Выгравала жовта грудка

 

По короткій  прес-порадї одбыла ся конференція, в якій взяли участь представителї споминаных етнічный музеїв на Словакії із своїма рефератами, што нашли місто у зборнику. Каждый з выступаючіх представив традічну страву той або іншой народностой меншыны. Было їх вісем. Вісем розлічных култур, інтересных, розмаїтых приступів к приправі їдел. Модеровав конференцію проф. ПгДр. Павел Мешнян, др. н., заступця директора Словеньского народного музея в Братїславі, директор Жыдовского музея в Братїславі, і з тіпічным ёму гумором коментовав окремы выступы і поступно навнаджовав на пообідню выставку їдел із їх смакованём. Было досправды што послухати і іншпіровати ся. По выступі авторкы проєкту проф. ПгДр. Растїславы Столічной, др. н., яка говорила о традіціях кулінарной културы на Словакії і підкреслила, же Словаци уж давно не суть тым народом, якы суть знамы лем брындзовыма галушками, же розмагають ся ту ай іншы їдла, якы роблять добре мено Словакії. Страва народностных меншын є збогачінём словеньской кулінарной културы. По єй выступі слово мали якраз они. З інтересом было чути о тзв. „чістій“ і „нечістій“ страві у Жыдів, о такых їх їдлах, як шолет, некыснутый хлїб мацес, або кыснутый шабатовый хлїб. Чули сьме о традічній мадярьскій (пов-нена капуста, свадбяный колач), нїмецькій (кыснутый колач, бандурковый колач), ромскій (ґоя, буке, марікля), чеській (моравскы колачі, шкубанкы, кулайда), о русиньскій  (мачанка, чир, варянка), хорватьскій (гусятина, локшы) страві.

Погляд на часть експозіції присвяченій Великодню, котру в Словеньскім народнім музею у Мартінї приправили працовници Музею русиньской културы в Пряшові.

О сучасных і традічных їдлах Русинів на выходній Словакії говорила директорка наймолодшого музея на Словакії – Музею русиньской културы в Пряшові ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н. У своїм выступі, якый быв з інтересом приїманый, ся, главно зосередила на пасхалны традіції і на страву почас Великодня. Цалком зрозуміло, бо тота страва доміновала в русиньскій експозіції. Тїсно перед найглавнїшов точков дня, перед презентаціями їдел, ся притомным приговорив сам директор Словенського народного музею в Братїславі ПгДр. Петер Маракі, якый отворив вернісаж выставкы їдел. Професор Павел Мештян „до жывота увів“ три книжкы, якы были повязаны з темов културы і стравы. Были то: „Chute a vône Slovenska“ – зборник рефератів, якы сі мали можность выслухати ай участници од окремых лекторів, што приготовила професорка Р. Столічна з колектівом, дале ґрунтовна публікація Й. Ботіка „Etnická história Slovenska“ i „Malý receptár“ з рецептами їдел окремых народностей.

А потім ся то зачало. Участници акції, гостї, Мартінчане і люде з околіцї вошли до пространной галы музею в Мартінї, де на них чекали окремы експозіції. Русиньска еспозіція была такой перша і такой перше впала до очей  добрї імпровізована русиньска кухня з пецом, дрывами, іконков, покровцями. На посвячіня чекали дві великы паскы звязаны у вышыванім обрусї, кошарик з великоныма добротами. Ясно, же вшыткых вітала „главна ґаздыня“ – директорка Музею русиньской културы в Пряшові ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н,  щіро понуковала з паскы, шункы і з жовтой грудкы, яка мала найвекшый успіх. Інтересно было слїдовати тот фовт людей, якы ся заставлёвали, обдивляли і коштовали великодны доброты. Много міджі нима было і Русинів, якы ся высловили, же в них „ся озвала кров, же ся ту чули як дома на валалї“, як наприклад, п. Гаргаёва і ін. Дале ся люде пересували к іншым експозіціям. З русиньсков сусїдила жыдовска, де сьме покоштовали кошер-винко, бархес і іншы доброты. Люде ся заставлёвали коло каждой із восьмох ескпозіцій, ай при словеньскій, де ся місив хлїб і коштовав. Нам найвеце смаковала русиньска мачанка, яку наварили працовнічкы Музею україньской културы у Свіднику, експозіція якого была заміряна на Святый вечур. Выставка обсяговала і фотоґрафії як документы окремых култур.

Выставка їдел – была богатов на смакы і пахы. Пахло ту добротами, але і щіріма словами, приятельствами, якы міджі собов надвязали репрезентатны народностей. Є што обявлёвати і учіти ся од другых. Дорога з Мартіна назад до Пряшова збігла, як вода. Іщі довго сьме жыли із споминів на прекрасну і ужыточну акцію. Выставка зачала жыти кінцём новембра 2007 року. Перенесе ся ай до 2008 року, кідь буде представлена і по іншых містах Словакії. Наісто єй увидять і нашы Русины.

 Марія МАЛЬЦОВСКА, фоткы: Йозеф КОНЄЧНІ, 19.12.2007