв силов „слабой жены“ змінила і тот наш „русиньскый світ“ ку лїпшому так, як сі то колись в молодости обіцяла.

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, 20. 8. 2007

Нова книжка лавреаткы Премії А. Духновіча...

... за русинську літературу, публіцісткы і писателькы Марії Мальцовской, вышла на кінцї юна 2007 під назвов ЗЕЛЕНА ФАТАМОРҐАНА з нагоды 9. Світового конґресу Русинів у містї Мараморош-Сіґет у Румуньску, де і была вєдно з далшыма найновшыма русиньскыма выданями першыраз святочно презентована 21. 6. 2007. Тота псіхолоґічна новела на 148 сторінках вышла у Выдавательстві В. Падяка в Ужгородї.

Сучасна русиньска писателька Марія Мальцовска (роджена Параскова)  ся народила 5. 5. 1951 в селї Руськый Потік, але од штудентьскых часів жыє у  Пряшові. По скінчіню высокошкольскых штудій на Філозофічній факултї тогдышнёй Універзіты П. Й. Шафаріка робила в редакціях україньскоязычных періодічных выдань „Дукля“, „Дружно вперед“ і „Нове життя“, але по заматовій револуції, кідь Русины были узнаны як самостатна народность на Словеньску, публіцістка і писателька М. Мальцовска спонтанно перешла на русиньскый материньскый язык, в якім дотеперь пише нелем свої публіцістічны статї, але і повіданя, новелы, повістї, приповідкы, пєсы, умелецькы нарисы. Дотеперь выдала шість зборників короткой прозы – Юлчина тайна  (1988), Поточіна (1989), Манна і оскомина (1994), Приповідкова лучка (1995, під таков назвов выдала і МҐ казету приповідок), Під русиньскым небом (1999, книга оцінена Преміёв Александра Духновіча за русиньску літературу, яку удїлює Карпаторусиньскый научный центер в Америцї з Фонду Штефана Чепы в Канадї), Русиньскы арабескы (2002, зборник повідань быв оціненый Преміов Літературчного фонду у Братїславі).

Найновша псіхолоґічна новела Зелена фатаморґана є выслїдком єй літературного снажіня в  послїднїх пятёх роках. У книзї через судьбу єдной обычайной русиньской родины дотулила ся в сучасности так актуалных тем, якыма суть дроґы, алкогол, незаместнаность. Єдночасно є сондов до душы молодой ґенерації, котра є выставлена неґатівным вливам тзв. модерного світа і єй наслїдкам ай у тых найоддаленїшых русиньскых селах на северовыходї Словеньска. Проблем зістає отвореный, але выкликує множество вопросів, што ся тыкають моралкы, выховы і девастації цінностей молодого чоловіка. На одповідь чекать чітатель вєдно з матїрёв головного героя книгы, котра боює за судьбу свого сына.

Книга є інтересно ілустрована рисунками русиньской академічной малярькы Анны Ґаёвой. Як то было все дотеперь, так і тов найновшов книжков М. Мальцовска збогатила нелем русиньску літературу, але і літературу в шыршім контекстї, новыма темами, котры інтересують сучасного чоловіка. Книжку мож обїднати і купити в редакції Русина і Народных новинок, Духновічово нам. 1, 081 48 Пряшів, ч. т.: 051/77 256 29.

Петро КРАЙНЯК, 8.8.2007

Русиньскый народный календарь і ёго судьба

Чітателї Народных новинок і Русина, як і нашы сімпатізанты часто ся звідують на то, ці не быв выданый наш традічный Русиньскый народный календарь на 2007 рік. На нёго собі за пять років звыкли інтересуючі ся нелем зо Словеньска, але і з остатнїх країн, де россіяно жыють нашы Русины. При 15. роковинах Народных новинок у своїм приговорі і Петро Трохановскый, вызнамный поет і културный дїятель Лемковины, высоко оцінив нашу пресу, а міджі іншым повів тото: „Де ся подїли тоты вашы русиньскы  народны календарї, котры і мы Лемкы, за пять років з інтересом чітали, а з них выберали велё хосенного і про нашу лемківску културу? Велика шкода, же їх не выдавате. Были бы барз потребны про сучасне русиньске возроджіня.“ Озывають ся подобны голосы і з розлічных кутів Словеньска, але і споза граніцї од нашых чітателїв і сімпатізантів.

