Само собов іщі і много далшых “дарунків – бонусів“ скрывать в собі книжка баёк чоловіка з чутливым гумором, позітівным наглядом на світ і жывот, але главно чоловіка глюбоко віруючого. Праві тота віра му додавать силу любити жывот і людей навколо себе – своїх сусідів – Няґівчан, але і тых далшых, з котрыма ся в жывотї стрічать. Наперек їх хыбам, недостаткам, жывотным закопнутям. Він своїм ласкавым гумором выжарює много позітівной енерґії, котра, пробує тых „зблудженых сынів“ – героїв баёк навернути на праведну путь, пробує їх робити лїпшыма, збавити ся такых неґатівных властностей, як суть зависть, нежычливість, неупрімність, манжельска невіра, гаміжність, облесливість, самохвала..., значный простор давать і крітіцї алкоголізму, котрый є частым явом по нашых селах (з першой книжкы байка Біла мышка стр. 58, з другой книжкы Одміна, стр. 83, Плаваючій жаль, стр. 85, При желаня стр. 44). Осиф Кудзей у своїх байках (як то мужске поколіня звыкне робити), розоберать і „цілосвітовы проблемы“ новой добы – трапить го неодобре одношіня людей ку природї, бірокрація, нетранспарентне подниканя, крітізує бесхарактерных подникателїв і політіків, розоберать справность ці несправность прінціпу колектівной вины народа...  Ту належать такы байкы з першой книжкы: Мертвы коруны (стр. 46), Кухарка (стр. 74), Пережыток (стр. 43), з новой серії Неспособность (стр. 17), Недоцінена робота (стр. 74), Псячій жывот (стр. 59), Крах (стр. 90) і другы.

Як то у байках звыкне быти, прототіпами людьскых характерів суть заступцове звірячого світа. Осиф Кудзей сі выберать у світї фавны звірята, котры суть тіпічны про байкарїв світовых мен, докінце бере і мотівы з тых баёк. Наприклад, байка Управа (стр. 73) у нас евокує Езопову байку Гавран і Лишка, но Кудзей “облече“ свою “Лишку“ до цалком інакшых, модернїшых, сучастній добі одповідаючіх „шат“, бо і днешнї „Вороны“ (Езоповы Гавраны) уж не суть такы як даколи і не дали бы ся обдурити такым способом, як за часів байкаря Езопа. Новодобість і актуалність Кудзеёвых баёк підкреслюють і новодобы словны споїня, як то вказав у байках Імуніта (стр. 28), Прічіна розлукы (стр. 68), або у байцї Проґноза (стр. 39 з першой книжкы Мудрость жывота). Ту ся автор побавив із „модерныма словныма споїнями в їх перенесенім значіню“ і ёго новаторство є в тім, же в байках їх гуморно вжыв як паралелу з прямым значінём, напр.: „із любви партнеры тоты, сплели довєдна хоботы“ (о слонах) і „так ся водили через лукы, як люде звыкли – за рукы“, но наконець ся неполагодили і слониця обвинила свою „ласку“, же єй “водить за ніс“, у далшій байцї – клїщ ся зобудив назлощеный, бо, як сам гварить, од рана го уж „двараз выточіли“, у байцї Імуніта царь звірїв сів на їжака – і паралела в поучіню: „не все то добрї допаде, як на тя шеф засяде“.  

Як єм уж писала при появі першой книжкы баёк Мудрость жывота, у многых з баёк мож дешіфровати народны фіґлї, ці повіданя старшых людей, або просто „корчмовы приповідкы“ , котрыма ся хлопи на селї забaвляють по роботї при пиві і як автор сам гварить, стачіть лем хопити думку... Додавам, же цалком так то не є, бо у того, хто хапать тоту думку і хоче єй дале переповісти властным способом, мусить быти і „божа іскра“, жебы ся з писателя не став лем обычайный плаґіатор, бо потім, як то сам автор у байцї Писатель (стр. 79) охарактерізовав: „Не варты такы авторы, што крадуть чуджі творы“.  Ку байкам, котры были написаны на мотівы фіґлїв, належать такы: Головна річ (з першой книжкы, стр. 21), Проблем (стр. 33), Силацькы речі (стр. 51), Провина (стр.: 65), Третє желаня (стр. 41), Афект (стр. 37), Рецепт (стр. 88) і другы.

В далшій ґрупі баёк сьме дешіфровали мотівы з приповідок про дїти, котры автор ґеніалным способом доказав схосновати в проспіх того, жебы байку подав простым, некомплікованым, но заєдно рафінованым і гуморным штілом. Праві тот штіл є способный ословити молоду ґенерацію, про котру уж приповідкы „старых матерей“ не суть популарны, но фраґменты з них, закомпонованы у Кудзеёвій байцї набывають новый розмір і нову дешіфрацію. Кудзей просто заговорив у своїх байках і бісідов молодой ґенерації, котра в сучасности не мать час ани охоту на „довгы речі“, выядрює ся курто, даколи ясно і просто, даколи в назнаках, шіфрах, котрым лем она сама розумить, но видить ся, же „кодованый язык“ молодой ґенерації Осиф Кудзей нелем же росшіфровав, але ся ним і сам навчів бісідовати. Якраз тым росшырює округ прихыленцїв своїх баёк. Ку такым патрять байкы Несподїваня (стр. 53), Помста (стр. 26), Моніторінґ (стр. 71)... Векшына з баёк мать розузліня, респ. поучіня, котре выходить з тексту байкы. Но і ту сі автор доволив преквапити чітателя. Преквалінём у дакотрых байках бывать поінта, або моралне поучіня, котре не все корешпондує з текстом байкы, респ. даколи бы чітатель чекав інакшу поінту, а автор го преквапить своёв верзіёв, котра часто бывать намного рафінованїша, як бы сі чітатель зробив першоплановым резуме з тексту. Такым нечеканым розузлінём попереднїх стишків, респ. приданём і другого змыслу з поучіня ся можуть попышыти байкы Несподїваня (стр. 53), бо досправды чітатель зіставать несподїваный нечеканов поінтов. Нечекане розузліня мать і байка Рецепт (стр. 88), Модерна доба (с. 87).

