Выдарена акція Русина і Народныx новинoк

В мултіфункчных просторах Музею русиньской културы у Пряшові 24. септембра 2008 была презентація двох книжок баёк автора Осифа Кудзея. Книжкы вышли в куртім часовім одступі (єдна під назвов Мудрость жывота зачатком юна 2008, друга такой за три місяцї позад нёй, під назвов Байкы-забавляйкы).

„Байкы Осифа Кудзея суть погладжінём, порозумінём близкых краян в їх каждоденній трапезї, але і наладжінём на веселу струнку, одлегчінём проблемів і старостей ласкавым гумором,“ характерізує у своїй рецензії новы книжкы в родинї сучасных русиньскых публікацій ПгДр. Кветослава Копорова з Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты. Споміджі десяток публікацій, котры по новембровій револуції зачали по русиньскы выходити, байкы Осифа Кудзея суть може найрепрезентатівнїшым одразом жывота Русинів зо вшыткыма аспектами їх сучасных проблемів і старостей, котры автор выядрив найпростїшым і заєдно найкуртшым способом. Видить ся, же якраз жанер байкы набывать в днешнїй добі свою ренесанцію, бо о Кудзеёвы книжкы баёк проявляють Русины, а нелем Русины, але і Словаци необычайный інтерес.

Тото было видно і на презентації, котру зорґанізовало обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы у сполупраці зо Словеньсков асоціаціов русиньскых орґанізацій і Музеём русиньской културы в Пряшові. Но до істой міры партіціповало на нїй і Общество св. Йоана Крестителя, бо Осиф Кудзей є нелем успішным байкарём, але свій талент, котрым, як то повів о. Франтїшек Крайняк „го обдарив Господь Бог, жебы писав на славу Божу,“ він выужывать і при роботї з церьковнославяньскым текстом, перетлумачує го до русиньского языка, і сам пише духовну поезію.

Але і так сьме о Осифови Кудзеёви не знали іщі вшытко. На презентації несподївав своїм прекрасным голосом і вєдно із своїма краянами з Няґова, з котрыма співать в церьковнім хорї, ся запрезентовали фраґментами з акафісту, котры автор сам зложыв на честь священомученика, благореченого Павла Петра Ґойдіча. Няґівчане просто вказали, же і они в селї жыють актівным културно-народностным жывотом, за што їм можеме лем щіро подяковати, бо кібы сьме мали такых актівных Русинів по нашых селах веце, не мусили бы сьме ся страховати о нашу будучность.

Віриме, же байкы Осифа Кудзея рознесуть народностный дух по многых русиньскых селах і містах і „збудять“ многых Русинів.             

- кк -, 6.10.2008

Вышов довгоочекованый препотребный словник,..

... конкретно публікація під точнов назвов Русиньска лексіка на основі змін у правилах русиньского языка про основны і середнї школы з навчалным
русиньскым языком і з нав-чанём русиньского языка і з підназвов (Правописный і ґраматічный словник). Тым ся до істой міры завершыла (ай кідь робота над словником нїґда не є скінчена) высше двойрічна нелегка робота трёх авторів, працовників Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты в Пряшові – доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н., ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД., і ПгДр. Кветославы Копоровой під веджінём языкового редактора В. Ябура і одповідного редактора Мґр. Александра Зозуляка.

Рецензентами той препотребной публікації были лінґвісты: проф. ПгДр. Осиф Сіпко, ПгД. із Пряшівской універзіты і проф. Др. Михал Капраль, к. н. із Нїредьгазькой высшой школы, котры словник оцїнили позітівно.

Так на Словеньску вышов уж другый словник: першый під назвов Орфоґрафічный словник русиньского языка (Русиньска оброда, Пряшів 1994, 304 стор.) а теперь Ґраматічный і правописный словник (Русин і Народны новинкы, Пряшів 2007, 348 стор.) Першый послужыв як єдна з публікацій про кодіфікацію русиньского языка на Словеньска 27. 1. 1995, другый є поправленый подля змін у правилах русиньского правопису, котры суть платны од 1. 9. 2005. Першый помістив у собі высше 40 тісяч слов, тот другый на основі прінціпу творїня словниковых гнїзд – скоро 70 000 (!) Словник послужыть вшыткым тым, котры ся занимають русиньскым літературным языком актівно, но і тым, што пасівно, або іщі лем хотять ся го учіти.

Словник стоїть 980,- Ск, але в редакції го мож купити за 500,- Ск в обмедженій кількости. Зато не вагайте і выужыйте таку можность купити за выгодну цїну потребный словник русиньского языка! Обїднавкы приїмаме на адресї: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, на мобілнім телефонї: 0905 470 884 або на і-мейловій адресї: rusyn@stonline.sk. БУДЕ ТО ЄДНОЧАСНО ДОБРЫЙ І ХОСЕННЫЙ ДАРУНОК.

А. З., 14. 12. 2007

Меморандум
о взаємній сполупраці, помочі і порозуміню при просаджованю інтересів русиньской народностной меншины на Словеньску і за ёго граніцями

Під таков назвов документ быв приятый на конець судного спору міджі обчаньскыма здружінями Русиньска оброда на Словеньску з єдного боку і Русин і Народны новинкы з другого боку, котрый скінчів зміром. Текст публікуєме ниже по словеньскы як факсіміле, бо не хочеме, жебы дошло при перекладї ку даякій хыбі ці неточному тлумачіню. Документ підписали председове обидвох здружінь: Владимір Противняк за Русиньску оброду на Словеньску і Александер Зозуляк за Русин і Народны новинкы.

Русиньскый язык на педаґоґічній академії

З цілём обновити традіцію народностных класів пришли членове обчаньского здружіня Русин і Народны новинкы  через презентацію можности выучованя русиньского языка і културы на Педаґоґічній і соціалній академії в Пряшові, котра  в рамках выходного Словеньска мать найдовшу традіцію в приправы кваліфікованых учітелёк матерьскых школ. 

Презентація ся одбыла такой в першый тыждень школьского рока – 5. септембра 2007 в чотырёх першых класах і штудентам были представлены можности выучованя русиньского языка і културы у їх школї, як і продовжованя того штудія на Пряшівскій універзітї. Предмет русиньскый язык  і култура  може притягнути інтерес якраз  тых штуденток, котры ся по скінчіню школы дістануть учіти на народностно змішану теріторію з перевагов русиньского жытельства.  Ту можуть на базї говореного русиньского слова, але і посередництвом фолклору, традіцій і звыків представити шпеціфічности той народности наймолодшій ґенерації, у котрой якраз такым способом мож пестовати чутя народной приналежности.

● О можностях навчаня русиньского языка у їх школї, далшого штудія того языка на Пряшівскій універзітї і уплатніню ся в далшім жывотї по абсолвованю тых штудій першокласникам Педаґоґічной і соціалной академії у Пряшові росповіли: ведуча Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты ПгДр. А. Плїшкова, ПгД., і председа обчаньского здружіня Русин і Народны новинкы Мґр. А. Зозуляк.

Директорка Педаґоґічній і соціалній академії в Пряшові Мґр. Терезія МЫРВОВА таку актівіту барз привітала, бо, як сама сконштатовала, при повиннім выберї двох чуджіх языків,  котры мають середнёшколаци у своїм проґрамі, настало навернутя к руському языку і азбуцї, а русиньскый язык буде вгодым росшырінём понукы славяньскых языків у тій школї. Навыше, є пересвідчена, же русиньскый язык як  язык народностной меншины, жыючой переважно на теріторії северовыходного Словеньска, мать якраз у тій школї своє місто, бо велика часть єй абсолвентів сама мать русиньске коріня, зато про них штудіум того языка буде природным процесом, у многых навернутём к языку, културї і традіціям своїх предків.

Векшына із штудентів собі уж повыберали з можностей понуканых языків іщі в часї, кідь ся приходили вєдно зо своїма родічами інформовати о можностях штудія у тій школї в рамках акції День отвореных дверей, зато таку презентацію буде треба повторити і в децембрї, як  прийдуть далшы потенціалны штуденты із своїма родічами.  Кідь ся створить бодай єдна мала ґрупа із вшыткых першокласників, котрых того року школа має понад 120, буде то великый успіх і надїй про Русинів до будучности. Надїй, же  молода ґенерація навяже на історічный одказ своїх предків і буде го передавати наступным поколїням, почінаючі од наймолодшой ґенерації – малых школкарїв.

Кветослава КОПОРОВА, фоткы авторкы, 9. 10 2007

Треба нам народный календарь?

● Послїдный  Русиньскый народный календарь, выданый у 2004 роцї обчаньскым здружінём Русин і Народны новинкы.

Історія уж давно пересвідчіла Русинів, же НАРОДНЫЙ КАЛЕНДАРЬ в нашім жывотї мав вызнамне місце. Не нагодов нашы будителї вынакладали значны силы і грошы на ёго выдаваня.

Народный календарь быв жрідлом віры, радцём рольникам, інформатором о найновшых трендах літературы, помагав учітелям выховлёвати дїтей і дорослых, быв шырителём і пропаґатором нашых звыків, обычаїв, часто забавляв людей веселым, поучным словом... Быв книжков потребнов і каждоденнов.

Тот добрый приятель, учітель і помічник сучасного возроджіня і формованя ідентічности Русинів нам днесь хыбує, шкода, же по пятёх річниках у 2006 роцї перестав выходити? Хто є тому на прічінї?

Зато підпорую снагы обновити выдаваня Русиньского народного календаря з фінанчнов помочов Міністерства културы СР.

Миколай КСЕНЯК,

Ружомберок, 9. 10. 2007

Цінный учебник про середнї школы, але ай універзіту

Найновшым русиньскым учебником на Словеньску, котрый вышов тїсно перед 3. Міджінародным конґресом русиньского языка у Кракові (13. – 16. септембра 2007),  є Русиньскый язык про 1. – 4. класы середнїх школ із навчалным русиньскым языком і з навчанём  русиньского языка (288 стор., Пряшів 2007) реномованых авторів, научно-педаґоґічных працовників Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты – доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н., і ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД. Є то 79. публікація приправлена перед тым редакціов, теперь і обчаньскым здружінём під назвов Русин і Народны новинкы. Учебник буде добрым помічником нелем про штудентів середнїх школ, але і Пряшівской універзіты, котры штудують або вырішыли штудовари русиньскый язык.

Тот цінный учебник у малій кількости маєме у редакції, де го мож купити за 400 Ск. Контакт: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, tel.: 00421-905-470 884, e-mail: rusyn@stonline.sk.

- аз – 31. 8. 2007

Далшы три учебникы про основны школы

В авґустї 2007 вышли у Пряшові на Словеньску три новы учебникы про 3. класу основных школ із навчалным русиньскым языком і з навчанём русиньского языка, а то Русиньскый язык і Чітанка автора векшины русиньскых учебників про ОШ по роцї 1989 – Яна Гриба, і Робочій зошыт із русиньского языка нового автора (минулого року быв першыраз автором Робочого зошыта про 2. класу ОШ), єдного з першых двох абсолвентів росшыреной формы штудія русиньского языка на Педаґоґічній факултї Пряшівской універзіты, теперь учітеля русиньского языка в ОШ у Радванї над Лабірцём – Мґр. Марека Ґая.