В редакції Народных новинок і Русина в Пряшові мають такый звык, же на столику в ходбі ся находять на громадцї новы книжкы, новинкы, часописы і  інша актуална література нелем зо Словеньска, але і з іншых штатів, де жыють нашы люде. Недавно єм на тім столику обявив і часопис Русиньскый світ, котрый выдають Русины в Мадярьску. Перелистуючі окремы чісла,  пришов єм на то, же в дакотрых з них суть перебраны інтересны статї з нашых Народных новинок і Русина. В Русиньскім світї із 16. 1. 2005, на стор. 18 єм прочітав статю Др. Степана Лявинця під назвов Пятьрічный юбілей календаря. Выберам  з той статї: „Русины на Словеньску выпущають уж пятый за шором русиньскый народный календарь. Зоставитель календаря Александер Зозуляк, одповідный редактор журнала Русин і Народных новинок. В роботї му помагав Мґр. Гавриїл Бескид і кол. Выдавателём календаря є Русин і Народны новинкы. Не позераючі на фінанчны і іншы тяжкости, Русины Словеньска продовжують возродну традіцію – публікацію Русиньского народного календаря, што є дуже важным дїлом про сохранїня і возроджіня русиньской културы нелем про Русинів на Словеньску, але про нас вшыткых, де бы сьме мы Русины не были розметаны по вшелиякых державах світа. Русиньскый народный календарь на 2005 рік уж, мож повісти, традічно обсягує: світьскый календарь, історічный календарь, церьковный ґрекокатолицькый і православный календарь. Дале ту можеме увідїти хосенны публіцістічны статї, стишкы русиньскых поетів, міджі многыма і лавреатів премії А. Духновіча.“ Авторами тых статей, подля Др. С. Лявинця, суть „знамы науковцї і теперішнї носителї нашой културы“. Їх погляды і документарны факты з русиньской історії мають великый вызнам нелем на научнім полю, но і на полю освітной роботы в днешнїм жывотї Русинів. Автор статї споминать 12 тем з нашого календаря, о котрых пише тото: „Зато варта їх холем перераховати.“ На кінцї автор пише: „Русиньскый народный календарь на 2005 рік займе достойне місце у русиньскій бібліотецї в Мадярьску, котра ся находить в Будапештї.“

Про тых нашых чітателїв, якы ся інтересуть о судьбу нашого традічного русиньского каледаря, треба повісти тілько: на 2006 было  зробленый проєкт до ґрантового сістему Міністерства културы СР і проєкт на выданя календаря. Але, шкода, тогдышня одборна комісія, складаюча ся уж зо знамых нам особ, фінанції на ёго выданя не схвалила. Кідьже сьме ся дізнали, же в у одборній комісії на посуджованя ґрантів на рік 2007 засіли тоты істы особы, зато сьме проєкт на Русиньскый народный календарь на 2007 рік ани не давали. Была бы то марна робота.

І так, дорогы чітателї і інтересуючі ся о нашы русинькы народны календарї, дякуєме вам, же сьте не забыли на них з недавной минулости. Треба повісти, же і од вас, од вашого рішучого голосу, залежить судьба, ці ся в будучности на вашых столиках обявить у вас так облюбленый Русиньскый народный календарь. Рады бы сьме ся дознали прямо од  вас, што собі о тім думате. Предусловія на выдаваня суть, найде ся і потребный авторьскый колектів, але, добрі знате, же без фінанчной підпоры не є можне выдати календарь.

