Премєра філму Пoртрeт Русунa нa тлї умeня
Молодый амбіціозный філмовый умелець. Через обєктів філмовой камеры одкрывать „другы світы“ сучасного віджіня реаліты. Філмовый режісер і сценаріста Марко ШКОП. По успішнім філмі Іншы світы (Iné svety “made in Šariš”) сперед трёх років приходить пряшівскый родак знова к філмовому позерателёви, теперь з філмом Осадне, за котрый здобыв на Міджінароднім філмовім фестівалї в Карловых Варах 2009 цїну за найлїпшый документарный філм над 30 минут. Наісто не повів наступаючій молодій ґенерації філмовых творцїв послїднє слово.
• На зачаток: Чуєте ся быти Пряшівчаном, або уж Братїславчаном?
– Все буду Пряшівчаном. В Братїславі жыю од свого
одходу на высоку школу, нашов єм ту много приятелїв, забезпеку і
міста, котры люблю, але нїґда ня не напало
• Де є Ваше корїня? – Обидвоє мої родічі походять зо села Кривяны коло Липян. Там єм пережыв своє дїтинство – лїтнї вакації. Там єм ся стрїтив з Яном Лазориком, зберателём народной творчости і скуточным пророком нашых часів. Кідь єм у Пряшові довшый час, все за ним зайду. За розговор подяковав Др. Петро КРАЙНЯК, Пряшів Фоткы: www.artileria.sk |
|
Минулого року молодый режісер, пряшівскый родак Марко Шкоп представив свій ціловечерный філм ІНШЫ СВІТЫ з підназвов „MADE IN ŠARIŠ“, котрый підкреслив мултуетніціту реґіону Шаріш. Посередництвом шестёх особ на „кінцї світа“ з носталґіов, але і гумором слїдує зданливо неминучій заник традічных вартостей. Окрeм Шарішана Яна Лазорика і представителїв далшых етнік (Жыдівка, Ром), суть там презентованы і Русины, а то посередництвом русиньского актівісты, знамого карікатурісты Федора Віца. Тот філм мав нечеканый успіх, кідь лем на Міджінароднім філмовім фестівалї у Карловых Варах здобыв дві оцінїня, мав премєры у Празї, Братїславі і Пряшові, быв зарядженый до офіціалной дістрібуції і заповнює кіна в Чеську і на Словеньску. Філм міджі тым здобыв і далшы оцінїня і недавно ся офіціално промітав ай в Ню Ёрку і Торонтї. Режісер філму Марко Шкоп не охабив тот реґіон і зачав із накручанём далшого філму з робочов назвов ІНШЫ ПОЛІТІКЫ. Тот документ має быти контрастом міджі представами великых політіків, котры їx створюють у центрах Европской унії, а реалностёв у єднім із найоддаленїшых кутів той унії. Тым кутом, котрый сі про свій філм выбрав Марко Шкоп, є русиньске село на северовыходї Словеньска – Осадне, яке лежыть при польскій граніцї. Протаґоністами суть главно двоме чіновници села: довгорічный староста Ладїслав Мікулашко і містный молодый православный священик Петро Сорока. Як третёго до партії собі режісер зась выбрав Федор Віца, котрый ту дїє як якыйсь посередник, якый час од часу коментує сітуацію зо свого погляду. Вшытко, што ся тыкать Осадного і околіцї, было нафілмоване уж скоріше і недавно філмовый штаб на челї з режісером і спомянутыма протаґоністами філму вернули ся з Бруселу, де накручали главно в простпорах Европского парламенту аж по навернутя ся до Осадного, значіть до твердой реалности. Матеріал є пририхтованый, а теперь уж залежыть лем на тім, до якых звязей поставить режісер світ політікы на протилежных кінцях сучасного европского проєкту.
– фв – 3. 9. 2007
|
Знамый ґалеріста Др. Міро Смоляк в Пряшові
3. мая 2006 року в Пряшові в Шаріській ґалерії, в Клубі приятелїв ґалерії ся одбыла бісіда зо знамым ґалерістом, манажером уменя Др. Міром Смоляком, якый жыє в Празї і розвивать свої актівіты, главно через Ґалерію МІРО, што має своє місце в Костелї св. Роха. Бесіда была допроводнов акціёв ку ту експонованій выставці фотоґрафій, відео і музикы зо сел, што были про стариньску водну преграду выстягованы, пін назвов Руснаци – гляданя страченой домоівины.
Не была то обычайна бісїда, але ку філму Під горов Ґаздорань (котрый ся ту промітав), якый Мірослав Смоляк накрутив, быв сценарістом і режісером в 1986 року, также якраз минуло 20 років од взнику філму. Бісїда ся несла в сердечній і беспосереднїй атмосферї, яку всягды, де ся обявить, знає шырити наш родак із Старины Міро Смоляк. Мґр. Астрід Дерфінякова, главна орґанізаторка бісїды і шефка Клубу приятелїв Шаріськой ґалерії мило привітала цінного гостя, якого, як ся высловила, першыраз видїла на властны очі, на жыво.