Суть то далшы три русиньскы учебникы з новой серії (з якой минулого року вышли першы три про 2. класу ОШ), а то нелем про основны школы з навчанём русиньского языка, але і з навчалным русиньскым языком. Учебникы суть написаны на основі змін правил русиньского правопису, котры суть офіціално платны од 1. септембра 2005. Выдав їх Русин і Народны новинкы як свої 19. – 21. публікації (або 76. – 78. публікації приправлены редакціов під таков істов назвов). Русиньскый язык і Чітанка суть ілустровцаны русиньсков малярьков Аннов Ґаёвов. Віриме, же тоты новы красны учебнькы будуть добрі служыти все векшій кількости учнїв основных школ, котры ся рішыли учіти русиньскый язык, респ. їх родічі порозуміли, же про їх дїтину є потребне знати язык своїх предків.

Тоты найновшы учебникы у малій кількости маєме у редакції, де мож їх купити по 300 Ск. Контакт: Rusín a Ľudové noviny, Duchnopvičovo nám. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, tel.: 00421-905-470 884, e-mail: rusyn@stonline.sk.

- аз –  31. 8. 2007

Русиньскый народный календарь і ёго судьба

Чітателї Народных новинок і Русина, як і нашы сімпатізанты часто ся звідують на то, ці не быв выданый наш традічный Русиньскый народный календарь на 2007 рік. На нёго собі за пять років звыкли інтересуючі ся нелем зо Словеньска, але і з остатнїх країн, де россіяно жыють нашы Русины. При 15. роковинах Народных новинок у своїм приговорі і Петро Трохановскый, вызнамный поет і културный дїятель Лемковины, высоко оцінив нашу пресу, а міджі іншым повів тото: „Де ся подїли тоты вашы русиньскы  народны календарї, котры і мы Лемкы, за пять років з інтересом чітали, а з них выберали велё хосенного і про нашу лемківску културу? Велика шкода, же їх не выдавате. Были бы барз потребны про сучасне русиньске возроджіня.“ Озывають ся подобны голосы і з розлічных кутів Словеньска, але і споза граніцї од нашых чітателїв і сімпатізантів.

В редакції Народных новинок і Русина в Пряшові мають такый звык, же на столику в ходбі ся находять на громадцї новы книжкы, новинкы, часописы і  інша актуална література нелем зо Словеньска, але і з іншых штатів, де жыють нашы люде. Недавно єм на тім столику обявив і часопис Русиньскый світ, котрый выдають Русины в Мадярьску. Перелистуючі окремы чісла,  пришов єм на то, же в дакотрых з них суть перебраны інтересны статї з нашых Народных новинок і Русина. В Русиньскім світї із 16. 1. 2005, на стор. 18 єм прочітав статю Др. Степана Лявинця під назвов Пятьрічный юбілей календаря. Выберам  з той статї: „Русины на Словеньску выпущають уж пятый за шором русиньскый народный календарь. Зоставитель календаря Александер Зозуляк, одповідный редактор журнала Русин і Народных новинок. В роботї му помагав Мґр. Гавриїл Бескид і кол. Выдавателём календаря є Русин і Народны новинкы. Не позераючі на фінанчны і іншы тяжкости, Русины Словеньска продовжують возродну традіцію – публікацію Русиньского народного календаря, што є дуже важным дїлом про сохранїня і возроджіня русиньской културы нелем про Русинів на Словеньску, але про нас вшыткых, де бы сьме мы Русины не были розметаны по вшелиякых державах світа. Русиньскый народный календарь на 2005 рік уж, мож повісти, традічно обсягує: світьскый календарь, історічный календарь, церьковный ґрекокатолицькый і православный календарь. Дале ту можеме увідїти хосенны публіцістічны статї, стишкы русиньскых поетів, міджі многыма і лавреатів премії А. Духновіча.“ Авторами тых статей, подля Др. С. Лявинця, суть „знамы науковцї і теперішнї носителї нашой културы“. Їх погляды і документарны факты з русиньской історії мають великый вызнам нелем на научнім полю, но і на полю освітной роботы в днешнїм жывотї Русинів. Автор статї споминать 12 тем з нашого календаря, о котрых пише тото: „Зато варта їх холем перераховати.“ На кінцї автор пише: „Русиньскый народный календарь на 2005 рік займе достойне місце у русиньскій бібліотецї в Мадярьску, котра ся находить в Будапештї.“

Про тых нашых чітателїв, якы ся інтересуть о судьбу нашого традічного русиньского каледаря, треба повісти тілько: на 2006 было  зробленый проєкт до ґрантового сістему Міністерства културы СР і проєкт на выданя календаря. Але, шкода, тогдышня одборна комісія, складаюча ся уж зо знамых нам особ, фінанції на ёго выданя не схвалила. Кідьже сьме ся дізнали, же в у одборній комісії на посуджованя ґрантів на рік 2007 засіли тоты істы особы, зато сьме проєкт на Русиньскый народный календарь на 2007 рік ани не давали. Была бы то марна робота.

І так, дорогы чітателї і інтересуючі ся о нашы русинькы народны календарї, дякуєме вам, же сьте не забыли на них з недавной минулости. Треба повісти, же і од вас, од вашого рішучого голосу, залежить судьба, ці ся в будучности на вашых столиках обявить у вас так облюбленый Русиньскый народный календарь. Рады бы сьме ся дознали прямо од  вас, што собі о тім думате. Предусловія на выдаваня суть, найде ся і потребный авторьскый колектів, але, добрі знате, же без фінанчной підпоры не є можне выдати календарь.

Мґр. Гавриїл БЕСКИД, Пряшів, 8. 8. 2007

По 13 роках вышов другый том бібліоґрафії

Звідате ся якой? Іде о Бібліоґрафію народных співанок і народной поезії Русинів выходного Словеньска ІІ. небогого ПгДр. Михайла Гиряка, к. н., робота над выданём котрой ся зачала іщі за ёго жывота, але не дочекав ся єй выходу на світло Боже. Но кедь сьме го выпроваджали на послїдню путь 23. марца 2007, так у прощалнім приговорі єм пообіцяв за себе і за ёго сына Слава, же тота книжка выйде. Стало ся, а то за помочі фінанцованя Славоміра Гиряка і за редакторьской помочі Александра Зозуляка.

Также першый день акції в рамках 9. Світового конґресу Русинів 21. юна 2007 у Мармарош-Сіґетї в Румуньску была тота книжка представлена як єдна з двох з найновшых, котры вышли на Словеньску. Выдало ю наше обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы як свою 18. публікацію (або 75. публікацію приправлену редакціов під таков істов назвов).

Другый том бібліоґрафії мать 376 сторінок. Мож ю обїднати на адресі: Русин і Народны новинкы, Духновічово нам. 1, 081 48 Пряшів, або на ч. тел.: 0905 470 884, і-мейлом: rusyn@stonline.sk за суму 300 Sk. Книжка послужыть вшыткым тым, котры ся занимають і інтересують русиньскыма народныма співанками і народнов поезіов Русинів. Є ту і часть присвячена запису русиньскых співанок знамой і днесь покійной Анцї Ябуровой із Стащіна.

А. З., 16. 7. 2007

Русиньска місія в двох  русиньскых  селах

Єдным Iз найуспішнїшых  почінів обчаньского здружіня  Русин і Народны новинкы за минулый рік было выданя книжкы русиньскых приповідок двох гендікепованых сестер – Марії і Ерікы Костовых з  Курова. Цілём того проєкту было нелем книжку выдати, але главно єй спропаґовати, што в нашім припадї значіть донести єй прямо до матерьскых і основных школ і тым мотівовати дїтей, родічів, але і учітелїв к розвиваню народностной свідомости у молодой ґенерації.  Хоць фінанції на  ґрантовый проєкт серії бісід по русиньскых селах на рік 2007 не были схвалены одборнов комісіёв про русиньску културу при Міністерстві културы СР, русиньскы ентузіасты вырішыли довести свій задум до кінця і зачали орґанізовати  серії бісід о народностній приналежности, презентуючі притім і нововыдану книжку  Приповідкы на добру ніч. Сестры Костовы,  лем привітали таку ініціатіву, бо і про них є незабытным зажытком стрітити ся з дїтьскым чітателём, про котрого суть приповідкы написаны.

Біловежа мать в почливости традіції своїх предків, але...

Перша стріча з русиньсков приповідков в Біловежі буде про містну дїтвору наісто памятна, так як ся їм запамятають і дві сестры – Маріка і Еріка, котры пришли міджі школкарїв і школяриків біловезькой основной школы.  Приповідка о мерзенім коцурови, котру з приповідковой книжкы прочітала писателька – колеґыня двох гендікепованых авторок Марія МАЛЬЦОВСКА,  ся дїтём полюбила і такой ся розвинула „важна діскузія“ – хто мать дома мачку або коцура, дознали сьме ся і то, же єден коцур в Біловежі мать поламану лабку і хто знать, як то з ним дале буде...

Не знаме, як то дале буде і з дїточками в Біловежі, бо хоць русиньскій комунікації добрї порозуміли, скоро ани єдна дїтина не знала по русиньскы реаґовати на нашы вопросы. Родічі (холем тоты, што были участниками бісіды) допустили, же годину русиньской комунікації формов приступнов школкарям бы прияли.  То значіть, через приповідкы, віршикы, наслїдну комунікацію о прочітанім, але і через фолклор, русиньскы традіції – великодны, ріствяны і т. д., може, і біловезька дїтвора приближыла бы ся к своїм предкам і зачала утримовати і пестовати тото найціннїше духовне богатство, котре з каждым наступным поколінём занепадать.  Передшколаци бы попри латиньскій ґрафіцї спознавали і буквы азбукы.  Будеме натїшены, кідь учуєме, же нелем русиньскым фолклором є Біловежа вірна традіціям своїх предків, але же і школярї в біловезькій школї знають, хто то быв А. Духновіч, А. Павловіч, же будуть знати, же в їх селї є велика традіція кошикарьства, або  і то, же вызначный умелець Енді Варгол быв тыж Русин, так як быв Русин їх недавно помершый краян, вызначный фолклоріста В. Федор, і т. д...

А же суть жытелї Біловежы і днесь способны, але і щіры люде, о тім нас пересвідчіла панї старостка Інж. Ева ПОБОРЖІЛОВА, котра нашу русиньску місію належно спропаґовала, але постарала ся і о то, жебы і біловезькы подникателї припомогли своїм краянкам з Курова сповнити їх сон – выдати далшу книжку. Зато хочеме добрым словом ся одвдячіти  сільскому уряду,  панови Й. СОРОКОВИ, котры фінанчно приспіли дївчатам, але і подникателям П. МІКУЛОВИ,  Я. ПІПАСОВИ, Б. ВЛАСТЇМІЛОВИ і Й. КОСТУРОВИ. Видно, же Русины іщі і днесь, хоць як є тяжко, знають сі помочі. 

Хмелёва: Старый млин, русиньскый фолклор і „Днї хлїба“, україньскый язык, православна церьков із пословенченов  літурґіёв, а жытелї села – Словаци...

З такыма парадоксами сьме ся стрітили при своїй русиньскій місії в далшім селї Бардіёвского окресу – Хмелёвій.  Пан староста Ян ЖЕЛЕЗНЫЙ (поводом Словак, але ёго бесхыбна русиньска комунікація свідчіть о тім,  же з Хмелївчанами ся зжыв на сто процент) нам хотїв якнайвеце поповідати о своїх актівітах у вшыткых  областях жывота села. З тых найвызначнїшых то є  здобытя 3,5 міліона корун на реалізацію домовых чістічок одпадовых вод – тот проєкт одпозерали зо села Пыхнї (окр. Снина), котре тыж подля чісла жытелїв не мало  можность інакше порішыти свою сітуацію з одпадовов водов. Зреконштруована будова недалеко школкы є приправлена про потенціалных турістів, котры ту можуть переночовати, місце ту мать і клуб молодых із сателітным кіном, але і книжніця, котру наісто при нашій далшій навщіві доповниме і тітулами з русиньской літературы.  Такой з другого боку – за водов нас заінтересовав старый млин, в котрім накручала єдну серію о варіню і телевізія Папріка (самособов варили ся русиньскы народны їдла), пан староста прозрадив, же каждый рік в септембрї орґанізують в селї Днї хлїба – русиньскый фолклорный фестівал, сучастёв котрого є і демонштрація процесу печіня хлїба в старім млинї, так як то колись робили нашы предкове.