Мґр. Гавриїл БЕСКИД, Пряшів, 8. 8. 2007

По 13 роках вышов другый том бібліоґрафії

Звідате ся якой? Іде о Бібліоґрафію народных співанок і народной поезії Русинів выходного Словеньска ІІ. небогого ПгДр. Михайла Гиряка, к. н., робота над выданём котрой ся зачала іщі за ёго жывота, але не дочекав ся єй выходу на світло Боже. Но кедь сьме го выпроваджали на послїдню путь 23. марца 2007, так у прощалнім приговорі єм пообіцяв за себе і за ёго сына Слава, же тота книжка выйде. Стало ся, а то за помочі фінанцованя Славоміра Гиряка і за редакторьской помочі Александра Зозуляка.

Также першый день акції в рамках 9. Світового конґресу Русинів 21. юна 2007 у Мармарош-Сіґетї в Румуньску была тота книжка представлена як єдна з двох з найновшых, котры вышли на Словеньску. Выдало ю наше обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы як свою 18. публікацію (або 75. публікацію приправлену редакціов під таков істов назвов).

Другый том бібліоґрафії мать 376 сторінок. Мож ю обїднати на адресі: Русин і Народны новинкы, Духновічово нам. 1, 081 48 Пряшів, або на ч. тел.: 0905 470 884, і-мейлом: rusyn@stonline.sk за суму 300 Sk. Книжка послужыть вшыткым тым, котры ся занимають і інтересують русиньскыма народныма співанками і народнов поезіов Русинів. Є ту і часть присвячена запису русиньскых співанок знамой і днесь покійной Анцї Ябуровой із Стащіна.

А. З., 16. 7. 2007

Цінна і прекрасна книжка о Русинах

–  за барз выгодну ціну

Так бы сьме могли повісти о публікації проф. Павла Роберта Маґочія – НАРОД НИВЫДКЫ: ілустрована історія карпаторусинôв (Выдавательство В. Падяка, Ужгород – 2007). Є то коротка, але уцілена історія Русинів на 120 сторінках із множеством ілустрачного матеріалу, котра бы не мала хыбовати в жадній книжніцї того, котрый ся занимать історіёв, тым веце у книжніці каждого Русина, жебы знав о своїй історії. Єй ціна є 500 Ск, але зато, жебы была доступна многым, понукаме ю за половину реалной ціны – 250 Ск. Обїднати собі ю мож на адресі: Світовый конґрес Русинів, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, на тел.: 0905 470 884, aбо на нашій мейловій адресі: rusyn@stonline.sk.  Kнигу Вам пошлеме на добірку.

Книжка вышла уж в четвертім языку

О яку книжку іде? О публікацію Павла Роберта Маґочія Народ нивыдкы:  ілустрована історія карпатьскых Русинів, котра вышла перше в англіцькым языку, потім в україньскім, дале русиньскім, а теперь – у румуньскім.

Чом праві у румуньскім языку? Бо 21. – 24. юна 2007 у містї Мараморош-Сіґет у Румуньску буде 9. Світовый конґрес Русинів і 3. Світовый форум русиньской молодежи, а в рамках них будуть і супроводны акції. Єднов з них буде і святочна презентація той книжкы під румуньскым назвом Poporul de niciunde: іstorie îmagini a rutenilor carpatici, а то 21. 6. 2007 у тім містї. Книжка вышла у Выдавательстві В. Падяка (Ужгород – 2007), в перекладї з україньской на румуньскый язык Елвіры Хілару. Публікація о історії Русинів принесе нелем Русинам, але і іншым народностям у Румунії знаня про общу історію карпатьскых Русинів. Віриме, же у многых Русинів, котры не суть певны у своїм пересвідчіню, пробудить векше чутя русинськой сполуналежности. А в молодых Русинів – русиньску самоідентіфікацію ся.

