Акцептація норматівности в русиньскій публіцістіцї в Словакії

 

(Реферат на міджінароднім научнім семінарї під назвов Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, Пряшів, 27. 9. 2007.)

 

Але не важны суть спомянуты приклады, де ся пише ё, а де ні, але ці цілково поужывати, або не поужывати ґрафему ё. Хто дотримує сучасны платны нормы русиньского літературного языка, тот ё пише, хто ні, тот ю просто іґнорує, а дакотры ю іґнорують од самого зачатку, наперек кодіфікації русиньского норматівного языка  в роцї 1995, коли была заведжена. Ту, може, на місцї бы было спомянути арґумантацію русиньского лінґвісты з Пряшова – Др. Юрія Цігры, к. ф. н., якый мав і має важны арґументы протів екзістенції буквы ё в русиньскім правописї, кідь уводить, же є нераціоналным писаня ё в чуджіх словах, во властных менах домашнїх і чуджіх, в тім чіслї і в словеньскых , напр.: маёр, Ёгансон, Ёнаш і ін. Тоты ёго арґументы были взяты до увагы при змінах нормы русиньского языка в Словакії у 2005 роцї, але зась мож опоновати, позераючі на міру здомашнїоня чуджіх слов, напр. такых, як слова йоґурт, майонеза, майор, район і ін. Тым, же ся акцептовав даный погляд, настав хаос у правописї буквы ё. Подля мене, зміна нормы ся мала дотыкати правила ґрафемы Ё на споїня Й + о  (Йо) лем у властных менах на зачатку слова, што бы была єдина зміна в порівняню з першыма правилами русинського правопису (Ябур В., Панько Ю.: Правила русиньского правопису, Русинська оброда, Пряшів 1994). Очівісно ґрафема ё у русиньскій писаній публіцістіцї Русинів Словакії „роздїлила“. 

Так то є і з буквов ї, конкретно з єй заведжінём у дакотрых позіціях у новій нормі русиньского языка, платній од 1. 9. 2005 в Словакії (Ябур В., Плїшкова А.: Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка, Русин і Народны новинкы, Пряшів 2005), подля котрой: „Букву ї пишеме по парных по твердости і мнягкости согласных (т, д, н, л, с, з, р, ц, дз) на означіня (сіґналізацію) мнягкости согласных, напр.: тїнь, дїдо, нїмый, лїто, бісїда, цїловати і т. д.“ Ту зась настала сітуація, же перша ґрупа редакторів Народных новинок, Русина, Русиньского літературного алманаху, Artosa i Grekokatolyc´koho rusîňskoho kalandar´a  прияла букву ї в даных позіціях, бо поважує за повинность дотримовати норму русиньского літературного языка, а друга ґрупа людей в InfoРусинї катеґорічно ся поставила протів поужывыню буквы ї в спомянутых позіціях, де ся на основі першых правил русиньского правопису з року 1995 не поужывала. Але тото неприятя буквы ї треба раціонално высвітлити, нелем поступати на основі прінціпу „нам ся то не любить, зато то не будеме поужывати“. Но  ту уведу єден приклад, де букву ї поужыли в алманасї і там, де правилно ся чітать твердо, а то в слові минилїм, значіть, під впливом україньского языка або і части русиньскых діалектів в околіцї Лабірця.

Ани нам ся не вшытко любить, але решпектуєме актуалну норму русиньского літературного языка в Словакії, бо потім настає хаос і анархія і выходить так, же Русинам у Словакії по роцї 1989 не треба было кодіфіковати свій язык. Так бы і дале каждый собі писав, як ся му захоче, як то часто видно на сторінках уведженых періодік.

А кідь єм зачав, же і мы,  редакторы Русина  і Народных новинок не сьме згодны зо вшыткым, так ту мушу припомянути, же розумлю поужываня ї по т, д, н, л на вызначіня їх мнягкости, де в минулости было ять (ћ). Але в сучасности ся тяжко мож зорьєнтовати, де ся пише ї по  с, з, р, ц, дз, хоць в минулости ся в тій позіції писало ять (ћ ), але днесь ся тоты слова высловлюють в русинськім языку твердо, напр.: бісіда, сіно, сісти, на конґресі, цівка, ціловати, ціль і т. д., бо в русиньскых діалектах у Словакії є силный процес діспалатізації тых мнягкых согласных під впливом словеньскых діалектів і словеньского языка. Поужываня ї по тых буквах ся мі видить хоць лоґічне, але непрактічне і компліковане з боку сучасного писателя і приїмателя русиньского языка в писаній подобі.

