Теперь, милы чітателї, предкладаме Вам далшый зборник поезій автора, котрого стишкы были роздїлены до пятёх тематічных частей: Дїтинство наше – поучіня ваше, Родный край – природы рай, Русин єсь – не забудь одкы єсь, Людьскы жалї – нашы болї і Задуманя моє – хосенне і твоє. В них суть стишкы, котры суть емоціоналного характеру, суть то властны зажыткы і пережываня автора, котры дав на папірь, бо як сам повів, нераз вночі думкы му не дадуть спати, мусить встати з постелї і взяти перо до рукы... Также теперь мате можность холем часточно попозерати до внутра автора, „до ёго сердця“. І такы стишкы, як Сироты, Староба, Скарга старой мамы, Сироты жыючіх родічів, Не люблю кламаня, Чом то так на світї? ці Сам себе ся звідам не можуть никого охабити легковажным. І слова з послїднёго з уведженых стишків, котрый є якбы рекапітулаціов пережытого і зробленого, хочу на тім місцї зацітовати: „Сам себе ся звідам / По одступі років, / Ці єм вшытко зробив, / Што-м зробити хотїв // ... Спокійный єм із тым, / Што-м дотеперь зробив,/ Бо нелегкый осуд / Всягды ня провадив // ... Як мі было тяжко, / Я ся не піддавав, / Што-м хотїв зробити, / За тым ся понагляв...

А зробив того як народный писатель немало, бо він чоловік у літературї нешколованый, як то є і припад Осифа Кудзея ці Марії Ґіровой, котрым сьме того року тыж выдали зборникы поезій, респ. баёк (О. Кудзей). Бо судьба так ся склала, же хоць Ш. Смолей наступив до Реалной ґімназії в Жілінї, але з родинных, но главно фінанчных, прічін штудії мусив передчасно скінчіти і наслїдно ся выучів за обрабляча ковів, жебы міг зарабляти на хлїб. Потім цілых 32 років одробив у заводї Вігорлат у Снинї, пізнїше в Міджілабірцях. Але тужба писати в нїм зістала а днесь можеме повісти, же є добрї, кідь ся своёй тужбы не пустив, бо на світї бы не были ёго стишкы і повіданя, написаны по русиньскы, чім бы была худобнїша новодоба русиньска література на Словеньску. Также, віриме, же найновшый зборник поезій Ш. Смолея буде нелем добрым імпулзом до далшой ёго творчой роботы, але же потїшить і многых чітателїв, принесе їм погляд на нелегкый жывот нашых отцїв і мам, нашых предків, принесе много тем на задуманя. А в непослїдній мірї радує нас, же тот зборник „бескидьского соловя“ выходить в роцї ёго 75. народенин. Няй буде тота книжка добрым дарунком ёму і вам.

Осиф КУДЗЕЙ (Няґів, нар. 24. 2. 1952 у Няґові)

Выростав у побожній хрістіаньскій родинї а ёго родічі заскіпили до ёго сердця віру в Господа Бога і были ёго добрыма учітелями реліґії, бо в часах ёго молодости Ґрекокатолицька церьков была штатом заказана. Вірници ся сходили на Ружанець по домах, а ёго мама го все брала зо собов. Доднесь му говорять: „Кідь бы была інша доба, быв бы з тебе наісто священик.“

Проблем настав уж в школї, бо як єдиный із класы ся не підволив і не став ся піонїром... В роботї го силовали вступити до „родной страны“, бо од того залежав ёго поступ, арґументовали тым, же і найгрубше корїня часом засохне. Не успіли, історія указала, же ёго хрістіаньске корїня ся розросло, а під странов корїня засохло.

Пришов 1968 рік а він як молодый хлопець написав перше привитаня Владыкови Гопкови, котрый завитав до няґівского храму. У вісемдесятых роках минулого стороча пришов на Лабірщіну (до Рокытова) новый священик о. Франтїшек Крайняк, з котрым вытворили перекладательскый тім і зачали перекладати реліґійны і літурґічны тексты з языка церьковнославяньского до языка Русинів. Як споминать автор: „Была то сізіфовска робота. Не было словників, правил, не было кодіфікованого русиньского языка, вшытко сьме творили „за походу“. Але оплатило ся. Маме Малый ґрекокатолицькый катехізм про русиньскы дїти, Євангелія і апостолы на недїлї і свята цілого року, комплетны святы Євангелія вшыткых штирёх євангелістів, Кресну дорогу, Акафіст Хрістовым страстям, Погріб, Парастас, Тайны, Малый требник, Тропарї і кондакы на недїлї і свята... В роцї 2006 він написав Акафіст священомученикови П. П. Ґойдічови, котрый выдало Общество св. Йоана Крестителя, а вєдно з о. Я. Блашком, С. і М. Сметанковыма і О. Костём го награли і на компактный діск.“

В роцї 1997 го ословив єромонах В. Й. Кундрат, ЧСВВ, уж благой памяти, ці бы не писав до василіаньского Балаговістника, де быв того часу шефредактором єромонах Й. В. Тімковіч, ЧСВВ. Пристав на то. „Од того часу до часопису реґуларно пишу поезію і прозу, котру підписую і псевдонімами: Петро Лаїк, М. Вышняньскый,“ говорить О. Кудзей і продовжує, „а од року 2005 пишу і до часопису Общества св. Йоана Крестителя – Артос, де роблю і языкову управу. Єм і членом редакчной рады Ґрекокатолицького русиньского календаря, де тыж публікую свої творы і роблю языкову управу. Значна часть моїх стишків ся публікує в Русинї і Народных новинках, а обчаньске здружіня під таков назвов выдало в роцї 2008 і два зборникы моїх баёк: Мудрость жывота і Байкы-забавляйкы“.

По приходї о. Я. Блашка до Чабалівской парохії (Няґів є філіалков той парохії) в роцї 1998 зачав вєдно зо С. Сметанком канторовати в храмі. Од тогды співають і на розмаїтых одпустах як дома, так і за граніцями. Як кантора го заінтересовало єдно дїло, а то, же нашы прекрасны стародавны мелодії церьковных пісень мають так языково помішаны тексты, же аж страх. Жебы сохранити тоты мелодії і про наступны ґенерації, вытворив к ним цалком новы тексты в кодіфікованім русиньскім языку (коло 50 пісень), котры ся теперь хоснують як саміздат, но скоро узріють світло світа в книжній подобі.

Тїшиме ся на тоту книжку Осифа Кудзея, як і на новы публікації далшых двох спомянутых авторів, але рады бы сьме росшырили круг русиньскых писателїв о новых авторів. Хто мать достаток своїх якостных творів і думать їх книжно выдати, може ся обернути на наше обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы, бо мы ся шпеціалізуєме в першім рядї на выдаваня періодічной і неперіодічной пресы в русиньскім списовнім языку. Нову книжку Ш. Смолея мож купити за 200 Ск а О. Кудзея за 250 Ск на адресі: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, tel.: 0905 470 884, e-mail: rusyn@stonline.sk. Чекаме на Вашы обїднакы, наісто ся Вам тоты книжкы полюблять, принесуть поучіня і забаву. Желаме приємне чітаня.