Якраз о Старинї быв тот філм, о тій Старинї, яка лягла під Стариньску преграду, што теперь засобує цїлый выходословеньскый край. Не мож ся было не позерати на тот філм з великов мірков чувства і носталґії. Не раз вже сьме твердили, же філм має надчасову ціну. То платить доднесь. А треба ся досправды і по 20-тёх роках авторови глубоко поклонити, же вхабив такый документ о своїм роднім селї далшым ґенераціям. Ёго верзія не мала бы хыбовати на ниякім русиньскім селї, ці в орґанізації, бо ту ся не їднать лем о актівность єдного чоловіка, што сі здумав накрутити філм, бо ся му нукала тота про нёго тяжка тема, але ту іде ай о судьбу єдного русиньского села із своїма традіціями, звыками, бісїдов, панорамов природы, яке щезло із земного поверьху і нїґда ся не верне. В тім є надчасовость філму і дедале буде мати тот документ векшу ціну. Така доля постигла ай іншы русиньскы села – Звалу, Смолник, Дару, Остружніцю, Велику Поляну, Руське, але ай села коло Домашы, ці область Блажова, але нашов ся лем Міро Смоляк, што накрутив такого характеру філм.
|
|
|
|
Вeдучa Клубу приятeлїв Шaріськoй ґaлeрії Мґр. Aстрід Дeрфінякoвa привітaлa Др. Мірoслaвa Смoлякa з Прaгы нa прeзeнтaції ёгo дoкумeнтaрнoгo філму Під гoрoв Ґaздoрaнь і нaслїднo нa бeсідї ку тoму філму з члeнaми клубу.
|
|
Бісїда ся несла в дусї споминів автора на роднe село, на ёго родичів. Автор з ласков сі заспоминав на дітьскы часы, проведены в селї, на своїх родичів, главно маму Марію, яка дуже любила своє село і склала на ёго честь много стишків, якы і на старости лїт, кідь уж лежить тяжко хвора, знає сі спомянути. Єй стишок Черкотай, водичко є лейтмотівом філму, знає много людей, а знали бы сьме сі го представити і в музичнїм спрацопваню . В нім є много слыз за роднов водов, што так прекрасно і буйно текла недалеко хыжы Смоляковых і проганяло ся по нїій много рыб і раків (днесь ся там могли грати єй внукы і правнукы), але і снага забыти на незабытне, прикрыти то яковсь нутностёв, же воду было треба ай іншым людём. Най нам хто шо говорить, але хто ся народив у Старинї, там выростав і постарїв, ніґда на ню не забуде. Так є то ай з горов Ґаздорань, яка в собі сховала немало мозолїв людьской працы
Філм Під горов Ґаздорань через прізму приїманя світа маляря Андрія Смоляка, Мірового брата, вказує на Старину (першый письменный спомин о селї є з 1557 року), кідь в нїй пулзовав повнокровный жывот аж до часу, кідь ся першыраз по селї озвала поголоска, же Старину йдуть затопити. Было то іщі в 1975 роцї, але уж людкове не мали покоя, ночами не спали, роздумовали, што буде дале. Трапив ся ай народный поет Юрко Колінчак. О девять років ся село очутило на роспутю історії. Першыма з валалу опдышла родина Федора Бушы. Видїли сьме падати домы, баґровати стромы, цїлы загородкы із непозбераным уроджаём (о тїм фактї говорить і наше повіданя Вышываный ручник), а никому не зістали очі сухы, кідь видїли, як вывлетїла до воздуху православна церьков в Старинї аж на не знати яку спробу.
Як споминав автор, філм ся творив 15 років, а документовав непорушене село, ёго кончіну аж по выставбу прєграды. Вопросы, якы адресовали авторови філму, ся тыкали нелем ёго філму о прeградї, але ай філму Руськый Потік – першы демократічны вольбы, якый ся пердставив на пару філмовых фестівалах. Дебата ся крутила і около днешнёй роботы Др. Міра Смоляка, ёго актівіт в Ґалерії МІРО в Празї. В діскуції выступив і Михайло Гудак, отець тыж славных сынів, міджі якыма ся найвеце вынимать Михайло, знамый з телевізії як модератора реалітішов, якый ся все голосить к русиньскому коріню. Якраз нянё говорив о тїм, як ёго сыове рады ходили до Руського і мають на нёго лем тоты найкрасшы спомины. Вопросів было дость. Бодай бы нї, кідь пан Смоляк є знамый у світї, а Пряшівчане были вдячны, же пришов міджі них. І ту ся указав як справный чоловік, якый ся не ганьбить зато, же є Русин. По русиньскы бісїдовав, цітовав і заспівав собі. Де бы не быв, гордо проголошує, же є із Старины. Ёго кредом є выслов, же: „што робить, робить із щірого сердця“.