Того року тота публікація П. Р. Маґочія бы мала выйти іщі в іншых языках тых країн, де жыють у значній мірї Русины. Также уж є зробленый переклад до словеньского языка, а зась, віриме, же перед 3. Міджінародным конґресом русиньского языка 13. – 16. септембра 2007 у польскім Кракові выйде і по польскы. Най і там ся Поляци як маёрітный народ веце дізнають о карпатськых Русинах, котры жыють і в їх країнї

- аз -  13. 6. 2007

Русины на Словеньску в церьковных документах І. том

Під таков назвов книга о. Йосафата В. Тімковіча, ЧСВВ, ся нам тыма днями дістала до рук. Є то І. том зборника церьковных документів о русиньскых ґрекокатолицькых віруючіх і вышов у Выдавательстві В. Падяка (Ужгород 2006) за фінанчной помочі русиньского меценаша Штефана Чепы з Канады. Публікація вышла в словеньскім языку з анґліцькым, руськым і нїмецькым резюме. Першый том мать 640 сторінок і планує ся выданя трёх томів, у сучасности проходить приправа 2. тому. А при тій нагодї хочеме попросити русиньскых ґрекокатолицькых віруючіх, котры за різны парохії, їх філіалкы ці самы особно посылали даякы писма (протесты, пожадавкы, петіції і под.), жебы їх послали, респ. якостну їх ксерокопію, авторови на адресу: о. Jozafát V. Timkovič, Monastyr baziliánov, Vajanského 31, 080 01 Prešov. Автор і мы допереду дякуєме.

Публікація мать дві головны части: Общі документы о Русинах і василіанах (1997 – 2005) і Локалны документы о Русинах (в тій части суть документы з парохій Бардеёв, Бехерів, Гавай, Микова, Пыхнї, Пряшів, Снина, Свідник, Штефурів і філіалок Чіжатїце, Сташківцї, Мала Поляна і Валківцї). У Вступнім слові ся пише: „Першый том книгы Русины на Словеньску в церьковных документах передавать страсти ґрекокатолицькых Русинів главно в часовім інтервалї од 1997 до 2005 року. Фототіпічно репродукованы архівны документы опублікованы в тій публікації суть властно точныма фотоґрафіями-моментами зо жывота ґрекокатоликів на Словеньску. Тоты документу вказують: 1. діпломатічну актівность Апостольской  нунціатуры і Ватіконом менованой єрархії-єпіскопів на єднім боцї, 2. а на другім боцї актівность віруючіх і їх священиків боюючіх за основны жывотны права в области народностного і обрядового жывота. Окремы архівны документы суть поскладаны хронолоґічно... Документы свідчать нелем о выникнїню і роспадї коаліції, о приятельствах і вірности ідеалам, але і о інтріґах, політіцї, закулісных парктіках, зрадї, карєрізмі і неправости. Русиньскы ґрекокатолици Пряшівской єпархії од 1997 року інтензівно просили Ватікан о выменованя русиньского ґрекокатолицького єпіскопа, але вшытко марно. В децембрі 2002 року достали пратічну одповідь: за єпіскопа їм быв менованый „неприятель Русинів“-єзуїта ТгДр. Ян Бабяк... Вдяка тому менованю Русины першый раз в історії дістали за єпіскопа чоловіка, котрый не знать ани слово по русиньскы а ани ся то не снажыть знати. Жебы зданливо супловав тот недостаток, так в апрілю 2003 выменовав за свого помічника о. П. П. Галька, ЧСВВ, як „вікіаря“ (сінкела) про Русинів... а є утримованый у своїй функції як нефункчна „фіґурка“ проти волї Русинів... Опублікованы документы суть неоцінимо точныма фотоґрафіями захоплюючіма моменты історії і жывота русиньскых ґрекокатоликів на Словеньску на переломі 20. і 21. стороча. Зістає на чітателёви-історикови тоты фотоґрафії-моменты правилно поскладати і створити собі уціленый філм-образ о набоженьскій сітуації на выходнім Словеньску (під Карпатами) коротко перед і по вступі до Европской унії...“

