Біоґрафія Евы Міхны

 

Мґр. Ева Міхна, ПгД., ся народила 23. децембра 1964 в селї Рабка в Польщі. В роках 1988 – 1993 штудовала на Яґелоньскій універзітї в Кракові шпеціалізацію соціолоґія. В роцї 1993 здобыла академічный тітул маґістер. В роцї 2001 обгаїла докторьску дізертацію на тему Русиньскый рух на Словакії, Українї і в Польщі і здобыла научный тітул ПгД.

Од року 1993 аж доднесь робить на Яґелоньскій універзітї, в роках 1993 – 2004 на позіції асістента, од року 2004 аж дотеперь на позіції адъюнкта (в нашій термінолоґії – одборного асістента).

К найважнїшым опублікованым роботам Евы Міхны належать: „Łemkowie, Grupa etniczna czy naród?“ (Kraków : NOMOS, 1995, 142 c.), „Kwiestie etniczno-narodowościowe na pograniczu Słowiańszczyzny wschodniej i zachodniej. Ruch rusiński na Słowacji, Ukraine i w Polsce“ (Kraków : Polska Akademia Umiejętności. Prace Komisiji Wschodnioeuropejskiej, T. VIII, 2004, 364 c.). Окрем того опубліковала коло тридцять статей в научных зборниках і часописах.

 

„І кідь є слїдный міцный вплив маёрітного народа, наслїдком якого проявы народностной і языковой асімілації суть евідентны, чутя сполуналежности, близке одношіня і вязи з мінорітным обществом суть іщі все у свідомости Русинів захованы.“ (соціолоґічка Марія Гомішінова).

Отчізна – то нелем ґеоґрафічне понятя, але і важный псіхолоґічный момент, вплываючій на жывот і розвиток єднотливця.

„Памятны історічны місця суть про конкретну міноріту барз важны, бо на них ся етнічны ґрупы одкликують при утримованю своёй ідентіты.“ (соціолоґічка Ева Міхна).

Приближно в такім дусї ся нїс научный семінарь карпаторусиністікы, на котрый прияла позваня соціолоґічка з Інштітуту американістікы і полоністічных штудій Яґелоньской універзіты в Кракові Ева Міхна. Ева Міхна ся дакілько років інтересує мінорітами в Польщі – Кашубами, Слезанами, но і Русинами, котры суть в сучасности в центрї єй інтересу. На семінарю презентовала часть із своёй роботы, котра ся дотыкать памятных міст Русинів-Лемків у Польщі, але і Русинів Пряшівщіны і Підкарпатя. Семінарь быв іншпіратівный главно з аспекту порівнаня значіня і впливу русиньскых памятных міст в єднотливых державах, де жыють Русины, на розвой їх колектівной ідентічности, але про многых з участників – главно лідрів русиньскых народностных орґанізацій, може ся став і імпулзом к тому, як бы могли у своїх народностно-културных проєктах выужыти памятны місця Русинів на Словеньску на плеканя народной свідомости Русинів. Кідьже Ева Міхна дотеперь змаповала переважно лемківскы памятны місця, наш вопрос быв наміряный на польскых Лемків:

• Панї докторко, представили сьте нам розлічной сорты памятны місця Русинів-Лемків і видить ся, же польскы Лемкы мають може найінтензівнїше одношіня зо вшыткых Русинів карпатьского ареалу к своїм памятным місцям. Ку котрым найвеце і чом суть тоты місця про них може найважнїшыма з факторів при пестованю народной ідентіты?