Є то оріґіналный чоловік. Властнов снагов і пробойностёв ся пропрацовав там, де є. Не заставує ся. Все є в русї. А все приходить з новыма нападами. Як, наприклад, выбудовати в Празї Палац уменя Далініум, де бы была стала выставка творів Салвадора Далі, автором проєкту котрого бы мав быти знамый автор памятника близнят в Ню Йорку – Лібескінт. Робота є в штадію приправ. Окрем вывставок класічной модерны (Далі, Шаґал, Ґоя, Пікассо, Варгол), 28. мая ся кінчіть выствака „жывого Пікасса“ нїмецького А. Р. Пенка, в юли-авґустї ту увидять позерателї 100 ґрафік М. Шаґала, выставку котрых буде отваряти ёго внучка, дале ту буде выставка творів Ґеорґія Стоянова і ряд іншых актівіт.
М. Смоляк выростав на добрім воздусї. Ёго доменов не є елемент воды, але елемент воздуху. Може зато ся женив в лїтадлї із солістков Штатной оперы в Парзї з Еленов Медковов, яка прияла умелецьке мено Міро і під такым меном выдала своє перше цедечко. Може зато ся і выбере до весміру і так ся стане першым чесько-словеньскым турістом у козмі. Єдно є істе, же воздух му учаровав, як і карпатьска природа, ку котрій ся радо вертать. Як і того дня, кідь з ним была бісїда в Пряшові. В першім рядї він ішов за своїма тяжко хворыма родичами, за Василём і Марьёв Смоляковов, якы в нім выховали ласку ку родному дому, выбудовали в нім міцный ґрунт про робітность, а вхабили можность ся все чудовати над земным світом, якый ся находить в руках чоловіка. І лем од нёго залежить, ці вылетить на місяць, міджі звізды або зістане прилїпленый на землї. Міро є тот, котрый выбудовав памятник своёму селу філмом (може, бы было треба зробити оправдовый памятник Старинї, але то вже тема про акад. маляря Андрія Смоляка, якый ся актвізує в области ставляня леґендарных постав) але і тот, хто хоче побісїдовати із звіздами. Жычіме му то, бо знаме, же ёго розговор із звіздами ся донесе і ку нам.
Марія МАЛЬЦОВСКА,
Фоткы: А. З.
Премєра філму Пoртрeт Русунa нa тлї умeня
8. мaя 2006 oд 19.00 гoд. в aвдіoвізуaлній сaлї Цeнтрa културы "Зaмoк" в Люблїнї у Пoльску былa прeмєрa філму Пoртрeт Русунa нa тлї умeня Вoйціexa Oлeйнічaкa o русиньскім писaтeлёви Миxaлoви Шмaйдoви з Крaснoгo Брoду, Міджілaбірьскoгo oкрeсу нa Слoвeньску. Toт філм бы ся мaв прoмітaты і в Міджілaбірцяx.
17. фебруара 2006 в кінї Клуб у Пряшові мав премєру новый словеньскый ціловечерный документарный філм із назвов „Iné svety (Other worlds)“ із підтітулом „Made in Šariš“. Є то копродукчне дїло словеньской сполочности „Artileria“ і чеського штудія „Mirage“, фінанчно го підпорили Міністерство културы СР, Чеська телевізія, Премія Тіроба Віхты, Літературный фонд і „Eastern European Forum Jihlava“. Режісером і сценарістом філму є родак із Пряшова – Марко Шкоп (1974).
 |
Премєра філму ся стрїтила з великым інтересом позерателїв, а то нелем у Пряшові, але і в Братїславі, де філм мав премєру уж 15. фебруара 2006. Обидві кіносалы, де ся філм промітав, были переповнены а дакотры сцены у філмі были одмінены спонтанным аплавзом. Главно герецькый выкон нашого знамого русиньского карікатурісты Федора Віца і знамого фоклорісты зо Шаріша Яна Лазорика, родака з Кривян. Часть філму была накручена на розвалинах Шаріського замку, де на зачаток сходять ся главны протаґоністы філму і высловують свої погляды на світ, жывот, свою народность і своє посланя на тім фалатку Европы, котрый є „іншым світом“ з погляду менталіты, соціалных условій, віры, народных звыків і традіцій, фоклору і розуміня змыслу жывота. Перед позерателями ся розвивають пригоды шестёх выразно одлишных людей – Яна Лазорика, Федора Віца, Катаріны Грегорчаковой, Іґнаца Червеняка, Станїслава Чорея і Тона Тріщіка. Каждый із них репрезентує нелем свою народность, але ай соціалне і културне оточіня, з котрого походить а до котрого належыть. Барз емотівно і пересвідчіво выходять выповідї протаґоністїв репрезентуючіх нашу русиньску народность, але і народность жыдівску ці ромску. У філмі ся споминать і небогый русиньскый малярь Михал Чабала, на гріб котрого в роднім селї Чабины приходить приятель Федор Віцо в суґестівній сценї з пивом у руцї, котрым поллїє ёго гріб. У філмі суть тыж сцены зо засіданя 7. Світового конґресу Русинів 2003 року в Пряшові і з фотбаловой команды Карпатія, котрый тренує Федор Віцо і Петро Крайняк, мол.
Каждый, хто відїв премєру філму Іншы світы набыв пересвідчіня, же то барз інтересный філмовый твір і конечно было треба накрутити і такый документарный філм. Наісто поможе спропаґовати і русиньску народность і поможе ю веце дістати до відомости словеньской громады.
ЮДр. Петро КРАЙНЯК