Тоты стрїчі почас золотой еры роботы з русиньсков молодежов, як і научна творчость отцїв Тімковічовых нашли свій природный одзыв і на сторінках Народных новинок і часопису Русин у статях з многыма фотоґрафіями і многоговорячіма назвами:

1.    Інтересна стрїча з василіанами, Пряшів (П): Народны новинкы (НН), ч. 45 – 46 (2000), 4. стор. (с.),

2.    Інтересна навщіва, П: НН, 51 – 53 (2000), 5. с.,

3.    Свято в Монастырю отцїв василіанів у Пряшові, П: НН, 3 – 4 (2001), 4.,

4.    Роль Інштітуту в здобываню молодежи про народностне дїло, П: Русин (Р), 5 – 6 (2001), 8. с.,

5.    Русины з радостёв приходять к василіанам, П: НН, 14 – 15 (2002), 2. с.,

6.    Отцям василіанам жычу много успіхів, П: НН, 18 – 19 (2002), 2. с.,

7.    Інтерес о хрістіаньскый русиньскый табор є великый, П : НН, 30 – 31 (2002), 1. с.,

8.    Што нового в области русиньскых штудій?, П: НН, 45 – 47 (2002), 3. с.,

9.    Новы книжкы про ґрекокатоликів-Русинів, П : НН, 9 – 12 (2003). 6. с,

10.  Новый русиньскый священик, П: НН, 29 – 30 (2003), 4. с.,

11.  Помогли му загранічны архівы, П: НН, 16 – 19 (2004), 4. с.,

12.  Історія ґрекокатоликів Підкарпатя (6. – 18. стороча), П: НН, 32 – 35 (2004), 1. с.,

13.  О історії ґрекокатоликів Підкарпатя, П: НН, 36 – 39 (2004), 3. с.,

14.  Дакотры крітічны познамкы к моноґрафії, П: НН, 42 – 43 (2004), 3. с.

 

Одколи ся став пряшівскым ґрекокатолицькым єпіскопом римокатолицькый єзуіта Ян Бабяк (од децембра 2002 аж до днешнёго дня), зачали ся помалы, але істо над Пряшівскым василіаньскым монастырём сходити хмары загубы і ліквідації. Перша проба была уж в новембрї 2003, кідь по першых інштрукціях звонка, самы собратя-василіане спробовали на провінчній капітулї в Краснобрідьскім монастырю (окрес Міджілабірцї) без участи отцїв Тімковічовых вылучіти їх споміджі себе (вышмарити з монастыря). Є ясно, же в такій неприязній сітуації отцї Тімковічовы уж не могли робити з русиньсков молодежов у Пряшівскім василіаньскім монастырю і їх дїятельство ся зужыло лем на роботу інтелектуално-публікачну і на роботу з русиньскыма вірниками, котрых реґуларно ходило на Службы Божы до василіаньского монастыря 50 – 90 людей (позн. – до монастырьской церковкы ся змістить лем 70 людей), із котрых многы мусили стояти і вонка, коло церькви...

Ай тота ера атаків на Пряшівскый василіаньскый монастырь од неприятелїв русиньской пасторації в Пряшові нашла одзыв на сторінках Народных новинок у статях:

1.   Хто іде проти своїм священикам і віруючім?, П: НН, 44 – 45 (2004), 1. с.,

2.   Одповідь на петіцію, П: НН, 52 – 53 (2004), 3. с.,

3.   Представенство церькви гріха ся не боїть?, П: НН, 21 – 24 (2005), 4. с.,

4.   Дїтьскый табор в Калинові Аляшка 2005, П: НН, 29 – 34 (2005), 3. с.,

5.   Нова інштітуція – нова якость, П : НН, 35 – 41 (2005), 1. с.,

6.   Два вызначны юбілеї в жывотї Русинів, П: НН, 35 – 41 (2005), 2. с.,

7.   Саґа Тімковіч ся кінчіть, П: НН, 22 – 26 (2006), 4. с.,

8.   Терор у Пряшівскім василіаньскім монастырю, П: НН, 27 – 30 (2006), 3. с.,

9.   Вірять, же їх одкликаня ся дістане к папови, П: НН, 35 – 38 (2006), 3. с.,

10. То уж мають 15 років?, П: НН, 39 – 40 (2006), 6. с.,

11. Русины в церьковных документах І. том, П: НН, 17 – 20 (2007), 2. с.,

12. Олена Рудловчак была лїпша, як єпіскоп, П: НН, 45 – 48 (2007), 1. с.,

13. Vyhlásenie k udalostiam z 2. augusta 2008 v Prešovskom baziliánskom monastyre, Vajanského č. 31, Prešov, П : НН, 29 – 32 (2008), 3. с.

