А за тот час Русины на Словеньску в дїлї русиньского школства зазнали великы страты: векшына школ ся стала словенськыма а друга часть – україньскыма, котры поступно заникали єдна по другій про неінтерес ці аж аверзію к ним з боку Русинів, причім днесь не є уж ани єдной школы з чісто навчалным україньскым языком! Незмыселный приказ тогдышнёго Повереництва школства на Словеньску в 1952 роцї, жебы од школьского року 1953/54 школы з навчалным русиньскым языком змінили ся на школы з навчалным україньскым языком, принїс Русинам такы страты, котры уж нияк не мож направити – на Словенську уж николи не буде скоро 265 русиньскых школ! Але перша ластівка (як школу у Чабинах назвав єден із великых помічників того дїла, домашнїй священик о. Мілан Ясик) уж „вылетїла“ до світа. Няй бы такых ластівок у нашім підкарпатьскім краю прибывало все веце і веце...

Але вернийме ся к тому святочному дню – 2. септембра 2008 – отворїню Основной школы Анатолія Кралицького з навчалным русиньскым языком у Чабинах. Тото рано было залляте сонечныма лучами, также і добра хвіля підкріплёвала святочность того дня, коли до выновленой Ґрекокатолицькой церькви в Чабинах (котра была высвячена по реновації в недїлю, 7. септембра 2008) ся сходили містны жытелї, позваны гостї того свята, родічї школярїв і школярикы-першокласници, котры в тот день ся стали першыма школярями новоотвореной малокласной школы, а то русиньской. Вшыткых в храмі привітав домашнїй парох о. Мілан Ясик, котрый підкреслив значіня отворїня русиньской школы і навчаня материньского русиньского языка про народностну перспектіву Русинів. Важность такого кроку порозуміли уж нашы будителї у 19. сторочу, наприклад Александер Духновіч, Адолф Добряньскый і іншы, котры у 1862 роцї заложыли Общество св. Йоана Крестителя, жебы помагати у здобываню освіты русиньскым дїтём і молодежи. В тій лінії ідуть і русиньскы священици, котры вєдно з о. М. Ясиком одслужыли святочну Службу Божу: Ярослав Поповець із Чірча (сучасный председа Общества св. Йоана Крестителя), Франтїшек Крайняк із Камюнкы, Владимір Панчак із Олькы, Іґор Панчак із Воліцї, Владимір Лапігуска з Руськой Порубы і Іван Барна зо Светліць (потомок А. Кралицького по непрямій лінії, по братови А. Кралицького). Сїм статечных, сїм із нашых честных і усвідомленых русиньскых священиків, котры тій літурґії і цілій акції дали належный славностный характер. По прекрасній літурґії і незабытных патріотічных словах о. М. Ясика у своїм привітаню і проповіди по русиньскы вшыткы сьме одходили з церькви духовно підкріплены. Од церькви колона людей перешла загородов перед будову школы, де над єй входом стояв із великыма буквами новый надпис – ШКОЛА АНАТОЛІЯ КРАЛИЦЬКОГО, а по обидвох боках при входовых дверях далшы три таблічкы, котры говорять, же ту ся находять основна і матерьска школа з навчалным русиньскым языком, як і то, же отворїня русиньской школы ся зреалізовало вдяка фінанчній помочі з фонду при Торонтьскій універзітї русиньского філантропа із Канады – Штефана Чепы.