 

2. проблем: ПЕРЕПИС РУСИНЬСКОЙ АЗБУКЫ ДО ЛАТИНІКЫ

 

Курто ся хочу приставити коло проблему перепису русиньской азбукы до латиньской ґрафічной сістемы. Ту треба повісти, же прияту найновшу норму з року 2005 дость послїдовно дотримують творцї тых русиньскоязычных періодічных выдань, де дакотры статї суть писаны азбуков а дакотры латиніков. Іде о кварталник Artos і  Gregokatolîc´kyj rusîňskyj kalendar´/ Ґрекокатольцькый русиньскый календарь. На місцї вызначіня мнягкости за помочі мнягкого знаку (ь) у тых выданях поужывають апостроф (´ ) або словеньскый „mekčeň“ (ˇ ), напр.: schodîť, namiriň, kľaty, ďil, voľi, zapoviďi, blahodať, chtos´, grekokatolyc´kyj, teper´, štos´, cer´kvî, s´te, Rus´ko  i под., aле неправилно пишуть споїня j + гласный, напр. в такых словах, як: serdcjom, sja, virju, хоць в русиньскім языку в тых припадах йотованы ся пишуть по согласных на їх помягшіня, зато в переписї до латинікы споминаны слова бы ся мали писати в тых позіціях: не c + jo (serdcjom),  aле  с´ + o (serdc´om), не  s + ja (sja), aле + a (s´a), не r + ju (virju), але + u (vir´u).

Так само дотримують приятый найновшый прінціп перепису, же азбучне і з точков ся пише як латиньске і з точков, напр.: svit, sobi, povistî, Sloviňsko, svij, išči, Rusîniv i под., але в словi republîka пишуть неправилно і з дашком (î, т. з. ґрафему про азбучне переднє высоке и), хоць має там быти і з точков. Намагають ся дотримовати і перепис азбучного и на латиньске і з дашком (î ), напр.: Spasîteľ, zatrubîť, Svjate Pîs´mo (в тім слові  є правилно поужыте î, але неправилно зась , бо тото слово пишеме твердо писмо (Pîsmo). Тыж букву ы переписують до латинікы як ypsilon (y), напр.: žyvot,  svjatyj, mertvych, bessmertnyj, spravedlîivyj і т. д. З тым не мають проблемы, але зась iз азбучным ї в дакотрых позіціях гей, напр. пишуть не škoľar´iv, aле škoľariv,  r не з апострофом, хоць має быти в тім слові , значіть высловлює ся і пише мнягко. Так само поужывають у множнім чіслї неправилнo grekokatolîky, правилно має быти grekokatolîcî i т. д. Але тоты проблемы при переписі суть з причіны не незнаня правил правопису, але скоріше з неприятя їх в дакотрых мало припадах або з непослíдовности при переписі азбукы на латиніку. Но лїпше бы было, кібы у дакотрых позіціях тот перепис не приспособлёвали, наісто главно про своїх вірників-чітателїв, но дотримовали го в сучасній платній нормі русиньского языка.

Кідь єм зачав із темов перепису азбукы до латинікы, ёго сучасну норму мушу порівняти з попереднёв, кідь роздїлы были при переписі двох букв: и а ы, кідь тоты ся переписовали першa як латиньскый ypsilon (y) a друга як ypsilon з рисков на верьху (). Кідь пишете на компютерї, та таку букву (холем у Словакії),  не мож найти, і зато при перееписі ґрафемы ы є практічнїше писати в тій позіції y (ypsilon) без будьякых іншых значок, но в найгіршім припадї мож бы было писати уpsilon iз дашком (ŷ), як то пишуть Русины в Америцї.

Не согласный єм писати ґрафему о з дашком (ô) во вшыткых позіціях на місцї етімолоґічного о в новых  закрытых складах po латиньскых буквах t, d, n, l, s, z, r, c, dz, причім єй высловность ся реалізує в залежности од реґіону (і, у, ÿ, о), як то заводять публіцісты, писателї і выдавателї на Підкарпатю. То саме роблять і в азбуцї, наприклад і Мґр. Валерій Падяк, к. ф. н., прикладом чого є публікація Народ нивыдкы: ілустрована історія карпаторусинôв, де є о з дашком (ô) у слові карпаторусинôв.