Публікація є архівом у книжцї звязанім  і поможе многым, котры будуть потребовати фактоґрафічный матеріал главно о набоженьскім  жывотї Русинів на Словеньску по нїжній револуції, послужыть вшыткым, котры будуть писати діпломовы, дізертачны і іншы роботы о даній проблематіцї. Є про них великых полекшінём, бо самы бы не мали можность такый уціленый фактоґрафічный матеріал позберати ці холем до нёго попозерати. Але книга є цінна про вшыткых, котрых інтересує найновша історія жывота Русинів. Інтересуючі мають можность сі тоту публікацію обїднати на горі уведженій адресі, або на і-мейловых адресах: timkovic@pobox.sk, timkovic@yahoo.com.

А. З., 7. 5. 2007

Репрезентатівна книжка о історії Русинів

Так бы сьме могли назвати найновшу книжку професора Торонтьской універзіты, члена Канадьской кралёвской академії наук – ПАВЛА РОБЕРТА МАҐОЧІЯ під назвов „НАРОД НИВЫДКЫ – ілустрована історія карпаторусинôв“. Вышла недавно у Выдавательстві В. Падяка (Ужгород 2007). Книга на 120 сторінках у стислій формі (што не так легко, бо як автор повів, омного легше є писати обшырно) розповідать о історії Русинів, їх предків од найстаршых часів, аж по сучасность. Є написана легкым, доступным штілом і може послужыти як дїтём у школї, так молодежи і дорослым. Є то цінна і інтересна книжка, котра буде подарована вшыткым, што ся учать русиньскый язык і културу в школї, але і прекрасный дарунок про каждого Русина.

Найперше тота книжка вышла по анґліцькы (єдна часть в Ужгороді (2006) а друга часть в Торонтї (2006), потім у перекладї з анґліцького на україньскый язык Сергія Білецького і Надії Кушко (Ужгород 2006), нааслїдно переклад до русиньского языка як пробу русиньского койне зробив Валерій Падяк, д. ф. н., котрый зробив і коментарї під образками, бо половину книжкы творить якостный ілустратівный матеріал, котрый споминаный выдаватель і перекладатель выбрав із богатого архіву Павла Роберта Маґочія і з Выскумного центра карпатознательства при Выдавательстві В. Падяка. Головным редактором і автором ґрафічной управы є Лариса Ільченко. Є то 155. книга Выдавательства В. Падяка в Ужгородї, котра мать вшыткы передусловія стати настольнов книжков ушыткых свідомых Русинів. Але, жебы о історії Русинів ся дізнало штонайвеце нелем Русинів, але і представителїв іншых народностей, так она выйде і в далшых языках. Приправує ся выданя по словеньскы, румуньскы, польскы, в языку войводиньскых Русинів у Сербії, по сербскы, хорватьскы, чеськы, мадярьскы, словом – у языках тых країн, де жыє найвеце Русинів і одкы суть членьскы орґанізації Світового конґресу Русинів. По румуньскы бы мала выйти, кідь вшытко піде добрі, перед 9. Світовым конґресом Русинів у румуньскім містї Сіґетї, де буде 21. – 24. юна 2007. Была бы то добра пропаґація нелем конґресу, але вообще Русинів у Румуньску.

Але, же тота книжка вышла уж в трёх языках і выйдуть і в далшы – то велика заслуга русиньского філантропа, спонзора, презідента фірмы „Norstone Financial Corporation“ у канадьскім Торонтї – ШТЕФАНА ЧЕПЫ. Вдяка му за такый благородный почін. Ёго заслугов ушыткы школярї, котры ся учать русиньскый язык ці то на Словеньску, Українї, в Польску, Мадярьску або в Сербску, тоту книжку дістануть задарьмо!