Не дало ся обыйти ани недалеку матерьску школку, до котрой ходить 16 по словеньскы комунікуючіх дїточок. Учітелькы лем безрадно стискають плечами – так хотять родічі...

У школї, де сьме ся выбрали на бісіду,  была сітуація подобна, но з іщі векшым парадоксом.  Школа є веджена як народностна – з выучованём україньского языка, но видить ся, же тот україньскый язык ту є скоріше про містных жытелїв як страшак, а не як  їх материньскый язык, котрый бы од щірого сердця хотїли і тым демонштровали свою народностну приналежность. Як нам повів староста села, школярїв є ту мало і мають  надїй, же бы ту поприходили дїти з недалекого Зборова, де є велика концентрація ромской популації,  но подакотрых одраджує якраз україньскый язык. А як допала наша бісіда в єдиній „народностній школї“ в Бардіёвскім окресї? Школярї – Словаци. Не чули сьме од них єдиного русиньского слова (жебы ту дахто комуніковав по україньскы – то в ниякім припадї), хоць єдно дївча ся нам признало, же єй старша сестра ходить до школы до Бехерова і зачала бісідовати по русиньскы.  Зініціовали сьме школярїв, жебы нам посылали до редакції свої статї, може і даякы творы – поезію або прозу. Учать ся предці азбуку, може і ту выростають даякы таленты, лем їх треба підхопити...

Панї директорка Анна ДЗУБАКОВА є смутна з того факту, так як єй мерзить і то, же православный священик, як попершыраз пришов до села, вів літурґію по словеньскы... Єй пріорітов є але утримати школу в селї за кажду ціну, вопрос материньского языка, кідь боюють о кажду коруну, є в даній сітуації другорядный. 

З Хмелёвой сьме одышли з надїёв, же холем на годинах україньского языка панї учітелькы як демонштрацію їх материньского языка будуть чітати школярям з приповідковой книжкы їх краянок – сестер з недалекого Курова. З директорков сьме ся згодли на фактї, же до школ треба якнайчастїше з такыма актівітами приходити, бо  учітелї суть в тім дїлї безрадны, осамочены...

Кветослава КОПОРОВА, фоткы А. З., 18. 4. 2007

● Погляд на участників Стрічі дописователїв Народных новинок і Русина і русиньскых писателїв з нагоды 15 років обидвох русиньскых періодічных выдань, котра была сімболічно – 17. новембра 2006 в рештаврації „Гвіезда“ на ул. 17. новембра у Пряшові: (верьхнїй ряд злїва) главна особность передкодіфікачного, кодіфікачного і покодіфікачного прoцесу розвитку русиньского літературного языка на Словеньску – доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н., якого на зачатку стрічі шефредактор новинок і часопису поздравив із ёго недавныма 70. народенинами і передав му дарунок на памятку ● Дакотры дописователї русиньскых періодік і русиньскы писателї ● За челный стіл засіли позваны гостї: директор ТАД М. Марко, ведуча одбору културы МсУ в Пряшові М. Путноцка, гоститель, шефредактор Народных новинок і Русина А. Зозуляк, посланець НР СР М. Лукша і пріматор Пряшова М. Бенч ● (Спіднїй ряд злїва): шефредактор Русиньского вседержавного вістника і довгорічный дописователь Русина Т. М. Поповіч з Будапешту, під ним председкыня петічного выбору протїв несправедливому роздїлїню штатной дотації на нашы періодічны выданя в 2005 роцї А. Дзурёва з Міджілаборець, шефредактор Бесіды і довгорічный дописователь Русина П. Трохановскый із Криніцї в Польску, члены фолклорного колектіву Шаріш ЗУШ М. Мойзеса у Пряшові зо своїм ведучім Й. Пірогом, котрый їх допроводив гров на акордеонї, в центрї зо знамов інтерпретаторков русиньскых народных співанок А. Порачовов (у чіпцю). Фоткы К. Копоровой і П. Крайняка, мол.

Выставка Зузаны Осавчуковой-Гапаковой

Музей русиньской културы у Пряшові 11. децембра 2008 одкрыв выставку 102 вытварных робот (главно пастелїв, менше оліовых образів і ґрупу скулпторьскы робот) русиньской малярькы і скулпторкы Зузаны Осавчуковой-Гапаковой. Выставку одкрыла директорка музею ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н., котра привітала главно авторку і єй мужа (на фотцї). Самособов, же не міг хыбовати ани красный културный проґрам, в котрім, окрем іншых, выступила Марія Мачошкова в допроводї гры на акордеонї Іґора Креты. Выставку мож попозерати до кінця юна 2009 в часї од 8.30 до 14.30 год.

Фотка: Й. Конєчні

22.02.2009

Достойна акція в книжніцї Словеньского народного музею...

... у Братїславі была 16. юна 2008, а то презентація словеньской верзії книжкы Народ нивыдкы (Národ znikadiaľ) за участи автора, професора Торонтьской універзіты в Канадї – Павла Роберта Маґочія. Того як першого привітав „домашнїй пан“, заступця ґенералного директора споминаного музею – проф. ПгДр. Павол Мештян, др. н., а потім привітав і далшых честных гостїв, главно двох амбасадорів, а то Швейцарії – Йозефа Ф. Ареґґера, і Булгарії – Оґніана Ґаркова, ґенералну директорку секції меншыновых і реґіоналных култур Міністерства културы СР ПгДр. Яну Кресакову і іншых. Міджі притомныма гостями были і першый таёмник Посолства Польской републікы Піотр Лебек і третїй таёмник Посолства Руськой федерації Іґор Колєсенков.

На зачатку добру атмосферу зробила молода русиньска співачка з Братїславы, родачка з русиньского села Потічкы – Марія Шмайдова, а урывкы з книжкы П. Р. Маґочія прочітала Марія Шлосерова. Потім „модератор“ акції П. Мештян повів пару речінь о великім вызнамі презентованой книжкы і подяковав авторови, же така потребна книжка узрїла світло світа і є презентована в главнім містї СР – Братїславі. Потім поступно давав слово вшыткым тым, котры сидїли за „председ-ницькым“ столом: Мґр. Валеріёви Падякови, к. н., Мґр. Александрови Зозулякови, проф. Павлови Робертови Маґоічіёви і ПгДр. Ольґі Ґлосіковій, др. н. Вшыткы тоты ся подїляли на створїню книжкы, а послїдня з них – на приправі достойной презентації той книжкы.

Конець той акції належав участникам културного проґраму: співачцї Марії Шмайдовій у допроводї знамого акордеоністы Раймунда Каконія і віолончелістцї Янї Шішковій-Енґлеровій. Но а як то звыкне быти на такых презентаціях, завершінём все є автоґраміада, также каждый участник дістав задарьмо книжку із підписом автора. А самый саменькый конець ся нїґда не заобыйде без погара доброго вина і даякой той закускы, в тім припадї ю забезпечіла директорка Музею русиньской културы у Пряшові, панї Ґлосікова, і жены з книжніцї Словеньского народного музею в Братїславі.

Также презентація серії книжок у різных языках під назвов Народ нивыдкы дотеперь была нелем у Братїславі, але і в Пряшові, Ужгородї, Києві, Мараморош-Сіґетї. Выданя той книжкы у хорватьскім, чеськім і польскім языку може увидить світло світа того року, так потім презентація той барз ужыточной книжкы (ужыточной зато, же служить як інформатор о історії карпатьскых Русинів про маёрітный народ і остатнї народностны меншыны в тій-котрій державі) буде в далшых містах і країнах, чім ся лем потвердить, же тото выданя можеме сміло назвати русиньскым меґапроєктом.

А. З., фоткы автора, 1.7.2008

Книжка про шырокый круг чітателїв

(Выступ автора книжкы Národ znikadiaľ – ПРОФ. П. Р. МаҐочія на ЄЙ презентації в СЛОВЕНЬСКІМ НАРОДНІМ МУЗЕЮ у БРАТЇСЛАВІ 16. ЮНА 2008.)

На самый перед бы єм хотїв высловити глубоку вдячность Словеньскому народному музею в Братїславі, главно заступцёви ґенералного директора того музею проф. Павлови Мештянови, котрый у сполупраці з Музеём русиньской културы у Пряшові під веджінём директоркы Др. Ольґы Ґлосіковой зорґанізовав тоту нашу стрїчу на честь словеньского выданя книжкы Народ нивыдкы. Тото выданя бы не могло выйти без підпоры двох особ: Душана Чапловіча, віцепремєра Словеньской републікы, і Стівена Чепы, презідента Norstone Corporation з Торонта в Канадї. Дізайн і публікацію оріґіналного выданя книгы Народ нивыдкы реалізовало Выдавательство Валерія Падяка в Ужгородї, котре сполупрацовало з Александром Зозуляком із редакції Русин і Народны новинкы в Пряшові на публікації словеньского выданя. Переклад до словеньского языка зробила Др. Анна Плїшкова з Пряшівской універзіты. Барз дякую вшыткым тым особам і інштітуціям. Може дакотры з вас уж знають, же автором книжкы є Америчан, професор Торонтьской універзіты в Канадї. Інакше повіджено, выданя той книжкы ся досправды стало міджінародным проєктом.

Але чом тілько позорности книжцї зо 120 сторінками, з помірно куртым текстом і веце як 180 фотоґрафіями, мапами ці іншыма ілустраціями? Думам сі, же одповісти на то мож так, же карпатьскы Русины сі заслужыли таку позорность. Міджітым, вышли уж тісячі книг ці статей о карпатьскых Русинах. Чім ся тогды одлишує од тых публікацій Народ нивыдкы?

далe

Історічна подїя: Отворїня першой експозіції

Музея русиньской културы в Пряшові

● На отворїню першой експозіції Музея русиньской културы в Пряшові  главны приговоры мали: заступця ґенералного директора Словеньского народного музея П. Мештян (за мікрофоном) і директорка Музея русиньской културы О. Ґлосікова (влїво од нёго). Єднов  частёв експозіції была выставка 19 аквареловых портретів од Народного умелця Україны В. Скакандія, котра заінтересовала і русиньского маляря А. Смоляка (на фотцї при Портретї Гавриїла Костельника).

21. фебруара 2008 року про навщівників были отворены мултіфункчны просторы Словеньского народного музея – Музея русиньской културы в Пряшові, на ул. Масаріковій ч. 10. Навщівници, якы пришли здалека і зблизка, і споза граніцї, главно Русины, были позваны до музейных і клубовых просторів з бібліотеков, на отворїня выставкы Русиньска ідентіта у світлї ікон і старых церьковных писменностей у Словакії, на презентацію книжок авторів Павла Роберта Маґочія Народ нивыдкы, ёго словеньской верзії „Národ znikadiaľ“ в перекладї ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД., і І. части книжкы 100 вызнамных Русинів очами сучасників зоставителькы Марії Мальцовской. Вызнамнов частёв славностной акції была переносна выставка Русины Словеньска, яку свого часу орґанізовала Русинська оброда іщі на челї з паном Штефаном Ладижіньскым, выставка русиньскоязычных книжок і тых найвызнамнїшых публікацій о Русинах, яка представляла найлїпшу продукцію научной, учебниковой, научно-популарной і красной літературы за 15 років і была доповнерна портретами лавреатів Премії Александра Духновіча за русиньску літературу, як і выставка портретів вызнамных Русинів, якы принїс із собов Народный умелець Україны Василь Скакандій, самособов выставка церьковных артефактів, пожыченых од Ґрекокатолицькой і Православной єпархії в Пряшові, із сел Тополя, Камюнка і ін..