 

3. проблем: ПИСАНЯ ВЛАСТНЫХ НАЗВ І ҐЕОҐРАФІЧНЫХ ТЕРМІНІВ

 

Міджі проблемы норматівности русинського языка в Словакії (або на Словеньску) поважую писаня властных назв, главно мен, призвіск і ґеоґрафічных назв. Ту, думам собі, бы ся дав цалком просто поужыти фонетічный прінціп при чуджоязычных властных назвах, але ту зась наставать проблем, же не каждый знає, як дане слово ся высловлює в чуджім языку, потім не знає і як го має написати по русиньскы. Але то уж є проблем міры освіты каждого інтерпретатора.

Чуджі мена і призвіска в русиньскім языку бы ся мали писати так, як ся  высловлюють у країнї, де ся поужывають, также, напр., не треба тлумачіти до русиньской нормы мена Володимир як Владимір,  кідь він ся пише Володимир; Стівн, не Стевен, ани не Штефан або Степан; не треба писати Михал, кідь ёго офіціалне мено є Михайло або Михаіл, або ёго мено высловлює ся як Майкл. Так само і призвіска бы ся мали  в русиньскім языку писати так, як ся  в даній країнї высловлюють або їх высловлюють самы їх носителї, напр.: не Фонтаньскый, але Фонтанскі (Fontanski), не Русинкова, кідь є Русінко (Rusinko), не Дуц-Файфер, але Дуч-Файфер (Duc´-Fajfer), де ц переходить аж до ч, бо носителька того призвіска хоче собі заховати ёго лемківске звучаня.

Tот прінціп бы міг быти приятый і в іншых нормах ці варіантах русиньского языка, так бы холем у тім быв зробленый першый крок ку створіню русиньского койне (сполочной нормы русиньского языка), котрого процес творіня буде довгорічный, не знаючі ці ся успішно скінчіть, але холем у дачім уж теперь бы сьме могли быти єднотны. Фонетічный прінціп бы ся мав дотримовати і в ґеоґрафічных назвах, хоць у сучасных нормах русиньского языка, то єсть нелем у Словакії, але і в іншых країнах, є то цалком інакше, часто в тім є і много непослїдовности, котра выпливать праві з абсенції єднотного прінціпу писаня ґеоґрафічных назв. Так потім пишеме і Краков, і Краків, але мало бы быти єднотно – Кракув, а то подля домашнёй высловности.  Дале Прешов, а не Пряшів, Бардеёв, а не як ся пише  в InfoРусинї Бардійов із ійо, або в Народных новинках і Русинї подля сучасной нормы русинського языка на Словеньску – Бардіов з іо ; Кошіце з гласнов і по согласній ш і гласна е по согласній ц, не як ся пише в ІnfoРусинїКошыці з ы по ш і з і по ц, а в Народных новинках і Русинї – Кошіцї з і по ш і ї по ц. Правда, ту велику роль зогравать традіція.

Самособов, же фонетічный прінціп ся не дасть апліковати на вшыткы ґеоґрафічны назвы, бо дакотры мусять быти порусинізованы, а то тоты, котры суть зложены із двох і веце слов, притім у них все єдно або дві слова ся перекладають і в іншых языках, напр., наісто не будеме нїґда писати Ґрейт Брітн, але Велика Брітанія. Так само повіме і напишеме, Сагарьска пустыня, Бараґаньска степ, Мурманьска тундра, Остров святой Гелены, Таймырьскый полоостров, Корінтьска шыя, Суезькый пролив, Ламаньскый канал, Чорне море, Тихый океан (але і Паціфік), Фіньскый залив, Ґолфскый пруд, Вікторины водопады і т. д. Также то є ворпос на вырішіня лінґвістів.

 

4. проблем: НЕЗНАНЯ ПРАВИЛ ПРАВОПИСУ, НЕПОСЛЇДОВНОСТЬ ПРИ ПОУЖЫВАНЮ НОРМАТІВНОГО РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА, ПОУЖЫВАНЯ УКРАЇНІЗМІВ, РУСІЗМІВ І СЛОВАКІЗМІВ

 

На зачатку треба підкреслити, же Народны новинкы, Русин і Русиньскый народный календарь все ся намагали і намагають дотримовати платны нормы русиньского літературного языка і выдають ся у кодіфікаціов приятій азбуцї. Азбуку поужывать і InfoРусин, і Русиньскый літературный алманах, але не во вшыткых припадах і не в єднакій мірї решпектують нормы списовного русиньского языка. Даколи цілено, даколи з незнаня правил русиньского правопису, даколи зась з непослїдовности при їх дотримованю ці на причінї є слаба текстова коректура. Кварталник Artos i Grekokatolîc´kyj rusîňskyj kalendar´/ Ґрекокатолицькый русиньскый календарь не выходять цілы в кодіфікаціов приятій азбуцї, але часть статей у них є в латиніцї, но при тім намагають ся дотримовати платны правила перепису русиньской азбукы до латинікы, правда, аж на дакотры выняткы.