Остатны собі можуть ю купити або обїднати на адресі: Академія русиньской културы в Словеньскій републіцї або на адресі: Світовый конґрес Русинів (тоты, што хочуть поослати банковый шек), Духновічово нам. 1, 081 48 Пряшів, Словеньска републіка. Книжку мож обїднати і телефонічно на чіслї: 0905 470 884 або на мейловій адресі: rusyn@stonline.sk. Xoць то є повнофаребна якостна книжка з твердов ламінатовов обалков, мож ю купити лем за 200 Ск + добірка і балне 50 Ск (у рамках Словеньска), або за 8 УСД + поштовн і балне 13 УСД (про сусідны країны),  + поштовне і балне 16 УСД (про остатны країны світа). Ціна є зато така низка, бо хочеме, жебы тота книжка была доступна вшыткым! Віриме, же о ню буде великый інтерес. Про тых, што будуть ю хотїти купити прямо на вышше споминаній адресі, буде то мож все в понеділок і середу од 8.00 до 10.30 год.

А. З., 16. 4. 2007

Вышла на світло світа книжка о А. Тімковічови,..

... а то скоро на день 20-річа од ёго смерти (одышов у вічность 8. марца 1987), автором тексту котрой є Ґоразд А. Тімковіч, ЧСВВ, а автором ґрафічной управы якой є Йосафат В. Тімковіч, ЧСВВ. Обидвоме ю присвятили світлій памятї свого отця – о. Андрія Тімковіча (нар.  13. децембра 1919 в русиньскім селї Лазы під Макитов на Підкарпатьскій Руси) і назвали ю „TIMKOVIČ ANDREJ (1919 – 1987) – príbeh zvyčajného ženatého farára“. Тота книжка была написана нелем як спомин на єдного з вызнавателїв віры, але і як основа про зачатя процесу припадного ёго благославліня. Зато была послана і Ёго Святости Бенедіктови ХVI.

Каждый період, і тот днешнїй, мать своїх вірных, котры своїм жывотом стали ся про нас взором і помочов на пути віри. Єдным із них є і ґрекокатольицькый священик о. Андрій Тімкоівіч, чоловік мудрый і скромный, котрого  жывот говорить о силї, яку черьпав з віры главно в тяжкых часах свого жывота. В часі фашізму быв перенаслїдованый і арештованый ґестапом і гортіовсков поліціёв про свої сімпатії з комуністічнов ідеолоґіёв, котра была высоко соціално притяжлива. По ліквідації Ґрекокатолицькой церькви в Чеськословенську в 1950 роцї быв пронаслїдованый комуністічным режімом за свою вірность рімкокатолицізму (унії з папом), же не підписав нанучованый переступ на православіє. По 1968 роцї, кідь ґрекокатолицька церьков як-так ся обновила, быв зась інтріґами перенаслїдованый містнов рімокатолицьков єрархіёв за то, же быв вірный ґрекокатолицькій церькви і рішуче ся ставав протів перетягованю віруючіх і маєтку до латиньской церькви.

Жывотопис того ґрекотатолицького священика в малім предтавляє судьбу цілого русиньского народа (у великім) під Карпатами у 20. сторочу. Народа перенаслїдованого і утискованого за фашізму (анексія Підкарпатьской Руси горіовскым Мадяюрьском); перенаслїдованого за комунізму (вымазаня терміну „Русин“ і ёго нечутливе замінїня терміном „Українець“; тыж в 1950 роцї ліквідація русиньской Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії і єй перемінїня в 1968 роц на словеньску Пряшівску ґрекокатолицьку епархію); насилно асімілованого і латинізованого, кідь з русиньскых ґрекокатоликів містнов церьковнов єрархіёв были вытворёваны тзв. словеньскы ґрекокатоликы а з них наслїдно словеньскы рімокатолици.

Кідь жывотны періпетії головного героя той книжкы мають скоро романовый характер, так на тім автор не має нияку заслугу. Ніч собі не выдумав. То є пітверджено і многыма ту опублікованыма документами, котры суть фактами, а прото романовы елементы вытворив жывот сам...