далe

М. МАЛЬЦОВСКА, фоткы К. КОПОРОВОЙ

Русиньска експозіція СНМ – МРК в Пряшові мала успіх

Выгравала жовта грудка

● При великодній експозіції Музею русиньской културы (МРК) в Пряшові, котра была в Словеньскім народнім музею в Мартінї, ся приставило много обдивлятелїв, котрым ся любили нелем выставлены артефакты, але собі і посмаковали на файных великодных їдлах, з чого мала велику радость главно директорка МРК ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н. (перша справа).

28. новембра 2007 року в Словеньскім народнім музею в Мартінї была отворена выстава під назвов Смакы і пахы Словакії – традіції кулінарной културы Словакії, котра ся реалізовала в рамках довгодобого проєкту Музеї і етніка, замірянoгo на документацію културы народностных меншын, што жыють у Словакії.  Од року 1995 ся такым способом презентовала свадьба, ремесла і їх продаваня, традічна архітектура і бываня, обряды і звыкы звязаны із смертёв чоловіка. А того року выстава была заміряна на традічну страву народностных меншын у Словакії. 

Также Смакы і пахы Словакії.., а з нима і страва. Їдло – на першый погляд – просте дїло, але яке важне в нашім жывотї! Тяжко сі без нёго представити жывот. Кажда ґаздынька знає свої їдла, а єдна їх знає приготовити лїпше, друга гірше. А кідь сі представиме, же на Словакії, окрем маёрітного народу Словаків, жыють ай люде розлічных народностей, дасть ся говорити о розлічных смаках і пахах, о пестрій мозаіцї їдел. А представити тоту пестру мозаіку як часть културы окремых народів і народностей мала за цїль споминана выстава в Мартінї. Під одборнов ґаранціов проф. ПгДр. Растїславы Столічной, др. н. з Інштітуту етнолоґії САН в Братїславі на реалізації выставкы і конференції ся  подїляли слїдуючі музеї Словеньского народного музею: Музей културы Мадярів на Словакії в Братїславі, Музей културы Ромів на Словакії в Мартінї, Музей русиньской културы в Пряшові, Музей україньской културы у Свіднику, Музей културы карпатьскых Нїмцїв у Братїславі, Музей жыдовской културы в Братїславі, Музей културы Хорватів на Словакії в Братїславі, Музей културы Чехів на Словакії в Мартінї, Словеньскый народный музей в Мартінї.

далe

Была установлена Научна і одборна рада  
СНМ – МРК у Пряшові

17. септембра 2007 в адміністратівных просторах Словеньского народного музея – Музея русиньской културы (СНМ – МРК) на ул. Масаріковій ч. 10  в Пряшові было перше засіданя Научной і одборной рады СНМ – МРК, яке скликала ёго директорка  ПгДр. Ольґа Ґлосікова, Др. н. Цілём першого засіданя было в згодї зо штатутом той штатной інштітуції офіціално установити Научну і одборну раду музея, што ся стало актом святочного переданя декретів окремым членам, і діскутовати о перспектівных планах і замірах заты наймолодшой інштітуції як в народностній културї Русинів на Словеньску, так і в музейній културї в нашім штатї.

● Главныма особами першого засіданя новоствореной Научной і одборной рады Словеньского народного музею – Музею русиньской културы (МРК) у Пряшові 17. септембра 2007 были: (злїва) директорка того музею ПгДр. О. Ґлосікова, Др. н., і заступця ґенералного директора Словеньского народного музею в Братїславі про народностны музеї проф. ПгДр. П. Мештян, Др. н. На фотцї вправо:  участны на першім засіданю члены Рады як порадного орґану директоркы МРК у Пряшові: (справа) Інж. Й. Конєчні, проф. ПгДр. П. Мештян, др. н., ПгДр. А. Плїшкова, ПгД., ПгДр. О. Ґлосікова, др. н. , проф. Др. П. Р. Маґочій, ПгД., Мґр. Е. Арваёва, Мґр. А. Ыоыуляк, о. П. П. Галько і ПгДр. С. Конєчні, к. н.

Як знаме, Музей русиньской културы в Пряшові взникнув як далша інтеґрална часть Словеньского народного музея в Братїславі на основі рішіня Міністерства културы СР – од 1. януара 2007. О два місяцї пізнїше (1. марца 2007), по попереднїм успішнім абсолвованю конкурзу в Братїславі (26. фебруара 2007), на пост першого директора музея была установлена родачка з русиньского села Камюнка (окр. Стара Любовня), ПгДр. Ольґа Ґлосікова, Др., н., высокошкольска учітелька на Катедрї гуманітных наук Пряшівской Факулты выробных технолоґій, яка належить під Технічну універзіту в Кошіцях, розговор з яков опубліковали НН в ч. 21 – 24/2007 (М. Мальцовска: Чекать ю велика робота на ниві културы Русинів, стр. 3 ). Подля єй слов, шпеціфічностёв русиньского музею в порівнаню з іншыма народностныма музеями на Словеньску є, же од самого зачатку зачав фунґовати як самостатный орґанізачный субєкт. Іншы народностны музеї  в своїй історії мусили перейти тзв. приправнов фазов формованя, почас котрой фунґовали лем як оддїлїня СНМ в Братїславі. Такый способ взнику інштітуції – як ся говорить, шмарінём до воды – може мати свої выгоды і невыгоды. Але як директорка повіла, она ся не може скаржыти, покы при реалізації своїх робочіх планів ся може оперти на людей і інштітуції од самого зачатку підтримуючіх ідею створіня музею в Пряшові і маючіх інтерес на ёго розвою якраз ту, в історічнім центрї културы Русинів, ці о людьску і професіоналну поміч веджіня СНМ в Братїславі. В такых условіях має реалну шансу зачати вести конштруктівну роботу і ефектівно наповнёвати свою концепцію будованя і фунґованя музею. К тому єй має припомочі і Научна і одборна рада музею як порадный орґан директора музею, членами якой ся стали професіоналны робітници одборных, научно-педаґоґічных, народностных, културных і конфесійных інштітуцій, якы мають до дїла з розлічныма аспектами жывота Русинів.

Перше засіданя Научной і одборной рады СНМ – МРК ся несло в неформалнім духу і было позначене святочнов атмосферов першости як і участёв конкретных людей. Засіданя отворила директорка музею, котра подля штатуту СНМ – МРК ся стала зарівно і  председкынёв ёго Научной і одборной рады. Декрет о менованю О. Ґлосковій передав професор ПгДр. Павол Мештян, Др. н., намістник ґенералного директора СНМ про народностны музеї. В своїм приговорї здокументовав путь, яка вела к створіню русиньского музею, успішне завершіня якой  видить в приязній політічній волї аж сучасной влады тот довгорічный проблем – настоленый в самых зачатках ревіталізачного процесу Русинів, в р. 1990 –  вырішыти. Але сучасно з тым высловив тыж росчарованя над актівітами і контроверзныма діскузіями дакотрых особ і субєктів з рядів Русинів, якы зрод музею в Пряшові спроваджали і все іщі спроваджають, але не з цілём дїло підпорити і розвивати, але навспак. „Быв то кус болячій процес, але кідь ся розбігнуть конкретны актівіты музея, вірю, же тоты тенденції перестануть,“ повів П. Мештян на адресу протиходных поглядів і тенденцій в процесї конштітуованя музею, подля якых русиньскый музей бы мав быти не в Пряшові, але у Свіднику, Міджілабірцях або в Бардіові. П. Мештян высвітлив, же „о центрї Музею русиньской културы вырішыла влада СР конкретным узнесінём, к зрушіню якого не настали ниякы доводы“. Наопак, з боку влады і конкретно підпредседы влады СР про народностны меншины Душана Чапловіча ся чекать реална підпора практічной реалізації того узнесіня, а то в першім рядї в подобі якнайскоршого здобытя будовы про музей у Пряшові (яка в сучасности іщі все належить Міністерству обраны СР), єй наслїдной реконштрукції в згодї з потребами музейной роботы, а в далшій етапі і формованя філіалок СНМ – МРК мімо Пряшова. Бо, як повів П. Мештян, „треба собі усвідомити, же Музей русиньской културы не закладуєме лем про русиньску народностну меншину, але жебы сьме ай шыршому обществу высвітлили – хто суть Русины і о што ся усилують“. На ёго слова надвязала директорка музею і спомянула конкретны проєкты, через якы планує реалізовати споминане выховно-освітне посланя інштітуції – „окрем іншого, выбудованём штудійного центра културы, історії, реліґіоністікы і под., будованём книжніцї і архіву, выдаванём властного часопису і іншых публікацій,  особнов пропаґаціов нашой роботы в реґіонах ці уж через властны проєкты або участёв у проєктах шпеціалізованых музеїв в рамках СНМ, але й іншых домашнїх і загранічных одборных інштітуцій...“ 

Факт створіня СНМ – МРК у Пряшові привітав і загранічный гость – професор історії Торонтьской універзіты в Канадї, Др. Павел Роберт Маґочій – председа Світового конґресу Русинів і презідент Карпаторусиньского научного центра в США, якый на пропозіцію директоркы музею ся став честным председом Научной і одборной рады СНМ – МРК. Актуалну сітуацію з протиходныма тенденціями односно центру музею оцінив позітівно в тім аспектї,  же „русинство іщі є здраве доты, покы людём лежыть на сердцю і покы ся  інтересують о проблемы свого етнічного жывота“. Тыж підкреслив потребу популарізації русиньского музею міджі  людми і запропоновав на то два конкретны проєкты: словеньскоязычну верзію книжкы „Народ нивыдкы – ілустрована історія карпатьскых Русинів“ ёго авторства, котра выйде до кінця того року у выдавательстві Русин і Народны новинкы з фінанчнов підпоров якраз підпредседы влады СР Д. Чапловіча, рекомендовав выескпедовати передплатителям Русина і Народных новинок з писмом од директоркы музею, а подобно настїнный календарь, выданый по русиньскы в азбуцї і латиніцї. Професор П. Р. Маґочій приобіцяв помочі русиньскому музею тыж при будованю архіву і бібліотекы, як і при іншых одборных проєктах.

Наконець директорка передала декреты вшыткым членам Научной і одборной рады СНМ – МРК і підкреслила, же музей і через них буде мати амбіцію стати ся нелем одборнов, културно-освітнов і русинство пропаґуючов інштітуціов, але і актівным інтеґруючім елементом етнічного жывота Русинів. Своє подякованя за підпору в зачатках дїятельства музею адресовала як веджіню СНМ в Братїславі і МК СР, так і русиньскым орґанізаціям здруженым в Словеньскій асоціації русиньскых орґанізацій з центром у Пряшові і особно підпредседови Александрови Зозулякови. Высловила надїй, же музей, якый тот рік фунґує лем на основі ґрантовых проєктів, од будучого року зачне фунґовати як ай іншы штатны народностны музеї на базї штатного роспочту, вдяка чому буде мочі зачати будовати ай свою професіоналну базу.

