Язык професіоналного русиньского театру

 
Функціонованя русиньского языка в професіоналній части сценічно-театралной сферы на Словеньску забезпечує русиньскый професіоналный театер – Театер Александра Духновіча у Пряшові (зо співацько-танечным колектівом ПУНА). На марґо історії того театру мож спомянути факт, же якраз він ся став першов „україньсков“ културнов інштітуціов, яка в пряшівскім реґіонї взникла по другій світовій войнї. А тот театер в половинї 90-тых років 20. стороча ся став зась першов прорусиньскы орьєнтованов інштітуціов і в своїй роботї як першый зачав хосновати язык Русинів, правда, в тім часї то была суміж русиньскых діалектів з перевагов лабірьского. Тот факт мож цалком добрї порозуміти – театер быв (а доднесь і є) одказаный на публіку реґіонів северовыходного Словеньска, в якых вы-значну часть творить русиньске етнікум з материньскым языком русиньскым. З цїлём утримати сі приязень публікы, тота зміна была неодкладна, а револучны подїї у р.1989 лем ускорили і зміну назвы театру (з Українського національного те-атру ся в октобрї 1990 р. став Театер А. Духновіча). Спочатку, по тых змінах веджіня театру рихтовало репертоар двойязычно – часть пєс по україньскы а часть по русиньскы, но на тиск публікы, котра іґноровала пєсы в україньскім языку (україньскый язык преферовала лем часть пряшівской україньской еліты), драматурґія театру зачала рихтовати пєсы лем по русиньскы. На самый перед то были тексты містных авторів, но поступно ся драматурґія пустила і до світовой класікы, яку зачали ставляти на сценї вызначны гостюючі домашнї і загранічны режісеры (Крістіан Іоан, Александер Ван Ден Бош, Йозеф Ціллер, Йозеф Пражмарі, Мілош Карасек, Матуш Ольга, Благо Углар) – вшытко в русиньскім языку. Так з умелецького боку дїятельство драматічного колектіву театру ся стало предметом высоко позітівных рецензій словеньской, але і загранічной театралной крітікы.
Гірше то уж є з акцептованём кодіфікованой подобы русиньского языка професіоналныма атрістами русиньского театру.
Аналізуючі язык дакількох пєс, котры перекладали до русиньского языка розлічны авторы (Василь Турок, Ярослав Сисак, Штефан Сухый, Валерій Купка і молода авторка русиньской приповідкы Зузана Галямова), сьме сі доволили высловити конштатацію, же язык професіоналного русиньского театру – ТАД у Пряшові мать у дотримованю языковой нормы важны недостаткы. Беручі до увагы факт, же артісты театру суть „розлічной сорты“ люде (думам главно на вік – є ту молодша, середня і старша ґенерація, але і походжіня – дакотры суть Русины, но з розлічных реґіонів северовыходного Словенська, іншы реоптанты з Україны, або і Українцї), і зато тяжко ся їм буде переорьєнтовати і позбавити ся „старого языка“, на котрый были привыкнуты, но попробовати зробити таку зміну наісто же буде треба, хоць дакотрым з них ся то подарить веце, дакотрым менше. В каждім припадї бы сьме хотїли припомочі култівації языка русиньского театру, і зато сьме вырішыли приправити тоту статю.
На самый перед сьме зробили меншу языкову аналізу єднотливых пєс в русиньскім языку і обернули сьме позорность на лексіку, морфолоґію, часточно і сінтакс. Нашым цілём было указати, як ся дасть вываровати словакізмам, русізмам, українізмам з лексічного боку і у парадіґмі. Тото бы была перша задача, бо в аналізованых пєсах сьме дішли до высновку, же каждый автор пєсы, або єй перекладатель до русиньского языка мать „свою властну“ подобу русиньского языка. Вшыткы аналізованы пєсы але мають єдно сполочне – тексты тых пєс ся вкладають до уст тому істому колектіву – то значіть артістам театру, з котрых каждый єден презентує на сценї даный текст „своїм языком“. А ту вшыткы артісты театру (окрем іншых єднотливых порушінь орфоепічных норм) мають єден сполочный недостаток, од котрого, подля нас, бы было добрї зачати – а то суть акценты (респ. притискы).