Тоту книжку за суму 490 Ск собі можете купити у о. Йосафата В. Тімковіча, ЧСВВ, у Монастырю василіянів на ул. Ваяньского 31 в Пряшові.

З книжкы выбрав А. З., 22. 3. 2007

Вышов новый Ґрекокатолицькый

русиньскый календарь

Аж недавно ся нам достав до рук далшый із ґрекокатолицькых русиньскых календарів, тепeрь на рік 2007, хоць выйшов на кінци року 2006. Окрем традічного церьковного календарія подля юліаньского і ґреґоріаньского календаря, ту много інтересных статей,  главно тоты о вызнамных нашых духовных воджатаёх в минулости – о. Емілови Кубекови і о. Іоанікіёви Базіловичови, ЧСВВ.  А кідь зачерьпнеме до давнїшой минулости, так ту є статä о святім Іоанови Златоустім (344 – 407), і 1 600. выроча од смерти котрого собі припоминаме того року. Тот третїй ґрекокатолицькый календарь выйшов по русиньскы, але главно латініков, менше матеріалів є азбуков. На oбалцї є ікoна святoгo Кіріла – учітeла Славянів. Выдало го Общество святого Йоана Крестителя під веджінём редакчной рады, в котрій суть: о. ТгЛіц. Франтїшек Крайняк, Осиф Кудзей, о. Мґр. Ярослав Поповець і Мґр. Марек Ґай. Календарь наісто потїшыть каждого русиньского ґрекокатолицького віруючого, але нелем ёго.

- аз -

Святочну атмосферу на зачатку презентації книг у Славяньскій штудовнї ШНБ у Пряшові створив выступ части членок колектіву Шаріш Основной умелецькой школы М. Мойзеса в Пряшові, котры під веджінём свого учітеля і ведучого колектіву Й. Пірога заспівали пару прекрасных русиньскых народных співанок, што потїшыло вшыткых притомных.

Честныма гостями презентації были: (злїва) проф. ПаедДр. Ш. Шутай, др. н., проф. ПгДр. П. Шворц, к. н. (мав одборный выклад ку зборнику Carpatho-Rusyns and their Neighbors), проф. ПгДр. П. Р. Маґочійі, ПгД. і ПгДр. С. Конєчні, к. н. (мав одборный выступ ку книзі Народ нивыдкы), котрых привітала директорка Штатной научной бібліотекы в Пряшові Мґр. Валерія Завадьска, якій про Славяньску штудовню ШНБ подаровав найновшы цінны книжкы П. Р. Маґочій. Взадї стоїть орґанізатор і модератор вечора Мґр. А. Зозуляк.

● 23. 11. 2006 у Бардіёві прошло хрещіня русиньской книжкы Приповідкы на добру ніч Марії і Ерікы Костовых із Курова. Погляд на участниьків акції у бардіёвскій книжніцї: (злїва) авторка проєкту і перекладателька ПгДр. Кветослава Копорова, писателька і редакторка ПгДр. Марія Мальцовска, конферанцєрка Мґр. Жанета Ляшівкова, акордеоніста Йозеф Пірог, інтерпретаторка русиньскых народных співанок Марія Машошкова, Еріка і Марія Костовы зо своїма родичми і публіка.