А. ПЛЇШКОВА, 9. 10. 2007

Членове Научной і одборной рады Словеньского народного музея – Музея русиньской културы в Пряшові:

ПгДр. Ольґа Ґлосікова, Др. н. (директорка СНМ – МРК в Пряшові) – председкыня

Проф. Др. Павел Роберт Маґочій, ПгД. (Торонтьска універзіта, Канада) – честный председа

Проф. ПгДр. Павол Мештян, Др. н. (СНМ в Братїславі)

Проф. ПгДр. Марцела Ґбурова, к. н. (Філозофічна факулта ПУ в Пряшові)

Проф. ТгДр. Мілан Ґерка, к. н. (Митрополитна рада Православной церькви в Пряшові)

о. Павел Петер Галько, ЧСВВ, вікарь про Русинів (Ґр.-кат. єпіскопскый уряд в Пряшові)

ПгДр. Станїслав Конєчні, к. н. (Сполоченьско-научный інштітут САН в Кошіцях)

ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. (Інштітут реґіоналных і народностных штудій ПУ в Пряшові)

Мґр. Александер Зозуляк (Словеньска асоціація русиньскых орґанізацій в Пряшові)

ПгДр. Ева Арваёва (Пряшівскый самосправный край)

Інж. Йозеф Конєчні (заступця директоркы СНМ – МРК в Пряшові)

Чекать ю велика робота на ниві културы Русинів

Як уж інформовали Народны новинкы в минулім чіслї (ч. 17 – 20/2007), першов директорков новоствореного Музею русиньской културы в Пряшові по выгратім конкурзї (конкурз быв 26. фебруара 2007 в Братїславі), выписанім Словеньскым народным музеём (СНМ) в Братїславі, ся стала ПгДр. Ольґа Ґлосікова, Др. н., родачка з Камюнкы, Старолюбовняньского окресу. Бывша посланкыня Федералного згромаждїня ЧСФР, цілый час ся занимала педаґоґічно-освітнов роботов, робила з молодежов, а притім, як повіла, ся жыво інтересовала о розвой русиньской културы на Словеньску. Днесь робить на Катедрї гуманітных наук Факулты выробных технолоґій у Пряшові Технічной універзіты  в Кошіцях. До функції наступила 1. марца 2007 року і чекать єй велика робота на ниві матеріалной і духовной културы Русинів на Словеньску. Перед наштартованём той важной роботы сьме ся з нёв стрітили і побісїдовали.

● Панї директорко, в першім рядї ґратулуєме к выменованю до функції директоркы Музею русиньской културы в Пряшові. Є то історічна подїя. Росповіджте нам о своїм коріню. Скады выходить Ваш інтерес о русинство?

– Дякую за ґратулацію. Є то приємне чутя, котре не патрить лем мі, але вшыткым Русинам, якы жыють на Словеньску, а має своє місто і в шыршім контекстї. Взник Музея русиньской културы в Пряшові поважуєме за важный історічный передїл в процесї формованя модерной історії Русинів, і за закономірне завершіня актівіт возродного процесу Русинів на Словеньску по 1989 роцї, кідь заложіня такой културной інштітуції належало міджі десять основных пріоріт у дїятельстві Русиньской оброды на Словеньску. Походжу із прекрасного, з богатов історічно-културнов памятёв села – Камюнкы, окрес Стара Любпвня, котре вступило до свідомости шырокой громады нелем на теріторії Словеньска, але і за граніцями, ці вже як село дротарїв, выстяговалецтвом за море, або як село, котре тримать в почливости русиньскый оріґіналный фолклор, чого доказом суть дотеперішнї камюньскы фестівалы. Тоты фестівалы судь одразом силы русиньского духа, формованого через позітівне одношіня к освітї, традіціям і хрістіанству. Также в першім рядї моя родина  і традіції села формовали моє одношіня к русиньскій културї, історії і освітї.

далe

ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н. – перша директорка...

... Музею русиньской културы у Пряшові. А же такый музей быв зрядженый, о тім сьме писали в ч. 44 – 46 / 2006 нашых Народных новинок, де окрем іншого было уведжено: „Як повів міністер културы СР Марек Мадяріч, МК СР вырішыло о зряджіню Музею русиньской културы од 1. януара 2007 року в рамках Словеньского народного музея на Словеньску. Вопросом є, де музей буде. Запропонованый є Свідник або Пряшів... Міністерство културы СР із конечнов платностёв вырішыть о центрї нового музею на основі одборных пропозіцій так, жебы термін 1. 1. 2007 быв дотриманый...“

Наконець рішінём міністра културы было, же Музей русиньской културы буде в Пряшові. Тот музей є самостатнов орґанізачнов єдиніцёв Словеньского народного музея, як наприклад сучасный Музей україньской културы у Свіднику, котрый од 1. 1. 2007 так быв переменованый із Музею україньско-руськой културы.

26. фебруара 2007 у Братїславі быв конкурз на місце директора Музею русиньской културы у Пряшові, на котрім взяли участь двоє кандідаты. Конкурз выграла ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н., на 2. місцї скінчів – Мґр. Ян Калиняк. Наслїдно вітяз конкурзу дістав декрет о менованю за директора Музею русиньской културы в Пряшові з платностёв од 1. марца 2007.

І так новов директорков ся стала бывша посланкыня Федерелного згромаждїня ЧСФР і сучасный высокошкольскый педаґоґ, котрый робить на Катедрї гуманітных наук і чітать лекції з розлічных сполоченьско-научных дісціплін на Факултї выробных технолоґій у Пряшові Технічной універзіты в Кошыцях. Говорить по русиньскы (што было єдным з условій конкурзу, далшыма были: безугонность і главно презентація концепції нового музю), є Русинков, родачков із села Камюнка, Старолюбовняньского окресу.

Сучаснов основнов задачов першой директоркы Музею русиньской културы у Пряшові є найти вгодну будову про новый музей.

Наконець треба додати, же функчный музей  русиньской културы з ґалеріёв – бы было  досягнутём тыж єдной з послїднїх головных задач, котры собі поставила на зачатках русиньского возродного процесу у 1991 р. Русиньска оброда на Словеньску.

Розговор із  новов директорков принесеме в наступнім чіслї Народных новинок.

-aз-

Русины, маме музей, але што дале?

Якось потихенькы ся зразу обявило в медіях мено новой директоркы Музею русиньской културы з центром у Пряшові. Роблю в културі, уменю і в умелецькій едукації уж од року 1976, з паном Зозуляком єм стояв у найрізіковішім часі „револуції“ в процесі зроду Русиньской оброды і под., але тото мено мі в нашій „компанії“ ніч не говорить (у вшыткій почливости к особі менованой на пост директоркы – ПгДр. Ольґі Ґлосіковій, др. н.). Гей, было то уж втогды, кідь многы сучасны „штуровцї“ Русинів чекали „за буком“, жебы нас у пригоднім моментї могли „повішати за ...“. В повній  мірї єм согласный із словами екзархы Хаутура, котрый „ембріалным“ історікам, теолоґам, педаґоґам і главно амбіціозным „народовцям“-етнобізнісменам у своїй одповідї на Отворене писмо (НН, ч. 13 – 16 / 2007) правдиво і ясно повів: „ ...а днесь праві тоты політіци ся часто презентують як застанцёве меншин“. Гей тоты, котры мають „кров леґіонарїв“ і за пінязі або карєру суть схопны і охотны служыти „чортови і дяблови“. Бодай бы ніт, пене о. Хаутуре, ведь они добрі знають „де пахне а де махнути“. Знають нелем то, але суть роками принціпами єдной моци зашколены, як быти в затишку, але потїговати нитками і рядити і то, котре ся здасть, же не є ряджене никым. Таке чутя мам і односно выберового конаня на пост директора нового русиньского музею.

А чом реаґую? Єм автором концепції Музею модерного уменю Енді Варгола (ММУЕВ) у Міджілабірцях і ёго закладателём, роблю в нім 16 років. Знам, кілько намагы дало пересвідчіти урядників на Міністерстві културы СР в часі зачатків ММУЕВ, жебы сьме до листины о заснованю нашого музею могли леґално увести, же музей скумать, документує, одборно спрацовлює етноґрафічны, народописны і андраґонічны дїла о етніку, з котрого походить Енді Варгол. Значіть о Русинах. Знав єм і то, же комплекснїша научна документація і выслїдкы роботы в области народопису, етноґрафії..., яка є в одношіню до Русинів у Музею україньской културы у Свіднику, ту іщі рокы не буде, а зато сьме в концепції нашого музею зволили путь выужытя той проблематікы, котра бы ся веце приклоняла ку музеоедуколоґічным аспектам (главно актівности), як ку музеолоґічным. Думам собі, же то не мушу никому веце высвітлёвати. Просто у Свіднику „треновали“ тоты аплікованы научны одборы десятьроча, а „обявити“ теперь по них в споминаній проблематіцї Америку, є бідне і допереду стане ся лапсусом. Пятнадцять років „америцько-канадьсков“ методолоґіёв гляданя „зновувозроджіня“ Русинів є, выходить, добрым ентобізнісом (про пару окремых особ), але ціла научна основа русиньского вопросу є надале на основі теорії самых себе номінованых філолоґів русиністікы з барз добрым фундаментом україньской і руськой філолоґії і под., котра не мать в основнім реалны фундаменты, „транспонованы“ до русістікы як наукы і так і про першу носительку научного тітулу „ПгД“ з русиньской наукы (высловлюю ся на основі темы дізертації, зато же тота і єй обгаїня є в доказованю здобытя научного тітулу найосновнїша) є нелем обдиву варте, але і завязуюче, што дале і з кым. Односно Др. А. Плїшковой, ПгД., і єй научного розміру на основі цертіфікату „ПгД“ не мам выграды (і кідь мій научных одбор є кус іншый, но освітов у штудійнім одборї (!) україньскый язык і література сьме на тім єднако), але не знам собі представити наслїдну онтоґенезу проблематікы і єй рішіня, котру теоретічно перед сполочнов одборнов комісіёв обгаїла. Не буде то легке, а наісто ПгДр. А. Плїшкова, ПгД., то знає. А знають то і одборници в Музею україньской културы у Свіднику.

Затоже барз подобнов ся мі явить і нечітательна наслїдна

„онтоґенеза“ русиньского музеё (по формалній і обсяговій сторінцї), особно мам обавы, же взник музею є лем ґестом когось про успокоїня іншых. Як музеолоґ і музеоедуколоґ (кібы дахто о тім самозадїлїню похыбовав, тема моёй дізертачной роботы была Уменя, перцепція, суґесція і маніпулація з підназвов Робота з умелецькым твором в музеях і ґалеріях, значіть проблематіка, котра про будучу екзістенцію музеїв і ґалерій є барз важна, главно з боку смыслуповной музеоедуколоґії) собі не знам представити будованя збірок, створёваня едукачной концепції, презентачной концепції, наукы і выскуму... в музею, котрый на розділ од ММУЕВ зачінать од нулы, а навышіня (думам якостно) той нулы буде барз тяжке, бо „штось“ подобне, як не тотожне, уж ту фунґує десятьроча у Свіднику (зміна термінів з україньскый на україньско-руськый, русиньско-україньскый ці русиньскый є лем термінолоґія, а в конечнім выслїдку можно лем словна „забавка“, і кідь назву інштітуції поважую за важну). Не знам одборны і менежерьскы скусености новой директоркы Музею русиньской културы (ёй менежерьскы способности мі вербално декларовав лем пан Зозуляк), але мам чутя, же тота панї наісто ани не знать, што днесь значіть робити новый музей, до чого іде, як є „почливо“ робота такого директора одмінёвана і под. То была радость робити на такім постї за комуністів і іщі такой по „револуції“. Кідь закладати, будовати... ся нелем обіцяло, але ай реалізовало. Уж лем факт, же 90 % (а здасть ся мі, же єм скупый на процента) матеріалів, артефактів і умелецькых творів умелців-Русинів мать підхопленый і научно спрацованый (докінця знам, же на тім робив і вызнамный русиньскый історік уменя доц. В. Ґрешлик, АртД.) музей у Свіднику. В припадї, же дойде ку делімітації артефактів і под. з того музею (моментално не знам правный, ани научный арґумент, як то зробити, а не познам завзятость бранити собі своє з боку Др. М. Сополигы, др. н., котрый у своїй научній шпеціалізації належыть к музеолоґічным особностям нелем на Словеньску) до збірок Музею русиньской културы в Пряшові, є надій, же тота інштітуція буде як-так фунґовати. То бы быв і єй одбодный фундамент, бо артефакты і іншый матеріал духовной і матеріалной културы Русинів є у Свіднику добрі научно здокументованый і спрацованый. Наконець тот музей „діспонує“ одборниками в тій проблематікы на Словеньску найосвідченїшыма, што не є ничім новым, ани несподїваным. Якыма одборныма кадрами буде діспоновати Музей русиньской културы в Пряшові, то уж є на панї директорцї, на котрый бік ся оберне, з кым буде робити.