З приповідок або фіґлїв о рыбарёви і златій рыбцї у вшелиякых варіантах взникла далша – значно шырока ґрупа баёк, ку котрым належать: Поміч (з першой книжкы стр. 24), Скламаня (з першой кижкы стр. 34), Третє желаня (стр. 41), Три желаня (стр. 44), Поїщіня (стр. 14), Прирівнаня (стр. 25) і другы, в котрых выступають прототіпы з водного світа (Рак, Капор, Рыбка злата, Лосос, Жаба, Слиж, Жабякы – Руснакы). Нашли сьме і байку (Забытливый сын, стр 46), котра нам припоминать вірш Штефана Сухого о граблях і сынови, котрый забыв бісїду своёй мамы. Але то уж суть байкы, котры рядиме до народно-будительскых. Осифови Кудзеёви не є легковажный ани факт однароднёваня Русинів, зато їх ословлює як в першій книжцї баёк (Апокаліпса, стр. 29, Анкета стр. 80, Пташачій спів, стр. 76, Ефект, стр. 54, Підпора), так і в другій (байкы Привітаня, стр. 25, Выгнаный будитель, стр. 5).

Само собов, русиньска ідентіта автора ся проявлять нелем народностныма проблемами, на котры байкарь хоче вказати, але і множеством далшых ідентіфікачных знаків, котры „одгалюють ідентіту пахателя“ – автора. Язык, зо вшыткыма знаками, котры вказують, хто і кому є адресованый текст. Суть то щавнаты русиньскы назвы звірїв – Паткань, Футок, Тхірь, Веперь, Вовірка, Верблюд, Жаворонок, Чонька, Пергач, многы і з їх народныма порівнанями – Пуляк смаркатый, Жовна – капанятко, Корназ дикый..., як і мена звірїв і людей, выступаючіх в байках – кінь Шарґо, кобыла Іля, корова Тарчуля, Василь, Іван, но автор вжывать і тіпічны руськы, або україньскы мена, котры были в істых часах пропаґованы по русиньскых селах і характерізують істый часовый період в жывотї Русинів – Ґоря, Гриць, Коля... Попри старых словах, з тіпічнов русиньсков дешіфраціёв, котры Осиф Кудзей вынашов і поужыв в байках (забажыти, плюта, сумліня, гущава, схалїти, затлїти, быдлина, кыртіця...), обявлюює ся в русиньскім языку байкаря і нова лексіка, котру принесла нова доба, нова сполоченьска сітуація і котра свідчіть о фактї, же русиньскый язык „не халїє“, наопак, є жывый і наповно ся розвивать (стопро, сранда, гот-доґ, півдецак, собістачный, сок, шмейд, леґо, функція, семафор, фор, дояти...). Тоты вшыткы назначены характерістікы, само собов, выжадують собі подрібнїшу аналізу даного тексту, а то з погляду як теорії літературы, так і з аспекту соціолінґвістікы ці лінґвокултуролоґії. Вірю, же байкы Осифа Кудзея не зістануть мімо позорности одборників, занимаючіх ся якраз тыма областями аналізы новодобой русиньской літературы.

Осиф Кудзей не є лем байкарём. Байкы, то є лем єден пол ёго творчости, но першыма ёго так бы повісти умелецькыма пробами – то была робота над церьковныма текстами. Міморядно духовно заложеный чоловік такой по револуції зачав вєдно з о. Франтїшком Крайняком робити над старославяньскыма церьковныма текстами, сам написав коло 50 текстів церьковных співанок. Ёго покора ку жывоту і міцна віра ся одбивать і в ёго байках. Віру в Господа Бога, котру все богабойный Русин мав, мож дешіфровати з каждой єдной байкы, но конкретны божы слова – цітаты з Євангелія і біблізмы вмніло закомпоновав до такых баёк як Пророцтво (стр. 31), Выгнаный будитель (стр. 5), Діскрімінація (стр. 54), Горячка ( стр. 67), Маловірность (стр. 69), Підпора (стр. 17 з першой книжы). Тоты цітаты ся гардо римують з далшым текстом байкы і не роблять доєм насилности, навспак, зміцнюють силу такой байкы.  

Най тоту силу жыти і пасовати ся з каждоденныма проблемами переносять Кудзеёвы байкы на свого чітателя, най му будуть добрым приятелём, жебы не шкодовав час, котрый тій невеликій книжочцї жертвовав. За себе можу Осифови Кудзеёви лем од сердця подяковати за тот дарунок і пожелати му іщі много сил і творчіх успіхів.