Уж стоять люде перед вступнов бранов школы, котра была заперта про школярїв основной школы 14 років (фунґовала ту лем матерьска школа), теперь обновлена єй зряджователём Сільскым урядом у Чабинах під ве-джінём старосты Маріана Шковрана. Тот перед школов святочным прословом отворив першу пореволучну русиньску школу, у якім привітав главно першых сїм першокласників: Радку Ясикову, Крістінку Цвикликову, Станка і Сандру Цапцаровы, Діянку Костілникову, Янку Куськову і Зузку Сірикову, як і їх учітельку і директорку в єдній особі – ПаедДр. Марію Ясикову. Щіро привітав і притомных родічів школярїв: Марію і о. Мілана Ясиковых, Мірослава і Моніку Сіриковых, Йозефа і Любіцу Цвікликовых, Татяну Костілникову, Александру Цапцарову і Даріну Куськову (на святочнім отворїню хыбовали лем родічі Станїслав Цапцара, Мартін Костілник і Іґор Кусько). Вшыткым спомянутым патрить нелем вдяка старосты села, але і нас вшыткых, котры ся анґажуєме в дїлї русиньского школства ці навчаня русиньского языка. Староста М. Шковран привітав і гостїв того свята: посланця Пряшівского самосправного края за Міджілабірцї Інж. Івана Солея, предносту Обводного уряду в Міджілабірцях РСДр. Василя Ґавулу (родака з Чабин), выконного секретаря Світовой рады Русинів (СРР) Мґр. Александра Зозуляка, директорку Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові ПгДр. Анну Плїшкову, ПгД., председу Русиньской оброды на Словеньску (РОС) і члена СРР Владиміра Противняка, председу Окресной орґанізації РОС у Гуменнім Александра Фецуру, методіка про русиньскый язык Методічно-педаґоґічного центра в Пряшові Мґр. Штефана Сухого, директора Выскумного центра карпатістікы в Ужгородї і члена Рады русиньскых недїльных школ на Підкарпатю Валерія Падяка, к. н., председу Лабірьского здружіня міст і сіл і старосту Воліцї Мілана Глогінця і старосту села Рошківцї (одкы суть тыж першокласници чабиньской школы) Томаша Качура. Потім повів пару щірых слов на адресу першокласників і слова вдякы тым, котры припомогли отворїню першой русиньской школы. Подяковав главно добродителям – Ш. Чепови і Обществу св. Йоана Крестителя, главным орґанізаторам отворїня той школы о. М. Ясикови, М. Ясиковій і А. Зозулякови (позн. ред.: самособов, же велика вдяка патрить одважному старостови М. Шковранови). Потім задекламовала вірш О. Кудзея Я Русин быв... і заспівала русиньскы співанкы Станїслава Ясикова вєдно зо своїм няньком (акордеоністом і співаком в єдній особі, братом о. М. Ясика) Ладїславом Ясиком. Дале староста дав честь перерїзати пантлик зо словеньсков триколоров перед дверями до выновленой І. класы той школы І. Солеёви і А. Зозулякови.

Так вшыткы притомны вошли до класы, де выступили гостї: І. Солей, А. Зозуляк, Я. Поповець, А. Плїшкова, В. Противняк (позн. ред.: шкода, же не выступив В. Падяк, котрый міг притомным повісти о русиньскых недїльных школах на Підкарпатю), але і домашнї: М. Шковран і М. Ясикова. З тых выступів найвеце ся мі запамятало речіня о. Я. Поповця, котрый повів: „Є нас ту сїм русиньскых священиків і сїм першокласників чабиньской русиньской школы, той першой ластівкы, і так каждый з нас возьме собі єдного з тых першокласників під своє охранне крыло.“ Віриме, же під охранныма крылами тых священиків і їх учітелькы-директоркы з тых першокласників выростуть люде нелем із належнов освітов, але і люде честны, справедливы, горды на свій род і материньску бісїду, добры вірници, може, і священици, якыма суть і семеро высше спомянуты отцї духовны. А, може, дакотрый із тых першокласників ся стане штудентом русиньского языка в комбінації з далшым предметом на Пряшівскій універзітї ці пізнїше працовником Інштітуту русиньского языка і културы ПУ в Пряшові, як підкреслила директорка того інштітуту А. Плїшкова, і додала, же „тот, 2008 рік про Русинів Словеньска є двараз вызначным – взникнув самостатный Інштітут русиньского языка і културы на ПУ і взникла перша русиньска школа в новодобій історії.“

І так наконець зажелайме школї, єй учням, учітельцї-директорцї, жебы так як прекрасно зачав першый день у новій школї, были прекрасныма і на хосен школярам і далшы днї, тыжнї, місяцї, рокы. Няй перша школа-ластівка не зістане в нашім русиньскім краю лем самотнов, але няй к нїй каждым роком прибывають далшы! Але о то ся мусиме причінити вшыткы, котрым не є легковажна судьба русиньского школства, навчаня русиньского языка і културы, судьба нашого молодого поколїня Русинів, котры бы мали іти по нашых слїдах і дале розвивати свій русиньскый материньскый язык, свою русиньску културу, єдным словом – вшытко родне.