Сумарізуючі свої скусености, знаня і погляд (є то мій субєктівный погляд і не внучую го никому!), выходить мі найлоґічнїшым то, што пропоновала директорка ММУЕВ Др. В. Мадярова, жебы ся музей, котрый рядить (ММУЕВ) переменовав на Русиньскый музей културы і уменя Енді Варгола зо створінём секції або „утвару“ народопису і етноґрафії, значіть секції в шыршім смыслї, як „утвар“ русинськой културы і уменя. Часточно то є уж в штатутї ММУЕВ. Но, выходить так, же інтересы суть іншы, і так словами Енді Варгола, можно і тот музей (Музей русинськой културы) „... буде раз (холем) 15 минут славный“. Або скінчіть делімітаціёв як обычайный „утвар“ народностного вызнаму в комплексі Музею україньской културы у Свіднику. Днесь є холем „вовк сытый і баран цілый“, но здасть ся мі, же сістемом „загыбелї ластуры“ то скінчіть лем при сытым вовкови.

Наперек мому погляду, котрый ся не згодує з поступом взнику і подобов концепції Музею русиньской културы в Пряшові (апропо, є холем даяка концепція? Кідь сьме створёвали ММУЕВ, давали сьме пропозіцію концепції на конзултацію і за граніцї Словеньска), тримлю му пальцї.

Др. Михал БИЦКО, ПгД., главный куратор ММУЕВ, 26. 4. 2007

маніфестація перед Руськым домом...

... на пішій зонї в центрї Пряшова, конкретно на ул. Главній ч. 62, ся одбыла 13. фебруара 2009. Зышли ся ту члены і сімпатізанты Руського клубу – 1923, на челї котрого стоїть Мґр. Гавриїл Бескид, котрый подля погляду притомных є леґітімным председом клубу.

Але тот, хто в сучасности властнить ключі од Руського дому і в часї маніфестації ся ховав за окнами замкнутого дому, є Штефан Секерак, котрый твердить, же до функції председы клубу він быв зволеный – у згодї зо законом і становами клубу і же таке леґалне є ай створїня Надації Руського дому – 1923, на заложіня котрой быв вложеный маєток в сумі скоро 10 міліонів корун, т. є. обєкт Руського дому.

Як інформовав вывішеный транспарент перед входом до Руського дому, тот перевод маєтку быв подводом а є за ним маніпулація трёх людей без будь-якой контролї. Враховано ґаздованя з фінанціями, якыма суть, наприк-лад, грошы з пронайму просторів того дому. То можуть потвердити і члены выбору клубу, векшына з котрых ани не знала о заложіню надації, причім їх підписы на списку приложенім на тот ціль были ЗНЕУЖЫТЫ.

Подля погляду многых, рїшіня тзв. членьской громады і пропонованы зміны станов суть ЗМАНІПУЛОВАНЫМА і ЦІЛЕНЫМА КРОКАМИ ЁГО ВЕДЖІНЯ, А ТО БЕЗ УЧАСТИ і ЗНАНЯ ШЫРОКОГО КРУГУ ЧЛЕНІВ ГРОМАДЫ РУСЬКОГО КЛУБУ – 1923.

Перед споминанов маніфестаціов перед Руськым домом была стрїча з новинарями у салї Пряшівской реґіоналной орґанізації Словеньского сіндікату новинарїв, котру, як і споминану маніфестацію, ініціовала Містна орґанізація Русиньской оброды в Пряшові на челї з єй председом Федором Віцом. На нїй ся говорило о кавзї Руськый дім і протестній маніфестації перед ним по новинарьскім бріфінґу. О тім участників інформовали: Федор Віцо, Мґр. Гавриїл Бескид і ЮДр. Петро Крайняк.

Єден із выступаючіх перед Руськым домом МУДр. Василь Янко, посланець Містьского заступительства в Пряшові, презентовав погляд застанцїв Гавриїла Бескида і слова на вывішенім транспарентї – РУСЬКЫЙ ДІМ НЕ СЛУЖЫТЬ ЦІЛЯМ, ПРО КОТРЫ ГО ПРЕДКЫ ПРЯШІВСКЫХ І МІМОПРЯШІВСКЫХ РУСИНІВ КУПИЛИ У 1925 РОЦЇ ЗА ПОМОЧІ ПУБЛІЧНОЙ ЗБІРКЫ і ЗА ПОМОЧІ ҐРЕКОКАТОЛИЦЬКОЙ ЦЕРЬКВИ. ГЛАВНЫЙ ЦІЛЬ ДОМУ МАВ БЫТИ – РОЗВИВАТИ КУЛТУРНЫЙ ЖЫВОТ РУСИНІВ ПРЯШІВСКОЙ ОБЛАСТИ.

О взаємнім спорї, в котрім ся чує єдна сторона укривджена і підведжена, має вырїшыти суд. Але ёго рїшіня є в недогляднім часї. Без належного одзыву зістала і скарга адресована міністрови внутрішнїх дїл СР Робертови Калинякови на незаконность поступу ёго резорту в процесї реґістрації і посуджованя змін станов Руського клубу – 1923. ПРИЯТЕЛНЇШЫМ БЫ МОЖЕ БЫЛО МІМОСУДНЕ РЇШІНЯ СПОРУ, причім бы ся скликали вшыткы членове з боку председы Г. Бескида, але тыж членове ґрупы навколо Ш. Секерака і на сполочній членьскій громадї бы ся голосовало о новім председови Руського клубу – 1923 і о судьбі цілено створеной надації. Не є несподїванём, же сучасный „кастелан“ Руського дому в Пряшові не має о таку стрїчу інтереc. (Позн. ред.: В новинках „Prešovský korzár“ з 19. 2. 2009 на стор. 2 Ш. Секерак отворено говорить: „Можность, жебы ся скликала сполочна громада вшыткых заінтересованых обществ, поважую за нереалну по тількох надавках, выступах, вылучінях, обвинїнях – вы бы сьте прияли таку понуку? Міг бы єм то акцептовати, кібы там были іншы, цалком новы люде...“ Не знам, якы? Може лем такы, котры бы у вшыткім притаковали Ш. Секеракови і тричленній Справній радї Надації Руськый дім – 1923?!)

Др. Петро КРАЙНЯК, Пряшів, 26.2.2009

Рисунок Ф. Віца

І сниньскы Русины мають свій погляд на Руськый дім у Пряшові

Уж давнїше єм высловила свій погляд в InfoРусинї на „Чудо“, яке ся дїє уж довгы рокы коло будинку Руського дому, якый бы мав належати і служыти вшыткым Русинам Словакії.

Чом так не є, дізнаєме ся з нашых русиньскых выдань і з різных засїдань і радіа. Чітаєме о тім, же будинок, на котрый ся складали в 1925 роцї вшыткы Русины тогдышнёй нашой републікы і зo світа, днесь незаконно перевзяла до своїх рук якась тройчленна ґрупа людей і вытворила в Руськім домі зіскову надацію, через яку продовжує свій бізніс. А бідный будинок Руського дому не краснїє, але хатравіє і ніч русиньского ся в нім не дїє... Русины пряшівской области ся крутять, блукають і зглядують по Пряшові просторы на свої акції културно-освітного або научного характеру по рештавраціях.

Была уж і выголошена „Вызва ку Русинам Словеньска“. Взникла і „Мала балада о великім Руськім домі“. Підписало ся множество протестных документів. Орґанізовали ся і прямы протесты Русинів перед будинком Руського дому...

Але самозване тройчленне веджіня Надації Руського клубу – 1923 ся нам вшыткым сміє до очей і веде сі бізніс без того, жебы комусь подля законів складало рахункы?!

Многы нашы Русины уж тото вшытко поважують за дїло чудне, замотане і бесконечне. Многы ся од того вшыткого діштанцують і дослова утїкають. Лемже такым способом не вырїшыме ніч а „чудо“ коло „украдженого“ Руського дому буде „проквітати“ дале.

Дорогы нашы Русины, не утїкайме од того великого проблему а поможме в найблизшім суднім процесї у тій нещастній кавзї добити ся справедливости так, абы ся тот будинок навернув вшыткым Русинам Словакії і став ся кріпостёв і центром русиньской културы Пряшівского краю!

Я і Русины в Снинї віриме, же правда і справедливость переможе! Же кідь будеме приходити до Пряшова на різны акції, не будеме мусити, наприклад, іти одпочінути до вєтнамской або чіньской рештаврації, але собі вольный час выповниме в нашім Руськім домі, або лїпше повіджене в Русиньскім домі зо вшыткыма нашыма традіціями і културов.

Марія ҐІРОВА, Общество А. Духновіча в Снинї, 26.2.2009

ІНТЕРЕСНА НОВИНА!!!

Так бы сьме могли назвати інформацію, яку сьме ся дізнали зо статї опублікованій 19. фебруара 2009 в новинках „Prešovský korzár“ під назвов „Што было ядром проблему подля Секерака“ (стор. 2): „Проблемы настали по тім, кідь Бескид і Секерак зачали од 2006 року посылати становы на реґістрацію на міністерство внутрішнїх дїл а по їх реґістрації ся взаємно вышмарёвали з общества. Тота сітуація ся заставила по змінї станов ч. 12, кідь „секераковцї“, по порадї з правником, затвердили у становах, же на кажду зміну станов є потребный і підпис одходжаючогого председы і підпредседы.“ Такый недемократічный пункт наісто не мають ниякы становы на Словеньску, а як такый є і протиправный, бо потім стары председа і підпредседа зістають у своїх функціях аж до смерти, як даякы „діктаторы“. Але ведь Словеньско є демократічна країна і маме рік 2009, потім як таке дашто є можне у нас схвалити?! Тым „выблоковали“ бескидовцїв. „Чом але потім перевели маєток на нонозаложену надацію?“ А теперь наслїдує тота ІНТЕРЕСНА НОВИНА, о котрій дотеперь наісто нїґда нихто не чув і не чітав: „НА МІНІСТЕРСТВІ НАМ ПОРАДИЛИ, ЖЕ КІДЬ МАМЕ ІНТЕРЕС, ЖЕБЫ МАЄТОК ЗІСТАВ КЛУБУ І ЛЮДЁМ, КОТРЫ СЯ ЗАСЛУЖЫЛИ ЗА ЁГО ВЕРНУТЯ, НЯЙ ЗРОБИМЕ ПЕРЕВОД МАЄТКУ НА НАДАЦІЮ,“ высвітлив у споминаных новинках Штефан Секерак.