З погляду вышше повідженого мож спомянути дость много проблемів, котры ся обявляють в русиньскій писаній публіцістіцї. Тота тема є так шырока, жебы могла быти не єднов малов капітолов мого реферату, но і цілого окремого семінаря. Зато в рамках того проблему спомяну лем немного прикладів, хоць при приправі даного реферату єм прочітав немало статей у вшыткых русиньскоязычных выданях у Словакії і підкреслив єм множество слов, правилне писаня котрых заслужыло бы собі шыршу аналізу.

Зато уведу холем дакотры приклады з русиньской публіцістікы, котры цуть  в поспорі зо сучаснов нормов того языка, котры суть платны од 1. септембра 2005 на основі рішіня Міністерства школства СР. За меншы проблемы поважую тоты, котры мож вырішыти, лем треба мати охоту і дотримовати платны правила русиньского правопису. Наприклад, слова, як: меншына і векшына, сел і сельскый, меджі, Меджілабірці, але докінця і Меджілаборец без мнягкого знаку на кінцї, повинність і творчість, участникы і священикы, але співаци, орієнтовати ся, вінчованя, але зорґанізувало, вінчувати, радія, але і радіа, вечер, але і вечур, вечір, бетяр, семінар і базар,   писанкарство, але господарьскый,  Кошыці і кошыцькый, але лужыцкый, высшый, але і вышый, нич, Невскый, але і Нєвскый, шарішськый, але і шарішскый, катедралный храм св. Александра Нєвского в Пряшові,  Гуменьска окресна орґанізація РОС, але сниньска ОО РОС, робіт і робот, школскый, кебы, іші,  позитівно, заграничный, карикатуриста, режисер,  театр, глядачі, манажер, Владімір, ведь, хованя, вшимне, класицькы, заместнаня, опиці, сходза, мефодійный. Тоты слова єм выбрав із  місячника InfoРусин, але многы з них ся обявляють і в Рисиньскім літературнім алманасї. Є то пару прикладів, на котрых хочу указати недотримованя норматівности русиньского літературного языка, котрый бы ся мав хосновати в русиньскій публіцістіцї в Словакії.

Так слово  меншына бы ся мало писати меншина, меджі міджі, місто сельскый ся має писати сільскый, повинність ся пише зо суфіксом -ость, участникы ся пише участници, орієнтувало ся пише по р мнягкый знак (ь) і є, а тыж не зо суфіксом -ува, але -ова; радія бы ся мало писати зо закінчінём , бо правилно є в номінатіві радіо, т. з. ґенітів не має флексію (тоту хыбу або непослїдовность мож відїти і в Народных новинках, і Русинї). Дале не вечер, але вечур (як є то на бівшій русиньскій языковій теріторії), слово бетяр мало бы ся писати з мнягкым знаком на кінци, бо іде о здомашнїле слово, як фіґлярь, швінґлярь, кобзарь. Міджі здомашнїлы слова мож поважовати і семінарь, а  так само слово писанкарьство бы ся мало писати з ь, бо є утворене од писанкарь, котре у нашім народї мать довгорічну традіцію. К здомашнїлым словам мож зараховати і базарь, бо при склонёваню ся в локалї высловлюєме мнягко – не повість ся на базару, але на базарї. Дале не писанкарство, але зо закінчінём -арь, не -ар. Слово Кошыці ся пише Кошіцї подля правил платных од 1. 9. 2005, але перед тым ся писало подля нормы Кошиці. Ґрупа слов кошыцькый, але лужыцкый, без мнягкого знаку по ц, што свідчіть о ясній непослїдовности. То саме слово высшый ся пише на іншім місцї як вышый без с, де доходить до упрощіня ґрупы согласных. Але тото упрощіня ся не аплікує у слові шарішськый, на іншім місцї зась написано шарішскый без мнягкого знаку по согласній букві с, хоць точно має быти шаріськый із -ськ(ый). О ясній непослїдовности або слабій коректурї мож говорити односно ґруп слов, котры ся в єднім чіслї InfoРусина пишуть на єднім місцї так, але на іншім місцї іншак, напр., вінчовань вінчувати, Нєвскый Невскый,  Гуменьска окресна орґанізація РОС із великов буквов на зачатку слова і сниньска ОО РОС із малов буквов на зачатку. Суть там дале слова тіпу: робіт (де подля правил ся не рекомендує алтернація о з і), школскый (має быти з мнягкым знаком по л), не нич, але правилно ніч, не кебы, але кібы, респ. кобы, не іші, але іщі, не заграничный, але загранічный, не Владімір, але Владимір.