Акцентованя герців театру мож бы было характерізовати двома словами а поможу сі в тім припадї назвов єдной знамой театралной гры „Коцурково, або – вшытко навспак“. Тот факт мож порозуміти, бо першы увагы о кодіфікації русиньского языка выходили з основы лабірського діалекту (позн. авт. – Іщі зачатком 80-тых років 20. стороча ся при лабірьскій ґрекокатолицькій парохії сформовав колектів перекладателїв, якый зачав робити на перекладах церьковных текстів до русиньского языка, але ту спадають і пробы учітеля з того періоду, запаленого родолюба Штефана Бунґаніча зо Збудьской Білой знормовати язык Русинів). А до тых років ся датують і першы пробы переходу театру з україньского языка на бісїдну форму русиньского языка з акцентаціов на лабірьскый діалект, про котрый є призначный акцент на пенултімі, так як в лемківскых діалектах. Але за основу кодіфікованого русиньского языка были взяты два теріторіално найросшыренїшы русиньскы діалекты – западозем-
пліньскый і выходоземпліньскый (правобережны села рїкы Цірохы по рїку Удаву по лінії сел Пыхнї, Пчолине, Гостовицї, Осадне, Паризівцї, Нехваль Полянка, Вышня Яблінка, де ся іщі заховав погыбливый акцент), якы творять переходный тіп діалектів од лемківскых к середнёкарпатьскым з переважаючіма знаками середнёкарпатьскых діалектів, в котрых, як знаме є акцент, або притиск вольный і погыбливый. Зато і найвыпуклїшым проблемом правилной высловности нелем театру, але і русиньского народностного высыланя радіа Патрія, русиньского телевізного маґазіну, як і школ в котрых ся выучує русиньскый язык, є праві проблематіка акценту.
Першый нами аналізованый недостаток – в области лексікы, морфолоґії, часточно сінтаксісу мож одстранити цалком легко, стачіть, кідь конечну управу каждой пєсы зробить здатный языковый редактор. Зато в нашім рефератї лем вкажеме на найчастїшы порушованя языковой нормы в аналізованых пєсах.
Другый проблем – акцентолоґія буде сі выжадовати веце. Хоць орфоґрафічный словник русиньского языка мать у словах вызначены притискы, но тоты суть лем в основній формі каждого слова, напр.: у часослов є то форма інфінітіву, у назывників форма номінатіву і ґенітіву сінґулару і номінатіву плуралу і так дале, а притискы ся даколи міняють і в другых формах даных слов. Зато думаме собі, же є потребне створити якысь „помічны нормы“ про поужывателїв языка в ёго устній подобі.
Над тым проблемом ся задумовав і доцент Василь Ябур і назначів путь створёваня тзв. акцентолоґічных тіпів слов, котры бы сьме попробовали на основі подобности єднотливых слов вытворити і котры бы могли быти добрым помічником при справнім розміщованю акцентів. Окрем того, основны прінціпы правилной высловности мож найти в розлічных учебниках і языковых помічниках (Ябур – Плішкова, 2002, 2004, 2005, 2007).
Подьме але к аналізованым пєсам. Як взорку сьме взяли 5 пєс од пятёх перекладателїв, котры были одограны на сценї театру в розлічных періодах: на початку 90-тых років, кідь театер поступно одходив од україньского языка і зачав выступати з пєсами по русиньскы (Аґафія, старого попа дївка, Женитва), в другій половинї 90-рых років (Кырвава свадьба) аж по найновшы пєсы з театралной сезоны 2006 – 2007 (приповідка Неслухняный Юрко і монодрама О Ревуар). За тот часовый горізонт, дасть ся повісти, язык театру ся скоро не змінив, скоріше кажда з пєс несе на собі знакы конкретного перекладателя до русиньского языка і свідчіть о тім, же до якой міры владїє кодіфікованов нормов списовного языка конкретный перекладатель, в такій подобі і тот язык звучіть на сценї. Правда, з орфоепічныма шпеціфіками каждого єднотливого герця, котрому є тот язык вложеный до уст. Ту мож конштатовати, же старшы віком перекладателї сі з русиньскым языком порадили лїпше, молодшы од русиньского языка уж одышли о великый фалат. Хоць треба повісти, же в припадї істых жанрів – як приповідка ці монодрама, котра бы мала ословити дїтьского позерателя ці молоду, авандґардну ґенерацію, мож і в словній засобі быти модерным, авандґардным. Но і так сі думаме, же над новыма словами, котрыма комунікує молодша і наймолодша ґенерація, треба бы было веце подумати, бо русізмы із закінчінями характерныма про шаріськы діалекты, або словакізмы із закінчінями тіпічныма про русиньскы діалекты ту не суть на місцї.