Также теперь то „выходить так“, же заложыти надацію і перевести на ню маєток Руського клубу не было ініціатівов трёх людей із Руського клубу – 1923 на челї зо Штефаном Секераком, але Міністерства внутрішнїх дїл СР!? Думаме, же тота нова інформація бы могла внести новый угол погляду до цілой кавзы і же може од нёй бы мали зачати компетентны, глядаючі правны рїшіня проблему...

А. З., 26.2.2009

Феномен Руськый дім у Пряшові

Люблю чітати статї, в котрых ся мож ді-знати о жывотї і новотах з міста Пряшова, у котрім я по войнї в р. 1945 пережыв свої штудентьскы рокы.

„Prešovský večerník“ з 16. октобра 2008 опубліковав статю під назвов „Zajtra zvolia Babku 2008 a Dedka 2008“. Тота статя была барз інтересна. Автор в нїй пише о стрїчі здравотно постигнутых жытелїв в просторах Руського дому. Были то люде із Пряшова і ёго околіцї. Они выставлёвали свої умелецькы різбярьскы роботы. На отворїню выставкы притомных привітав председа Надації Руського клубу – 1923 в Пряшові Штефан Секерак. Председкыня Окресной рады здравотно постигнутых высоко оцінила прекрасны выробкы. Oнa тыж поінформовала о ґалавечорї з културным проґрамом і вольбов „Бабкы і Дїдка 2008“, котрый 17. октобра 2008 мав быти якраз у Руськім домі.

Тїшить ня, же і на такы културно-сполоченьскы акції ся выужывають просторы Руського дому, лем мі жаль, же нове веджіня Надації Руського клубу – 1923 тоты просторы выужывать векшынов на акції комерчного заміряня і не про каждого, а не на таке дїятельство, з якым раховали основателї того културного центра, кідь в р. 1925 тот дім купили про наш русиньскый народ.

Кідь бы сьте ся, дорогы чітателї, хотїли дізнати дашто веце о інтересній і тернистій дорогі і о посланю Руського дому, продовжуйте чітати тоту статю. При навщіві того културного центра на мраморовій таблї можете прочітати, же „Русский дом“ быв купленый з дарів нашых русиньскых меценашів, америцькых Русинів і зо збірок нашого народу з русиньскых сел і містечок на выходній Словакії в р. 1925 за 280 000 Кчс.

Главным посланём Руського дому было стати ся културным центром нашой русиньской інтеліґенції так церьковной, як і світьской, нашых учітелїв, жен, штудентів і вшыткого русиньского народа. На тото посланя были приспособлены просторы дому, ёго заряджіня і продуманый проґрам дїятельства.

далe 

Інж. Іван Фріцькый, 26.02.2009

Руськый  дім у Пряшові мать служыти вшыткым Русинам!

В дусї такого мотта скликали членове ініціатівной ґрупы – Мґр. Г. Бескид, Інж. Д. Крішко, Ш. Крушко, Інж. Я. Тілняк, А. Седлачкова, Інж. М. Шутяк, Ф. Віцо і Мґр. А. Зозуляк міморядну членьску громаду, на котру были позваны представителї і членове трёх зоскуплїнь, респ. трёх орґанізацій зо скоро тотожныма назвами – Руськый клуб (навколо председы Інж. Яна Тілняка), Руськый клуб – 1923 (навколо председы Мґр. Гавриїла Бескида) і Руськый клуб – 1923 (навколо председы Штефана Секерака). Цїлём той стрїчі было надвязаня комунікації зо вшыткыма „трёма Руськыма клубами“, но тоту понуку схосновали лем два субєкты. Третїй – навколо сучастных „ґаздів“ в Руськім домі не прияв позваня, то значіть, не проявив добру волю комуніковати, хоць наперед вызерало, же дакотры особы з клубу навколо Ш. Секерака і спол. прийдуть і повідять другым членам „руськых клубів“ (навколо председы Я. Тілняка і навколо председы Г. Бескида) свою позіцію.

Так ся 10. мая 2008 в Пряшові зышли дві зоскуплїня, котры такой на зачатку проголосили, же з даным ставом навколо Руського дому (будовы в центрї міста Пряшів, котра была перед многыма роками куплена предками-Русинами і про Русинів на Пряшівщінї) не суть спокійны і суть за то, жебы в уж розбігнутім суднім спорї ся продовжовало i жебы ся дана сітуація выяснила вердіктом суду.

• На міморядній членьскій громадї руськых клубів 10. мая 2008 у Пряшові за челный стіл засїли: (злїва доправа) председа Руського клубу Я. Тілняк, П. Крайняк, мол, котрый вів засїданя, таёмник Руського клубу – 1923 Д. Крішко і председа Руського клубу – 1923 Г. Бескид, котрых уважно слухали Ш. Крушко, А. Ковач, П. Беґенї.

далe 

 Кветослава КОПОРОВА, фоткы авторкы, 15.5.2008

Уж ся з ним не стрїтиме на русиньскых акціях

● Честный Русин – Николай Ляш, родак із Баєровець, охабив навсе своїх близкых і знамых 10. апрїля 2008. Фoтка: A.З.

Много Русинів ся з ним послїдній раз видїло і за жывота „розлучіло“ у четверь, 21. фебруара 2008 року на святочнім отворїню мултіфукчных просторів Музея русиньской културы у Пряшові. Ту на рецепції многы з ним выпили і „послїднїй“ погар вина і были несподїваны, кідь їм повів, же у понедїлёк, 25. фебруара 2008, іде на важну операцію сердця, бо каждый го знав як віталного чоловіка і нихто бы му не гадав, же на плечах несе уж веце як сїм хрестиків. Зато было іщі векшым несподїванём про тых людей, кідь ся дізнали, же 10. апрїля 2008 у кошіцькім шпыталю перестало бити сердце того боёвника. Вшыткы, котры го знали і могли, пришли го выпровадити на пряшівскый цінтерь 15. апрїля. О кім є реч? О довгорічнім герцёви Театру А. Духновіча в Пряшові, популарнім розгласовім Кумови Мачанкови, найзнамішій особности револучных подїй 1989 проку в Пряшові, успішнім столнім теністови, бывшім председови Русиньской оброды на Словеньску і неунавнім русиньскім актівістови – Николаёви ЛЯШОВИ, родакови зо села Баєрівцї (окр. Сабінов), де ся народив 26. новембра 1933. Значіть, же того року бы ся быв Н. Ляш дожыв сїмдесятпяткы, лемже судьба хотїла інакше...

Мено Николая Ляша нам асоціює особность тїсно споєну такой з дакількома вызнамныма етапами жывота дакотрых културно-сполоченьскых народностных інштітуцій Русинів на выходї Словеньска, але ай із вырїшалнов етапов політічных змін в жывотї нашого штату, бывшого Чеськословеньска, перед 19 роками.

далe

Одкрывать припадане порохом

Русиньске културно-освітне общество А. Духновіча, Словеньска асоціа-ція русиньскых орґанізацій а Музей русиньской културы в Пряшові і Реґіоналный клуб Русиньской оброды в Бардеёві 26. фебруара 2009 р. в просторах Музею русиньской културы в Пряшові зорґанізовали научный семінарь під назвов Одказ жывота і творчости Еміла Кубека, священика, поета, першого русиньского романописця про сучасность, якый быв присвяченый 70. народенинам ПаедДр. о. Франтїшка Данцака, того часу віцеканцеларя Пряшівской ґрекокатолицькой метрополії.

• На семінарї о отцях духовных Ф. Данцакови і Е. Кубекови в Музею русиньской културы у Пряшові 26. 2. 2009 ся зышло много інтересуючіх ся. Самособов, главнов особов быв о. Ф. Данцак (на фотцї четвертый злїва), але і Г. Бескид. М. Ксеняк і М. Мальцовска.

О. Франтїшек Данцак – знамый русиньскій громадї главно тым, же одкрыв про ню забытого русиньского писателя Еміла Кубека (1857 – 1940), якый жыв і творив у Снакові, Бардеёвского окресу, скады в р. 1904 одышов до Америкы, де вмер і быв похованый. Він перевыдав на властны кошты ёго поезію, повіданя, пєсы, є сполуавтором з І. Бандурічом сценаря к ДВД о Емілови Кубекови, а тыж сполузоставителём з М. Мальцовсков книжкы осучасненых повідань Е. Кубека Єдна стріча.

Семінарь отворила і вела ПгДр. Марія Мальцовска, асітентка Інштуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, яка привітала юбіланта о. Франтїшка Данцака, председу Русиньского културно-освітного общества А. Духновіча Гавриїла Бескида, председу Сполку русиньскых писателїв Словеньска Миколая Ксеняка і вшыткых участників, якых ся в МРК зышло файно.

По одзвучаню рефератів – М. Мальцовска: Вплив духовно-літературной творчости Е. Кубека на особность Ф. Данцака, Г. Бескид: Оцінка жывота і творчости кубеколоґа Ф. Данцака, приговору Миколая Ксеняка (публікуєме ниже) од Сполку русиньскых писателїв Словеньска і директоркы МРК О. Ґлосіковой, яка про робочі повинности не могла быти на семінарї, ся роскрутила жыва бісїда з юбілантом. Вопросы ся дотуляли ёго жывота і творчости, але і реліґійных тем звязаных з дотримованём старославяньского і русиньского обрядового языка в нашых церьквах. По ґратулаціях і по промітнутю філму о Е. Кубекови юбілант вшыткых притомных, міджі котрыма была і ёго родина з Андріёвой, брат Павел, позвав на малу гостину, де бісїда в милім і приятельскім дусї продовжовала.

Споминаный семінарь быв єднов з актівіт, якы робить Русиньске културно-освітне общество А. Духновіча в Пряшові. В резерві суть приготованы далшы, а то нелем в Пряшові, але і в Снинї, де дїє ёго філіалка на челї з Маріёв Ґіровов.

-ММ- , фоткы А. З.

Вдяка главно за захованя і выдаваня творчости о. Е. Кубека і о нім самім

(Выступ на семінарї председы Сполку русиньскых писателїв Словеньска Миколая Ксеняка присвченім 70. народенинам Франтїшка Данцака 26. фебруара 2009 у МРК в Пряшові.)

Почливый председо Русиньского културно-освітного общества А. Духновіча Гавриїл Бескид, почливый отець духовный Франтїшек Данцак, почлива громадо! Довольте, отче духовный, ку вашому вызнамному юбілею пожелати вам од Сполку русиньскых писателїв Словакії (СРПС) і од директоркы Музею русиньской културы (МРК) Др. Ольґы Ґлосіковой, др. н, як і од мене самого, певне здоровя, велё оптімізму і творчіх успіхів.

Мы Русины належыме к народам з богатов історіов. Не мусиме ся ганьбити за нашых предків ани за сучасників. Няй доказом того буде і МРК, і хоць в нїм іщі здалека не є вшытко, што є заплановане і што собі заслужить, жебы ту было. То лем доказує, же в нічім сьме не одставали, а кідь, та лем в голоснім і неперерывнім признаваню ся к своїй народности. Бо нашу віру, духовну і матеріалну културу нам многы-премногы завидять. А може і то была прічіна, чом многы о нашій културї, літературї, реліґії не хотїли знати, не хотїли єй узнавати.., а были і снагы цалком єй неґовати і зліквідовати. Так было і на Словакії по другій світовій войнї. Є то смутный факт, бо были ту офіціалны крокы културу, школы, реліґію Русинів зліквідовати, як і носителїв русиньской културы, віросповіданя, отцїв духовных. Така ліквідачна сітуація была аж до добы Александра Дубчека, і фактічно аж до „нїжной“ револуції.