Потім є ту ґрупа слов, котры суть у русиньскім языку новы, але як перевзяты, чуджоязычны, выходячі з тзв, еврофонетічного варіанту, пишеме їх у русинськім языку во вшыткых позіціях по согласных і гласных із і, так як ся выслловлюють і пишуть у первістных языках: позітівно, карікатуріста, режісер і т. д., а не з и, як в україньскім языку. Ту видно вплив україньского языка, котрого ся редакторы не можуть збавити, бо тот язык штудовали і перед тым робили в україньскоязычній пресї. То є у векшій мірї проблем редакторів InfoРусина, а в меншій мірї редакторів Народных новинок і Русина.

Проблемом є тыж писаня чуджоязычных слов тіпу манажер, ці го писати як у словацькім языку, ці так, як ся высловлює в анґліцькім языку, з котрого є перевзятый. Правилно в русиньскім языку бы мало быти пиш, як чуєш, то значіть подля фонетічного прінціпу, потім не манажер, але менежер, не Нев Йорк, але Нью Йорк і т. д. Силный вплив україньского літературного языка слїдно при вжываню україньскых намісто русиньскых слов:  україньского театр намісто русинського  театер, порадник намісто  порадця, глядачі намісто позерателї і т. д. Інтересный яв є в Русиньскім літературнім алманасї, де в єдній статї суть написаны слова америчан, славян, русинів із малов буквов на зачатку, як в україньскім языку, але в тій самій статї є слово Українців із великов буквов на зачатку. В іншых статях того самого алманаху уж слова Русин і Русины фіґуруютґь з великов буквов на початку. В алманасі є і часослово надіятися з частков ся вєдно ы часословом, тыж подля правил правопису україньского языка. Но в алманасї ся поужывать і дость много русізмів, напр.: перевод намісто русиньскых переклад або перетлумачіня, содержаніём намісто обсягом, образив намісто уразив і т. п.

Попри русізмах або українізмах найвеце (што є закономірный яв) в русиньскоязычній пресї в Словакії є словакізмів, а то є у вшыткых періодіках. Ту спомяну слова, як: ведь, хованя, вшимне, класицькы, заместнаня, опиці, сходза, множство,  выборный, або докінця – анґлічтіна, де на їх місцї мож поужыти русиньскы: тадь, справованя, збачіть, класічно, робота, мавпа, громада (сходины), множество, барз добрый, анґліцькый язык або в найгіршім припадї – анґлічіна. А наконець бы єм спомянув слово, котре єм прочітав у тітулку доц. Ю. Панька, к. ф. н.,  в InfoРусинї, іде о слово кіріло-мефодійный. Як знам, маме слова кіріло-мефодьскый або кіріло-мефодійскый, так чом не поужыти тоты правилны слова?!

Тот реферат не претендує досягнути уровень научной роботы. По перше зато, бо є лем надшмарінём пару лінґвістічных проблемів із погляду дотримованя норматівности русинського языка в русиньскій публіцістіцї в Словакії, без глубшой і россяглїшой аналізы, котру охаблю научным робітникам-лінґвістам. По друге при ёго написаню єм приступав не як теоретічный ліґвіста, але як публіціста, значіть – каждоденный ужыватель літературной нормы русиньского языка в Словакії в писаній подобі. По третє указав єм на даякы проблемы не зато, же мы, редакторы маєме з тым проблемы, бо мы ся з нима знаєме попасовати і наконець нова норма языка ся нам стане нормалнов при створёваню періодічных і неперіодічных выдань, як то было з першов, але тоты проблемы суть досправды проблемами про чітателїв русиньскоязычных выдань. Также чім менше тых змін буде, чім рідше ся будуть реалізовати, тым менше чітатель буде мати проблемів із чітанём і порозумінём тексту. А то в конечнім резултатї є главне, жебы русиньскый літературный язык быв справды языком народным, добрї зрозумілым, але притім  норматівным, не неприродным і одорваным од людей, ёго приїмателїв.

 

Література:

1. Ябур, В., Панько, Ю.: Правила русиньского правопи.су. Пряшів: Русиньска оброда, 1994.

2. Ябур , В., Плїшкова, А.: Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы, Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2005.

3. Ябур, В., Плїшкова, А.: Русиньскый язык про 1. – 4. класы середнїх школ із навчалным русиньскым языком і з навчанём русиньского языка, Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2007.

 2. 11. 2007