В нашій аналізї будеме уводити конкретны приклады і можности як їх замінити русиньскыма варіантами, жебы вказати на факт, же русиньскый язык є досправды дость богатый на выразовы засобы, лем треба быти охотным і терпезливо поглядати тоты найадекватнїшы. Слово словеньского языка (СЯ) hudba переложыла авторка (ПА) як гудьба, причім русиньскый язык (РЯ) мать адекватну лексему – музика. Далшы слова: СЯ vzadu ПА взаду РЯ ззаду; СЯ skoro ráno ПА на вчас рана РЯ наще рано, СЯ ubúda ПА убудать РЯ убывать; СЯ zdriemni ПА здримни РЯ здримний – розказовай способ; СЯ chlapi ПА хлопі РЯ хлопи; СЯ vstať z postele ПА стати з постеле РЯ встати з постелї; СЯ zistí ПА зистить РЯ збачіть, прийде на то; СЯ škaredo ПА шкаредо РЯ шкаредно, брыдко;СЯ odpasáva remeň ПА одпасавать ремінь РЯ одкапчать, одпаше ремінь; СЯ odteraz ПА одтепер РЯ одтеперь; СЯ ani ПА анї ПЯ ани; СЯ v nedobrom svete ПА в недобрым світї РЯ в недобрім світї, СЯ rozhodla som sa ПА розгодла єм ся РЯ роздумала єм ся, вырішыла єм; СЯ aby ju Jurko ПА жебы ю Юрко РЯ жебы єй Юрко; СЯ lupienok ПА лупинок РЯ лупінь, лупінок; СЯ dozaista ПА дозаіста РЯ наісто, наіснї; СЯ robiť drahoty ПА робити драготы РЯ робити церемонії; СЯ оd starej ПА од старей РЯ од старой; СЯ spolu ПА сполу РЯ довєдна, вєдно; СЯ zbojníci ПА збойниці РЯ збойници, розбійници; СЯ Čo máš za lubom? ПА Што маш за лубом? РЯ Што єсь вышпекуловав? (мож найти адекватный фразеолоґізм); СЯ javisko ПА явіско РЯ сцена; СЯ sľúbil ПА слюбив РЯ обіцяв; СЯ sami ПА самі РЯ самы; СЯ zľakne sa ПА злякне ся РЯ напудить ся, зострашить ся; СЯ vtom ПА втїм РЯ нараз; СЯ na niekom vyskúšať ПА на дакым выскушати РЯ на дакім выпробовати; СЯ tej polievky ПА тей поливкы РЯ той поливкы; СЯ možno ПА можно РЯ може; СЯ ponáhľala sa ПА понагляла ся РЯ шатовала; СЯ súhlasím ПА суглашу РЯ єм согласный; СЯ poletovala ПА полетовала РЯ полїтовала; СЯ kvitnú ПА квітнут РЯ цвинуть; СЯ gumené háďatká ПА ґумены гадятка РЯ ґумовы гадятка; СЯ pre všetkých ПА пре вшыткых РЯ про вшыткых; СЯ kvôli nemu ПА кволі нёму РЯ про нёго; СЯ zatvorila ПА затворила РЯ заперла; СЯ teraz ПА тераз РЯ теперь; СЯ vôňami ПА вонями РЯ пахотами; СЯ zle ПА зле РЯ плано; СЯ kaziť ПА казити РЯ псути; СЯ schválne ПА схвалнї РЯ нароком; СЯ nádherný ПА надгерный РЯ прекрасный, красованый; СЯ určí osud ПА урчить осуд РЯ вкаже судьба; СЯ vec ПА вец РЯ річ; СЯ klamať ПА кламати РЯ циґанити; СЯ okno ПА окно РЯ облак, воблак, выгляд; СЯ kar ПА кар РЯ комашнї; СЯ na tom sporáku ПА на тій шпаргетлї РЯ на тім шпаргетї; СЯ čakám dieťa ПА чекам дїтя РЯ єм груба, єм в тяжи, буду мати дїтину.