дале

Минуло 125 років од народжіня Николая Бескида...

• За челный стіл семінаря засїли: (злїва) директорка Музею русиньской културы в Пряшові ПгДр. О. Ґлосікова, др. н., председа Русиньского културно-освітного общества А. Духновіча в Пряшові Мґр. Г. Бескид, гость із Мадярьска Др. Т. М. Поповіч, к. н., і член МО РОС у Пряшові Мґр. П. Крайняк.

... і зато Русиньске културно-освітне общество А. Духновіча в Пряшові в сполупрацї із Словеньсков асоціаціов русиньскых орґанізацій, Музеём русиньской културы і Містнов орґанізаціов Русиньской оброды в Пряшові зорґанізовало 13. децембра 2008 научный семінарь з нагоды спомянутых роковин вызначного русиньского історіка, літературознателя – Др. Николая Бескида (29. 6. 1883 – 10. 12. 1947). Знаме го як автора історічных робот Карпатская Русь, Карпаторусская древность, Карпаторусская правда с семью картами, Історія Пряшевской ґреко-католической епархії, писав о Духновічови (Духновичъ и его поэзия, Духновичи), Попрадови (Поэзия Попрадова, Юлій І. Ставровскій Попрадовъ), зложыв Словарь мадярско-русский, написав ряд творів з жывота Русинів. Семінарь із міджінароднов участёв свідчів о тім, же ёго творчость неперестанно є в центрї увагы русиніс-тів як на Словакії, так і за єй граніцями.

Участників семінаря привітав председа Русиньского културно-освітного общества А. Духновіча в Пряшові Мґр. Гавриїл Бескид, а то окреме ПеадДр. Франтїшка Данцака, віцеканцеларя Пряшівской ґрекокатолицькой метрополії, ПгДр. Ольґу Ґлосікову, др. н., директорку Музею русиньской културы, в просторах котрых быв семінарь, і цінного гостя з Мадярщіны – Др. Тібора Міклоша Поповіча, к. н. Послїднёго з них Г. Бескид представив окреме, а то нелем зато, же у р. 2008 ославив свою сїмдесятку, але і зато, же він много зробив про пропаґацію Николая Бескида в Мадярщінї, як і цілой бескидіады в Болдоґкеваралї, Абауйсантові, в містах, якы суть споєны з менами Бескидів. Він оцінив ёго дїятельство в процесї возроджіня Русинів у Мадярщінї. Т. М. Поповіч стояв при зродї Русиньского научного інштітуту в Мадярщінї, културно-освітного общества „Будителї“, зорґанізовав много научных семінарїв, акцій, якы были присвячены А. Духновічови, А. Павловічови, А. Кралицькому, Йосифови Ґаґанцёви, Емілови Кубекови, але і П. Р. Маґочіёви і іншым. (Юбілант быв обдарованый квітками і скромным подарунком і притомны му заспівали На многая лїта).

Сам Т. М. Поповіч детално поінформовав о роботї і актівітах русиньского общества „Будителї“ в Будапештї, якого є председом. У своїм выступі аналізовав окремы етапы свого жывота, рокы штудій на Ломоносововій універзітї в Москві, де досягнув тітул доктора ґеоґрафії і історії, проблематічны і тяжкы зачаткы  по скінчіню высокошкольскых штудій у бывшім СССР в Закарпатьскій области, скады є родом. По роспадї СССР ся актівно запоїв до возродного процесу Русинів у Мадярщінї, якому зістав вірный доднесь. Окреме го ословила тема бескидіады, о чім з почливостёв росповів притомным.

З актуалнов темов на семінарї выступив Мґр. Петро Крайняк, мол., якый ся занимав зачатками Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії і оцінков єй вызнамных особностей подля історічных робот Николая Бескида. У своїм выступ-лїню говорив о прічінах роздїлїня Мукачевской єпархії. Як повів, же молодша сестра Мукачевской єпархії мала подля цілей тогдышнїх владных кругів  нарушыти народну святыню, але, дякуючі такым особностям як Й. Ґаґанець, І. Валій, пізнїше П. Ґойдіч не подарило ся нарушыти  інтересы як церькви, так ани народа. Высока оцінка была дана нашым будителям Духновічови, Павловічови, Добряньскому, якы дбали на інтересы церькви і народа.

Як выплинуло із семінаря, думкы Николая Бескида все суть актуалны. І хоць минуло125 років од ёго народжіня, все ся мож вертати к ёго творам, черьпати силу, енерґію про наше русиньске дїло, церьковный обряд і русиньску ідентіту. З того боку семінарь сповнив свій ціль.

М. МАЛЬЦОВСКА, фотка авторкы, 26.02.2009

ВЫЗВА К РУСИНАМ НА СЛОВЕНЬСКУ,

прията участниками міджінародного научного семінаря Обявность історічных робот Николая Бескида 20. септембра 2008 у Пряшові

Дорогы Русины, братя і сестры!

Мы, участници днешнёго міджінародного научного семінаря, поважуючі сучасну сітуацію коло кавзы народного дому Русинів (Русский дом) на Главній ул. ч. 62 у Пряшові за барз важну, обертаме ся на Вас із тов вызвов.

В роцї 1923 нашы предкы, котры у своїм сердцю мали любов к свому народу, своїм кіріло-мефодьскым традіціям, заложыли Руськый клуб а о рік пізнїше Руське културно-освітне общество А. Духновіча в Пряшові. Они порозуміли, же лем через такы културно-народностны орґанізації докажуть боёвати за інтересы свого русиньского народу, піднимати ёго націоналну гордость, розвивати народну ідентічность, русиньску културу, школство, язык. Жебы тоты орґанізації могли ефектівнїше розвивати своє дїятельство, за шырокой підпоры Русинів Словеньска, Підкарпатьской Руси і краянів з Америкы, за помочі народной збіркы в роцї 1925 купили красну будову на тогдышнїй Масариковій ул. ч. 62 із прилеглым фундушом аж по Словеньску ул. за 280 тісяч корун чесько-словеньскых. Нашы предкы тоту будову назвали Руськым народным домом, в котрім ся розвинула шырока културно-освітна робота многых русиньскых орґанізацій, ту мали приступ вшыткы Русины.

Тот дім але в роцї 1965 быв протиправно сконфішкованый штатом, але і потім ся ту орґанізовали културны акції. По „нїжній“ револуції, по довгорічных судных спорах, у роцї 2002 наконець тота святыня народной културы Русинів была вернута первістному Руському клубу – 1923. Русины нелем на Словеньску, але і краяне в Америцї, з великов радостёв прияли справу, же тот дім знову буде служыти културным цілям вшыткых Русинів і їх орґанізаціям. Але тота радость не тримала довго, бо мала ґрупа особ на челї зо Штефаном Секераком і Конштантіном Барном подводом і кламством знеужыла тогдышнї платны становы Руського клубу – 1923 і тайно, без того, жебы о тім знали вшыткы тогдышнї членове выбору клубу і членьска громада, обсадили челны позіції у выборї того клубу. Пізнїше в тайности, мімо вшыткых членів выбору РК – 1923 і ёго членьской громады, тота „елітарьска ґрупочка“ на челї зо Ш. Секераком, К. Барном і П. Бірчаком дала оцінити будову того народного дому, выготовила надачный документ і створила тройчленну справну раду а з потребныма документами заложыла Надацію Руського клубу – 1923, і на ню, зась тайно, без інформованя і схвалїня членьсков громадов Руського клубу – 1923, перевели цілый маєток на нову надацію і дали го записати до катастра. І так новыма властниками народного дому вшыткых Русинів ся стала 3-членна горстка особ а цілый маєток справує ёго справця, єдиный „ґазда“ – Штефан Секерак!!! Мож то сміло назвати „крадежов строча“ міджі Русинами, хоць панове перед урядами якбы не порушыли ниякы законы?!    

Русины ся інтересують о кавзу Руського народного дому у Пряшові і о выслїдкы судных спорів коло того, зато участници днешнёго міджінародного научного семінаря обертають ся з вызвов на „елітарьску“ ґрупу на челї зо Штефаном Секераком з такыма вопросами, на котры бы мали верейно одповісти, кідь мають чісте сумлїня:

1. Як сьте ся дістали до челных функцій выбору Руського клубу – 1923, пізнїше до Справной рады Надації Руського клубу – 1923?

2. Хто вам дав суглас заложыти Надацію Руського клубу – 1923?

3. Было то обговорене і одсугласене членьсков громадов Руського клубу – 1923?

4. Кідь нїт, та як было можне маєток Русинів, купленый з фінанчной збіркы народа, котрый ся в сучасности оцінює на 9 міліонів словеньскых корун, перевести на три плус єдну особу?

Є то велика несправедливость в одношіню ку вшыткым Русинам! І є то велика ганьба, же правду і справедливость Русины мусять глядати на судах! Є то величезна несправедливость і підлость, же будова, куплена в 1925 роцї з фінанчных дарів Русинів, такым ганебным способом была одобрана малов ґрупов, ласкаво повіджено – авантурістів!

Єдночасно обертаме ся на вшыткых честных Русинів, жебы верейно одсудили тот несправедливый і протиправный акт малой ґрупы особ, котра бы мала за тот скуток одыйти з рядів Руського клубу – 1923 і Справной рады Руського клубу – 1923!!

Пряшів, 20. септембра 2008

 Участници міджінародного научного семінаря

МАВЗОЛЕЙ ПРО В. ПРОТИВНЯКА

Минули скоро два рокы од 10. Світового конґресу Русинів. І нічім важным ся тоты рокы не запамнятали. Фактічно, мусиме говорити о знижіню престижы міджінародной русинськой орґанізації, што видно мінімално з того, як Світова рада Русинів (дале – СРР) приправила ся на стрїчі з владами у тых державах, де проходили її засїданя. І в Братїславі, і в Ужгородї, і в Києві – в орґанізованю тых стрїч у повній мірї зазнала фіаско!

Кідь члены СРР 20. новембра 2010 пришли до Братїславы, лем там (по фрыштику) дізнали ся, же в Урядї влады Словацькой републікы їх нихто не чекать! (Смішно было позерати, як Владимір Противняк, орґанізатор стрїчі, оправдовав уряд – же мають много старости на голові, так ани десятый заступця не може прияти делеґацію СРР).

Тото саме было почас засїданя СРР на Українї. Не знати нашто было 5-членній делеґації іти до Києва, кідь не мали потверджено, же україньска влада наісто їх прийме!? Надїяли ся на україньске чудо? Із такым орґанізованём досправды лем на чудо ся мож надїяти! Так істо 21. марца 2011 делеґацію СРР не прияла ани омбудсманка Україны Нїна Карпачова, ани председа Верьховной Рады (парламенту) Україны  Володимир Литвин. (Позн. ред.: В „ІnfoРусинї“ ч. 5 – 6 / 2011 у статї „Члены Світовой рады Русинів в Кієві“ на 1. стор. написано: „ ... 4. Навщівили Уряд Влады Україны в Кієві.“) (?!)

дале

Мґр. Валерій ПАДЯК, к. н.,

председа надації „Русинська школа“

У Пряшові быв юбілейный Духновічів Пряшів

Дотык iз материньскым словом є красный

• Лавреатом 10. річника конкурзу Духновічів Пряшів ся став Ерік Ґунар із Пріватной ґімназії у Снинї, котрому заґратуловали: председа Русиньской оброды на Словакії В. Противняк, таёмнічка РОС С. Лысинова і ведуча Школьского уряду міста Пряшова А. Бемерова.

Суть розлічны формы як прискіплёвати дїтём любов ку свому материньскому слову. Найп