Рождественну віфлеємску коляду приносили колядници, якых было подля валальской традіції у нас вісем. Трёме Пастырї, двоме Ангелы, Дїдо (Ґуба), Чорт і Жыд.

Тоты колядници – молоды парібцї на роздїл од старых колядників (кураторів) мали на собі облечены довгы білы сорочкы (кошулї), якы мали переплетены через плечі і пас шырокыма фаребныма пантликами, а на головах мали прекрасны ручно роблены пестрофаребны чаковы (шапкы), котры были зроблены з рисунків або з даякого твердого папіря (картону) на міру каждой головы. Высокы были аж до 40 центіметрів, округлы, горї закінчены до шпіця (доостра), а на кінцю была зроблена катайка (трачкы з фаребного златка). Чаковы были облїплены блискачім фаребным папірём а оздоблены вшелиякыма звіздочками, хрестиками і святыма фіґурками. Пастырї мали в руках ручно выроблены лїсковы паліцї, тыж шумнї опараджены, а на верьху мали приправлены дзвоночкы (спіжакы). Першый пастырь мав штири дзвоночкы, а другый і третїй по два. Ангелы не мали паліцї, бо несли – єден з єдного боку а другый з другого боку – віфлеємик, у котрім мали яслічкы, де ся народив Ісуско. Дїдо мав на собі грубый, нарубы обернутый, вівчій кожух і маску з вівцї, а в руках карадулю (криву паліцю). Через пас быв перевязаный грубым ремінём або ланцком, за котрым мав прихоплены холем два великы дзвінкы, якы ґаздове давали коровам на шыї, кідь їх выганяли в яри на пашу. На голові мав бараніцю (шапку). Чорт быв облеченый в чорнім або в червенім шматю, на голові мав зроблены два ріжкы а взаду хвіст. На твари мав або маску, яка зображала чорта, або быв помалёваный саджов з комина. І рукы мав од саджі, а в них тримав деревяны вилы, з якыма страшив тоты дїти, о котрых знав, же суть недобры. Жыд мав на собі даякый обдертый мантель, впередї і фартух а під руков кошарик. Жыд собі „вайкав“ (робив вай-вай-вай...). Коляды учів і приправлёвав колядників священик і учітель. Поступно ся то уж помалы вытратило.

Парібцї, котры мали быти колядниками, найменше місяць перед ріствяныма святками упражняли коляду. Было то властно через цілу Філіповку (ріствяный піст). Кідь ся Філіповка скінчіла, пришов довго чеканый Святый вечур, так хлопцї, кідь ся уж дома навечеряли, пооблїкали ся за колядників і зышли ся перед фаров, а колядовати зачінали од фары. Потім в колядї продовжовали по єдній сторонї нижнёго кінця валалу, а поступно вышли по другій сторонї аж на середину валала і продовжовали вышнїм кінцём. Як дзвоны на північ ся роздзвонили, колядници перестали колядовати, а вшыткы шумнї ся вєдно выбрали на повечеря. Кідь ся північна Служба Божа скінчіла, колядници продовжовали колядовати аж до рана. Даколи ся стало, же не стигли походити вшыткы хыжы, также коляду докінчіли аж на Ріство пополудне. Было звыком, жебы веце корун назберали і дали на церьков, та ішли на далшый день ріствяных свят колядовати на сусїднїй валал.

Віфлеємска коляда ся зачінала так, же колядници приходять під дверї ґаздового дому, а Першый пастырь задуркать на дверї і входжать до хыжы:

Першый пастырь: – Хрістос раждаєт ся!

Домашнї: – Славите єго!

Першый пастырь: – Прославляю Бога і вас перепрошаю, што я до вашой хаты без дозволу вступаю. Дозвольте мі, пане ґаздо, до вашой хаты вступити і вас всїх розвеселити. Я ту не сам, я з братами пастырями і ангелами.

Другый пастырь: – Я собі, братку мій милый, так думам, же ся дашто стало, бо нашы овечкы неперестанно скачуть в тых нашых кошарах.

Третїй пастырь: – А вы, мої братя, в круг поставайте, а на мої слова добрї памятайте! Велике ся чудо стало, на небі ся зазрачне світло появило.

Першый пастырь: – Найлїпше буде о тім дїдо знати.

Другый пастырь: – Треба ёго закликати.

Третїй пастырь: – Ступай, дїду!

Дїдо: – А што вы од мене хочете? Хыбаль хлїбом, вином погостити хочете? Не зашкодило бы на моє горло! Кідь не мате вина, дайте пива, печеной кобаскы закусити!

Каждый Пастырь, кідь повів свою новину, наконець бухнув паліцёв до землї і задзеленькав дзвінками, чім дав далшому сіґнал на то, же уж може вступити до хыжы. Но а дїдо як послїднїй на конець свого повіданя выскочів а у люфтї ся шыковно зобертав і силным звуком черепаків (дзвінків на коровы) настрашыв несподївано домашнїх. Тот силный звук черепаків быв сіґналом про Ангелів і Чорта із Жыдом, же уж і они можуть іти водну до хыжы.

Ангелы з віфлеємом в руках, Чорт і Жыд під дверями зачінають співати колядкы Слава во вышнїх Богу...

Слава во вышнїх Богу і на землї мір

во чeловіцї благоволеніє.