– Історія народа є закорїнена в ёго културній дїдовизнї. Якраз зато на початку возродных процесів каждой міноріты ся етнічны лідры намагають ожывити тоту дїдовизну. Так то было і в припадї польскых Лемків, котры окрем другых возродных актівіт велику позорность придїляли обновлїню памятных місць своїх предків. Так зачали ожывляти уж єствуючі памятникы, або памятны місця, але зачали формовати і новы традіції і у звязи з нима новы памятны місця. Ту хочу спомянути, же не є то лем ініціатіва найстаршой і старшой ґенерації, але, наприклад, з ідеёв ставляня памятных табел вызначным особнос-тям пришли молоды Лемкы. Памятны таблы мож дати на єдно з першых місць, котры мають про Лемків велике значіня, тым важнїше, же часто суть іншталованы на церьквах, што зміцнює їх етнокултурну і конфесійну приналежность. Найсімболічнїшы місця, але і найнавщівлёванїшы Лемками суть якраз церькви, позад них мож назвати музеї а міджі нима в першім рядї музей в Зиндрановій, засноваелём котрого є Теодор Ґоч, котрый ся доднесь о тот музей старать. Сімболічным і часто навщівляным місцём є Руська Бурса в Ґорлицях. Руська Бурса про Лемків є штось подобне, як про Русинів на северовыходнім Словеньску Руськый дім у Пряшові. Далшыма вызначныма місцями лемківской історії суть памятникы вызначным особностям, напр. памятник Нікіфора в Криницї, як і гробы вызначных людей на цінтерях, котры суть часто навщівляны у звязи з пєтныма акціями. А чом якраз Лемкы найбарже величають памятны місця своёй історії? Думам сі, же зато, бо Лемкы споміджі вшыткых Русинів мали найтраґічнїшу судьбу – спомяньме холем акцію Вісла (1947) а в рамках нёй насилне выстягованя Лемків з їх отчізны в Карпатах до северозападных областей Польска або на Україну, ці смутнознамый лаґер Талергоф, в котрім почас першой світовой войны терпіло і загынуло много людей з рядів лемківской інтеліґенції або і простых людей. Якраз акція Вісла запрічінила факт, же многы родны міста, враховано цінтерїв у бывшых лемківскых селах зістали опущены, зато ся Лемкы вертають на тоты стары цінтерї і мають тенденцію старати ся о гробы своїх предків. Є то властно їх сімболічне навертаня на родну землю, до отчізны своїх предків.

Споминали сьте і факт, же такы актівіты не суть лем носталґіов найстаршой і старшой ґенерації, але же такы актівіты розвивають і молоды Лемкы. Котры з них суть важны про молоду ґенерацію, котра властно ніч з того страшного не зажыла, а преці мать потребу навертати ся к свому корїню якраз через памятны місця?

– Молода ґенерація зачінать чути потребу быти неоддїльнов частёв історії своїх предків. На Бєнале русиньской културы в Криницї, де ся часто презентує і молода ґенерація, взникла інтересна традіція поклонити ся памятнику Нікіфора. А лемківска молодеж завела іщі єдну традіцію: молоды пары, котры ся вінчають в Криницї, приходять к памятнику Нікіфора, жебы сімболічно поблагословив їх вінчанку. То є барз важный момент. Далшов інтереснов ініціатівов молодых Лемків было орґанізованя екскурзій на родны землї своїх предків, як і обновлїня Лемківской ватры в селї Чарна. Колись ся ту робила Лемківска ватра, но по выстягованю Лемків ся ватра перенесла до западных областей, де были насилно выселены, до Михайлова і днесь єй знаме під назвов – Лемківска ватра на чужынї. Але уж пару років ся одбывать і Лемківска ватра в Чарнім, де в рамках Лемківского лїта проходять розлічны актівіты про молодых, котры суть тыж цалком насакнуты лемківсков етнокултуров. То є позітівный факт, бо такым способом ся вказує, же ани молодій ґенерації Лемків не суть їх історія, култура і традіції легковажны.

Высловме надїй, же і молода ґенерація Русинів у Словеньскій републіцї не зістане легковажнов к памятным місцям своїх предків і вызначным особностям русиньского руху. Через русиньскы орґанізації, але і властну молодежну орґанізацію мають можность ся стати інтеґралнов частёв і такых актівіт, хоць і на свій, модернїшый способ, як то вказали польскы молоды Лемкы.