По такій презентації „русиньского языка“ на сценї ТАД мож сміло дати за правду тым, што суть прихылниками україньского языка, як єдиного комунікачного средства про Русинів і котры твердять, же такый русиньскый язык є властно словенчіна писана азбуков. Тото предці не є наш русиньскый язык! Кідь до того замішаме далшы перекладательскы вытворы, образ русиньского языка ся зась змінить, но не к лїпшому:
Уведу приклады русізмів і українізмів: з алкоголём (РЯ з алкоголом), з абсолютнов (РЯ з абсолутнов), винайшов (РЯ вынашов), зівянеш (РЯ спрієш), шанувати (РЯ сановати), костюм (РЯ костим), пиякы (РЯ пияци, або і пиячіна), быс-тро (РЯ скоро, раз-два, швыдко), воздуху (РЯ люфту), радость од того (РЯ радость з того), поминкы (РЯ комашнї), істинну (РЯ праву), напевно (РЯ наісто, наіснї), почувствовала (РЯ учула), ку шлюбу (РЯ ку вінчанцї), зо жахом (РЯ з ужасом), дурень (дурак), побита (РЯ набита, збита.Слово побита в РЯ ся хоснує в цалком інакшім контекстї, напр.: „Позерай, набив єй, видиш яка є побита?“, або в речіню: „Впала з біціґля, барз є побита.“ Дале: придане (РЯ застря), полюбила ся мі тому (РЯ полюбила ся мі зато), не побігти (РЯ не побігнути, летїла геть (РЯ летїла гет) менї ся все-таки видить (РЯ менї ся ай так видить) і так дале...
Дале є русиньскый кодіфікованый язык на сценї „збогаченый“ такыма діалектізмами ці уж шаріськыма, земпліньскыма або і русиньскыма, зо знаками западного діалектного ареалу, напр.: в ланцухох (РЯ в ланцках), улаплю (РЯ вхоплю, ухоплю), хпадуть (РЯ впадуть), в лахох (РЯ в лахах), чом ся выпросієш (РЯ выпрошієш, выпрошуєш, вывідуєш), чловеку (РЯ чоловікови), не повіст (РЯ не повість), не мат (РЯ не має, не мать), кырве (РЯ кровли), не (РЯ нє, нїт), на кочох, на возох (РЯ на кочах, на возах), у мочарох (РЯ в мочарях), до книжкох (РЯ до книжок), до крыласы (РЯ до крелоса – в церькви), гмертый (мертвый).
На основі проаналізованых текстів бы сьме в припадї высшеуведженых недос-татків видїли выход в тім, же кажду пєсу в русиньскім языку бы скоріґовав єден здатный языковый редактор, так як і проґрамовы плаґаты і вшыткы тексты, котры ся по русиньскы друкують перед каждов премєров. Думаме сі, же то бы быв першый добрый крок на пути к вылїпшіню уровни русиньского языка, бо де, кідь не там бы мав тот язык звучати в подобі, яку велить языкова норма.
Другый, не менше важный проблем, то суть недобрї поставлены акценты. Як сьме споминали на зачатку, за основу русиньского літературного языка быв взятый такый діалект, в котрім є притиск вольный і погыбливый. Вольность, або різномістность притиску є в тім, же не є закріпленый на єднім складї, але у розлічных словах він є на розлічных складах. Уведу приклад: в дакотрых словах є притиск, або акцент, на першім складї (хóвзанка, бéрежок, плáкати, вќписати, дýмати, трћмати, тћскати), в дакторых на другім (осá, погнΐвати, ковáти, полΐтовати, попúсковати) в іншых є на третїм (передýмовати, запрігáти, боронúти, перепúсовати), суть слова, де є притиск на четвертім складї (поперескáковати, позакáчовати, народенúны, позакáпчовати, повышмá-рёвати) і т. д.