Наконець дештруктівне антірусиньске дїятельство пряшівского ґрекокатолицького архієпіс-копа Яна Бабяка было „коруноване успіхом“ 2. авґуста 2008, кідь отцї Тімковічовы мусили під грозбов Окресного суду в Пряшові і поліцайтів одыйти з василіаньского монастыря. Од того істого дня тот монастырь є замкнутый ланцом із колодков на бранї, а тым є замкнутый і перед вшыткама русиньскыма вірниками!

Од 3. авґуста 2008 аж до днешнёго дня ся в Пряшівскім василіаньскім монастырю не одправляють ниякы літурґії і ся не выслугують ниякы тайны. О тім русиньскых вірників інформує таблічка на вонкашнїй бранї од уліцї з русиньскым надписом латиніков: „Службы Божы в монастырю не будуть, ани ся не выслугує св. тайна споводї“.

Так ся єзуітови, архієпіскопови Янови Бабякови, котрый ся усадив на престолї василіана, священомученика-Русина – Павла Петра Ґойдіча, подарило в Пряшові зліквідовати єдине місце русиньскых ґрекокатоликів, де нелем чули Слово Боже по русиньскы, але ся могли і інтелектуално підкріпити в русиньскім духу!!!

о. Йосафат Владимір ТІМКОВІЧ, ЧСВВ, Кошіцї

 