Кінцём 2005 року обчаньске здружіня Світовый конґрес Русинів выдало свою 2. публікацію, а то зборник рефератїв із міджінародного научного семінаря к 110 рокам од зачатя навчаня в Ґрекокатолицькій руській учітельскій семінарії (академії, препарандії) і 80 років од куплїня Руського дому в Пряшові, котра была 1. октобра 2005 року. Публікація мать назву Вызнамны про Русинів, мать 72 сторінок і фінанчно єй выданя підпорили МК СР і Пряшівскый самосправный край. Єй зоставителями суть Мґр. Гавриїл Бескид і Мґр. Александер Зозуляк. Окрем інтересных рефератїв у зборнику суть і медайлоны о вызнамных особностях споєных із споминаныма русиньскыма інштітуціями, як наприклад П. П. Ґойдічови, Т. Ройковічови, Ш. Ґойдічови, Т. Дуфанцёви, І. Ґендерови-Суходольскім, І. Кізакови,  А. Фаринічови, О. Збіглеёви ці О. Кізакови. Книгу мож собі купити в редакції Русина і Народных новинок, Духновічове нам. 1, 081 48 Пряшів за суму 100 Ск.

В нoвeмбрі 2005 вышoв зборник патріотічной поезії Лабірчана Штефана Смолея під назвов Не ганьб ся, Русине!, якый творять два ціклы: Русиньскы молитвы і Вдяка матери. Купити книжку як дарунок під ялічку мож в нашій редакції за цїну 100,- Ск, поштов за суму 120,- Ск.

Публікація Николай Бескид на благо Русинїв вышла в 2005 рoцї у Выдавательстві Валерія Падяка в Ужгородї. На 177. сторінках автор приближує кругу науковців, але і русиньскій громадї жывот і роботу вызначного публіцісты, історіка першой половины минулого стороча. Книга мі заімпоновала такой напершыраз, а то главно вдяка ґрафічній управі А. Зозуляка.

Нoвы учебникы русиньскoй лiтерaтуры

Учебником, котрый недавно вышов, є Літератрурна выхова про 9. класу ОШ iз нaвчaнём русуньскoгo языкa автора Яна Гриба, скусеного педаґоґа на пензії з Репеёва. Публікація подає знаня о русиньскій літературі од зачатку ХХ. стороча по сучасность, як і інформації о жывоті, творчости і укажкы з той творчости векшины русиньскых поетів, прозаіків і драматіків. Также є інтереснов нелем про школярів, але і авторів в ній. Учебник мать 128 сторінок.

Подобный обсяг мать учебник, а то Русиньска література про 4. класу СШ із навчанём русиньского языка, котра тыж охоплює розвой русиньской літературы од зачатку ХХ. стороча по сучасность і, окрем іншого, представлять і менше знамы укажкы з творчости русиньскых авторів того періоду, навеце автор Мґр. Штефан Сухый вмістив ту і текст о трёх русиньскых літературных крітіках. Также і тота книжка інтересна про шыршый круг чітателів, нелем штудентів, і мать 128 сторінок.

Toты учeбникы мoж зa выгoдну ціну пo 300,- Ск купити в рeдaкції Русин і Нaрoдны нoвынкы нa Дуxнoвічoвім нaм. 1, 081 48 Пряшів, rusyn@stonline.sk.

Михал ПАВУК – 80-річный

Русиньскый народный поет і дописователь Русина, Народных новинок і Русиньского народного календаря – Михал ПАВУК ся народив 20. септембра 1925 в Королёві над Тісов, Свалявскый район на Підкарпатю, днесь жыє на заслуженім одпочінку в Братїславі. Ёго поезія была опублікована і у двох зборниках русиньской народной поезії – Муза спід Карпат (Пряшів 1996) і Тернёва ружа (Пряшів 2002). Є автором многых стишків, але і розсяглого історічного роману в стихах – Русиніана (дотеперь іщі книжно не выданый). Желаме нашому юбілантови міцне здоровя, много сил і невтихаючу творчу іншпірацію.

                                                                                                              А. З. , Пряшів

(Статю о М. Павукови собі можете прочітати в русиньскій верзії нашой вебовой сторінкы в рубріці ПРЕСА: Народны новинкы ч. 35 – 41 / 2005, стор. 4. Зборник і з ёго поезіёв „Тернёва ружа“ собі можете купити за  120,- Ск в Редакції Русин і Народны новинкы, Духновічово нам. 1, 081 48 Пряшів, rusyn@stonline.sk)