Тоту свою позіцію притиск звычайно утримує і в парадіґмі. Лемже у ґрупі выходославяньскых языків, не выхабляючі притім русиньскый язык, суть припады, де притиск (акцент) в парадіґмі переходить з єдной части слова на іншу, што вказує на ёго погыбливость напр.: нóга – на нóзї але (копнути з) ногóв, або копáти – вќкопати, але выкóповати, штúрї – о чотырљх, дванáдцять – о дванадцятљх і т. д. Ту треба повісти і то, же акцент в русиньскім языку мать і діштінктівно-роспознаваючу способность, зато ёго справне вжываня є барз потребне. Уведу приклады: пеклá (мин. час од часослова печí ) – пéкла (ґенітів од субстантіва пéкло), жéну (форма часослова гнати) – женý (акузатів субстантіва женá), копáти (з мотќков) – кóпати (до когось), дóвгы (плурал адъєкт. довгый) – довгќ (плурал субстантіва довг), зáмок (назывник) – замóк (минулый час часослова замóкнути).
Верну ся к аналізованому тексту сценарів, і у звязи з акцентами уведу приклады несправной высловности акцентів на сценї ТАД:
Діктóвав (РЯ діктовáв), жéна ся нудћла (РЯ женá ся нýдила), одќйшов (РЯ одышóв), на внутрíшнїй сторóнї (РЯ з воднý, з днýка), до ладћчок (РЯ до лáдічок), абсóлвент (РЯ абсолвéнт), твољго „научнóго“ зарóбку (РЯ твóго „наýчного“ зáрібку), ґрњвчав (РЯ ґряв-чáв), як єсь зáспав (РЯ як єсь заспáв), не довóлив (РЯ не доволúв), прћнїс новћнкы (РЯ принΐс новинкќ), же ’м одќ-шла (РЯ же ’м одышлá), театралнóго колектíву (РЯ театрáлного – неґат. конотація, колектíву теáтру), зачáла робћти стрћптиз (РЯ зачалá робúти стрíптіз), мíсце в пéршім рњдї (РЯ місце в пéшім рядΐ), зо смíхом єм чекáла (РЯ із сміхóм єм чéкала), лїнивќма сперміњми (РЯ лїнúвыма спéрміями), полетовáла у свíтлах рефлектóрів (РЯ полΐтовала у свíтлах рефлéкторів), збавовáла ня розýму (РЯ збáвлёвала єсь ня рóзуму, про тебе єм одходúв од рóзуму), грóзно (РЯ грознó), пóтїм (РЯ потíм), дáхто (РЯ дахтó), мóгло (РЯ моглó), нé знав (РЯ не знáв), заéрджав (РЯ заерджáв) і так дале.
Справне акцентованя ся не дасть научіти з ниякой ґраматікы русиньского языка, акценты на словах суть уведжены лем в орфоґрафічнім словнику русиньского языка, хоць основы суть назначены в окремых учебниках і языковых приручниках і в орфоґрафічнім словнику русиньского языка. Праві зато, як сьме уж увели на зачатку нашого реферату, было бы добрї створити акцентолоґічны тіпы на основі подобности слов, котры бы помог-ли при справнім акцентованю.
Слїдуючі ефектівность впливу материньского языка русиньского на розвой і уровень народной свідомости Русинів через окремы сферы ёго функціонованя мож конштатовати, же найвызначнїшу народноусвідомлюючу роль мать і в минулости мала сфера конфесійна і школьска. Такой позад них мож увести далшы сферы бісїдного языка – сценічно-театралну і розгласову сферу. Маючі в мерьку тот момент, мусиме признати, же формованя языковой нормы є зато барз потребне нелем в професіоналнім театрї, але і в малых аматерьскых театрах по селах. Треба, жебы професіоналны герцї русиньского професіоналного театру были здатны комуніковати кодіфікованов подобов русиньского языка, бо так бы могли помочі формовати (як методічны помічници) нелем аматерьскы пробы молодой ґенерації з боку драматічного, але й розвивати і укрїплёвати знаня з орфоепії, якы набыли на годинах русиньского языка в школї. Не бісідуючі о тім, же кодіфікована норма мала бы быти повинна про вшыткых ужывателїв списовного русиньского языка.