Першый пастырь: – Слухайте, як красно співавуть!

Як Ангелы з Чортом і Жыдом докінчать спів під дверями, приходять до хыжы і вєдно з Пастырями і Дїдом ставають до кругу, Ангелы кладуть віфлеєм на стіл (пец або лавку) і вєдно співають колядку Не бойте ся, пастыре, пастыре...

Не бойте ся, пастыре, пастыре, радость вам ся віщає.

І Бог вам ся родив ся, родив ся,

Хрістос Бог воплотив ся.

Із Дївы нетлїнной

Із Пренепорочной.

В Віфлеємі народив ся, народив ся.

Як доспівають, вшыткы колядници продовжують в співі далшов колядков У Віфлеємі новина...

1. В Віфлеємі новина, Дїва Сына зродила. Породила в благодати, Непорочна Дїва Мати, Марія.

2. Положыла на сїнї, в Віфлеємскій яскынї.

    Йосиф Дїву потїшає, повивати помагає Марії.

3. Слава Божа і хвала, у вертепі настала.

    З неба ангелы злїтають, Сыном Божым прославляють Марію.

4. Серед темної ночі, дивне світло бє в очі.

    Ясна зоря засвітила, де Дїтятко породила Марія.

5. Недалеко пастырї, пасли стадо в долинї.

    До вертепа прибігають, і з Дїтятком ту витають Марію.

6. Щі приходять три царї, із востока звіздарї.

    Для Ісуса ставлять щіро ладан, золото і міро Марії.

7. І мы також спішыме, Богу дары несеме.

    У покорї прибігайме, з Сыном Божым все благайме Марію.

Потім поступно ідуть ку Віфлееєму, клякають колядници і кляняють ся малому Ісускови.

Першый пастырь: – Молю тя, Ісуску, ты так довго жданый, дай мі, што я просю. Боже воплощеный. Я у Бога пастырь, да і віру і мію, же для хрістіаньской віры достоєн буду.

Другый пастырь: – Молю ся ті, Ісуску новорожденый!

Дїдо: – О, Божа дїтино, услыши дїда, не допусти, штобы нас мучіла біда. Оддали нещастя, злобу і ненависть, дай всїм хрістіанам чістенькую совість. Дай, штобы і Земля богато родила, штобы весь мір веселила.

Дале співають вшыткы колядници і домашнї з нима даяку з колядок, або і дві-три: Коли ясна звізда, Божый Сын днесь народив ся, Дивная новина, Небо і земля нынї ..., Нова радість стала, Народив ся нам Спаситель...

Коли ясна звізда

1.  Коли ясна звізда з неба выходила,

     Тогды Пречістая Дїва Сына породила.

2.  Як Го породила, краснї му співала:

     Люляй, люляй, сам Сын Божый, бо я бы барз спала.

3.  Почекайте, Мамко, лем єдну годину,

     Покы я Вам не принесу із рая перину.

4.  Ой, Сыну мій, Сыну, ці бы то то зробив,

     Щі лем єдна годиночка, як єсь ся народив.

5.  Ці бы Ты то, мамко, ці бы Ты вірила,

     Же я створив небо, землю і вшытко створїня.

Як доспівали тоту колядку, продовжовали в співаню далшой:

Нова радість стала

1. Нова радість стала, яка не бывала,

    Над вертепом звізда ясна світу засїяла.

2. Де Хрістос родив ся, з Дївы воплотив ся.

    Як чоловік пеленами убого повив ся.

3. Ангелы співають, „слава“ величають.

    На небесї і на земли мір провозглашають.

4. Просиме Тя, Царю, милостёв безмірный.

    Даруй лїта щастливыї людям Твоїм вірным.

5. В мірї жытя вести і Тобі служыти.

    а із Тобов в царьстві Твоїм во вік-віків жыти.

6. Просиме Тя, Царю, небесный Владарю.

    Даруй лїта щастливыї тому господарю.

Першый пастырь: – Хрістіане добры, вы Русины честны, которы сьте нас ласкаво в свой дом прияли, желаєме вам, всїм Вашым дїтям ласкаво славити предвічного Бога, весело во вся днї на Многая і благая лїта...

Многая, благая, многая лїта, благая лїта.

Чорт: – Рождественну ігру мы уж докінчіли, забавов і співом вас розвеселили. А за тото дїло вы нам дашто дайте, щіру вашу жертву до мішка метайте. Посмотрите, у дїда борода посивіла, требало бы купити чорнила, намастити, жебы чорна была, жебы ёго іщі даяка молода дївчіна любила.О другых выдаткох шкода говорити, бо требало бы нам ту за годину быти. Прото лиш коротко всїм вам заявляю, што для нашой церькви всю жертву збераю.

Ґазда або ґаздыня обдарують колядників за їх красну коляду, а на конець коляды дакотрый з колядників завінчує тому ґаздівскому дому, у котрім были:

– Желаме вам, пане ґаздо, веселы рождественны святкы, єдны спроваджати, другых ся дочекати, щастливо до Нового року ступати!

Колядков Дякуєме вам за вашы дары... колядници ся выберають з хыжы і ідуть колядовати до далшого дому.

Дякуєме вам за вашы дары, же сьте нас краснї обдаровали. Многая, благая, многая лїта, благая лїта, многая лїта, благая лїта, многая, благая.