ДОПОВНЇНЯ: Покы кавза братів Тімковічовых дішла до днешнёй сітуації, так обидвоме братове Тімковічовы дістали россудок Окресного суду в Пряшові, же до трёх днїв од здобытя ёго правоплатности суть „povinní vypratať priestory v kláštore žalobcu na ul. Vajanského 31 v Prešove... а nahradiť žalobcovi trovy konania každý z nich vo výške 3.000,- Sk a sumu 7.249,- Sk sú povinní zaplatiť spoločne a nerozdielne na účet JUDr. Jána Lemeša.., to všetko v lehote do 3 dní od nadobudnutia právoplatnosti rozsudku...“ Также мусили ся підрядити рішіню цівілного суду, якый у тых реліґійных дїлах не быв компетентный рішати, лем сам папа римскый, як твердять обидвоме братя, отцї василіане. Россудок набыв правоплатность 14. юла 2008, але братя Тімковічовы ся о тім дізнали аж 1. авґуста 2008, также 2. авґуста одышли з пряшівского монастыря і перестїговали ся до дому свого брата в Кошіцях. На другый день написали в таліаньскім і словеньскім языках своє выголошіня к тій подїї, котре сьме в словеньскім оріґіналї публіковали в НН ч. 29 – 32 / 2008 і котре было послане ай папови римскому – Бенедіктови ХVI. Наслїдно 13. авґуста 2008 ся отцї духовны Тімковічовы приголосили як люде без роботы на Урядї роботы, соціалных дїл і родины в Кошіцях, котрый вырішыв так: „Timkovič Vladimír, Bc., nar. 19. 7. 1964, bytom: Štefánikova 11, 040 01 Košice je občanom v hmotnej núdzi, spĺňa nárok na pomoc v hmotnej núdzi a priznáva sa mu dávka a príspevky v sume 1.740 Sk mesačne od 1. 8. 2008. Odôvodnenie: Úrad práce, sociálnych vecí a rodiny Košice na základe žiadosti p. Timkoviča Vladimíra, Bc., zo dňa 13. 8. 2008 o priznanie dávky v hmotnej núdzi a príspevok k dávke a z predbežných podkladov zistil, že žiadateľ je nezamestnaný, zaradený do evidencie uchádzačov o zamestnanie od 8. 8. 2008 bez nároku na dávku v nezamestnanosti...“ То істе ся дотыкать і ёго брата, Інж. Андрія (Ґоразда) Тімковіча. В тій недобрій сітуації написали 19. авґуста 2008 писмо папови римскому, в якім го просять, жебы їм поміг (тото писмо публікуєме на тій же сторінцї новинок). Одповідь дотеперь не пришла, як ани на їх попереднї штири писма Святым Отцям – Янови Павлови ІІ. і Бенедіктови ХVI. З жадостёв, жебы были включены до пасторачной роботы, ся 28. авґуста 2008 обернули і на владыку Мілана Хаутура, кошіцького ґрекокатолицького єпарху. Потім, кідь не приходила одповідь на їх писмо, написали 17. септембра 2008 урґенцію, але ани на тоту іщі не дістали одповідь. З той урґенції выбераме холем тото, што ся тыкать вшыткых русиньскых ґрекокатолицькых віруючіх у Пряшові і околіцї: Jezuita-metropolita ThDr. Ján Babjak, PhD.,.. hádže vymyslené, protiprávne, neplatné a svedomie veriacich a autoritu sv. Cirkvi ničiace „exkomunikácie“ po všetkých cerkvách mesta Prešov (bolo to v nedeľu 7. septembra 2008 – a to už vyše mesiaca po tom, čo v Prešovskom monastyre sa nijaké bohoslužby neslúžia) na všetkých 150 – 200 rusínskych veriacich, ktorí sa v priebehu posledných dvoch rokov spovedali a pričaščali v Prešovskom baziliánskom monastyre (podľa cirkevného práva neexistujúca exkomunikácia – latae sententiae s platnosťou do minulosti). Ten istý episkop Ján Babjak od 2. augusta 2008 (hneď po našom nedobrovoľnom odchode z monastyra) dal príkaz uzatvoriť monastyr exemptného Rádu pápežského práva (!) pre veriacich železnou reťazou na bráne (interdikt ako v stredoveku). To preto, lebo sa rozhodol zlikvidovať posledné miesto v Prešove, kde sa slúžilo pre Rusínov po staroslovansky a rusínsky. Od 1. septembra 2008 metropolita Babjak otvorene zaútočil aj na Rusínov navštevujúcich prešovskú gr. kat. katedrálu, keď im svojvoľne zrušil ďalšiu odvekú každodennú staroslovanskú Liturgiu a nahradil ju slovenskou. V tejto súvislosti sa dá potom pochopiť, prečo arcibiskup Babjak o šesť dní nato (7. 9. 2008) z ambonov všetkých cerkví v Prešove zastrašoval všetkých pobúrených katedrálových Rusínov v Prešove exkomunikáciou (že tak ako ľahko „exkomunikoval“ Rusínov chodiacich do monastyra, tak exkomunikuje aj Rusínov chodiacich do katedrály, ak okamžite neprestanú nariekať a horekovať)...“ A теперь іщі выбераме з того писма то, што ся дотыкать отцїв-василіанів, братів Тімковічовых: „Episkop Ján Babjak teraz striehne, kedy si nájdemе civilné zamestnanie (žiť totiž z niečoho treba), aby nás vzápätí (opäť protiprávne, lebo právne pod neho nepatríme a dokonca ani nežijeme na jeho teritóriu) mohol suspendovať ako tých, čo svojvoľne, bez dovolenia episkopa, sa zamestnali, a tak odvrhli kňazstvo...“

Што на конець додати? Монс. Ян Бабяк собі упевнив єрархічну позіцію, кідь ся став ахієпіскопом пряшівскым і митрополитом Ґрекокатолицькой церькви на Словеньску, і так теперь смілїше реалізує свої планы. Але, РУСИНЫ, НЕ ДАЙТЕ СЯ ЗАСТРАШОВАТИ, НЕ СЬМЕ В СЕРЕДНЁВІЧУ, ДЕ ЄЗУІТЫ МОГЛИ З ЛЮДМИ РОБИТИ, ШТО СЯ ЇМ ЗАХОТЇЛО! Жадайте назад обновлїня зрушеной каждоденной Службы Божой по старославяньскы, бо Церьков і єй єрархія є ту про віруючіх, не віруючі про єрархію. Так істо просиме Вас, жебы сьте помогли отцям-василіанам, братам Тімковічовым, морално і матеріално, бо они як єдны з мала ся поставили на одпор проти несправедливости, котра настала односно Русинів-священиків і Русинів-вірників у Ґрекокатолицькій церькви на Словеньску по наступі на єпіскопскый престол Монс. Яна Бабяка, СІ!!! Хто хоче помочі, тому допереду щіро дякуєме в менї своїм і в менї братів, котры ся дістали до жывотной нужды (адреса є высше уведжена). Няй Бог благословить Ваше дїло!