1945 рік в Мукачові

Споминам сі на ітересну епізоду із 24. фебруара 1945 року, кідь велитель 4. україньского фронту, ґенераль армады Петров, котрый ся барз подобав своїм вызором і окулярями на фотоґрафію писателя Антона Павловіча Чехова, у своїм выступі к Дню Червеной армады на конець свого прояву повів памятне речіня, котрым убезпечів: „На вашу землю нїґда веце неприятельска чіжма не вкрочіть“. На тім мітінґу єм сидїв в передпослїднім рядї, а за мнов старшый пан зашептав свому сусїдови: „Зато ваша ту зістане навікы.“ В містї ся лем так роїло множество фронтовых вояків, котры ся вшелияко справовали. Своє робив ай алкогол. Жены ся бояли вечур выйти вонка.

Кінцём мая 1945 року ся мі подарило в Мукачові видїти ай Н. С. Хрущова, якый в уніформі ґенераля-майора, в супроводї десятьчленной делеґації ґенералїв на дорозї до Будапешту в центрї міста, в парку одкрывав памятник. Запамятало ся мі, же мав ґерок довгый аж по пяты. Вызерав комічно. Уніформа на ёго поставі му не пасовала. Говорив не по україньскы, але по руськы. Чув єм то на властны уха.  

Треба повісти, же окреме напята сітуація была в містї в юну 1945 року, кідь жыдівска комуніта, котра зограла вызнамну роль в економічнім жывотї міста, одышла на запад, главно до Чех. Тото натілько позначіло жывот в Мукачові, же не было де купити булку або карбінатку, але і іншы службы были паралізованы, наприклад, оправа обувы і под. Склепы по одходї Жыдів перестали практічно фунґовати. Была то реакція жытелїв жыдівской народности на нечекане прикапчаня Підкарпатьской Руси к совєтьскій Українї, котре ся стало 29. юна 1945 року. Над уліцями міста висїли транспаренты в українськім языку: „Хай живе приєднання Закарпатської України до Радянської України“. Офіціална преса патетічно ославлёвала тот історічный акт „в менї народу“. Співало ся, танцёвало.

Лемже правда была цалком інакша. Середня і старша ґенерація ся не могла змірити з тым фактом. Смутила за Чеськословеньском. Офіціално ся твердило, же прикапчаня к Совєтьскому союзу ся стало „з волї народа“, же аж 90% жытельства сoгласило з тым у референдї, яке было зманіпуловане. Як приклад мож увести підписы штудентів пятой класы ґімназії, котры сі выжадав класный учітель з тым, же іде, реку, о дяковне писмо Й. В. Сталінови за ослободжіня і господарьску поміч, але досправды ту ішло о референдум. Єдно было ясне, же од самого зачатку по вступі войск ЧА были вытворены орґаны містной самосправы і штатной моци подля совєтьского прикладу. Не дало ся чекати, же настануть зміны а же Підкарпатьска Русь ся назад верне к Чеськословеньскій републіцї. В тім часї была
тенденція одходити за граніцю, главно мі-джі інтелектуалами, подникателями і іншыма верьствами жытельства. Господарьска сітуація была на грани катастрофы. Як уж было споминане, в склепах ся не дало скоро ніч купити, в містї хыбили основны продукты. Самособов, же розмагав ся чорный обход і выміна особных речей, шматя, годинок і іншых предметів за продукты.

Сам єм мав великы проблемы дістати ся назад до Чехословакії, зато же 1. 7. 1945 была граніця заперта. Подарило ся мі домів дістати аж в другій половинї новембра 1945 року, кідь єм міг одыйти із Закарпатьской Україны, а то на основі поволїня, котре мі підписав начелник міліції, майор Мирный.

Наперек вшыткым періпетіям, на місто Мукачово сі споминам в добрім, тадь стады єм сі однїс ай найкрасшы спомины з моёй молодости, з мого штуденьского жывота.

Інж. Димитрій КРІШКО, Пряшів