6. януара 2014 одышла на вічный одпочінок Клара Дубска, роджена Бунґанічова, у віку недожытых 91 років. Была єднов із найстаршых русиньскых актівісток нелем у Сполочности приятелїв Підкарпатьской Руси в Чеську, але і в русиньскім русї вообще. Панї Клара з Прагы была, може, і найстаршов чітательков і передплатительков Народных новинок і часопису Русин, якым і у своїм высокім віку як пензістка фінанчно помагала. Послїдня розлучка з нёв была 13. януара 2014 в Церькви св. Клімента у Празї і єй остаткы одпочівають на Олшаньскім цінтерю при православній капличцї.

Познала-м ю рокы, оцїнёвала єм єй інтеліґенцію, робітность, жывотный елан, актівность і практічность, з якыма приступала к рїшаню проблемів – а в своїм жывотї їх мусила мати немало. Але тыж обдивлям єй щіру і глубоку віру. Підкреслюю – віру, не показію. Много того о собі не наговорила, презентовала ся скорїше дїлами, як словами, была на обдив праґматічна. Наприклад, кідь перед часом написала про інштітуцію „Paměť národa“ властный жывотопис, змістив ся до 19 машинописных сторінок і мав много словных скорочінь, же быв іщі куртшый … А притім єй жывот бы быв на драматічне повіданя. Ноблесна і все красна панї, котру двараз вышмарили з высокой школы, але наперек тому знала ся наконець все добрї постарати о себе. Вытворила добру родинну атмосферу про єй мужа-доктора, тыж перенаслїдованого комуністічным режімом. Мала велику родину, векшыну актівного жывота робила в здравотництві, цїлый жывот робила про „своїх“, але і другых.

Клара Дубска ся народила 11. апріля 1923 у русиньскім селї Збудьска Біла на Лабірщінї як пята дїтина до родины русиньского ґрекокатолицького священика Петра Бунґаніча, остатнї были хлопцї. Бунґанічовы все были і суть родинов інтеліґенції, родинов освіченов: Кларин брат проф. Штефан Бунґаніч быв директором руськой ґімназії в Мукачові, єден з братів быв знамым языкознателём і высокошкольскым учітелём – доц. Др. Петро Бунґаніч, к. н. Тыж Клара ся пустила на путь за освітов. В роках 1933 – 1941 абсолвовала Мукачовску руську реалну ґімназію, де были єй сокласниками, наприклад владыка ґрекокатолицькой церькви о. Іван Лявинець або Інж. арх. Іван Піліп. По матурї ся записала на медічну факулту в Братїславі. Єй штудії на школї перерушило Словеньске народне повстаня, Клара пак робила в шпыталю в Гуменнім. Кідь ся на зачатку зимы року 1944 приближыла фронта, по вымушеній евакуації нашла сі роботу в санаторію на лїчіня туберкулозы у Высокых Татрах. По войнї, од року 1946 штудовала на Высокій школї політічной і соціалной роботы у Празї, з котрой ю комуністы по фебруарї 1948 вышмарили. Єй сын Андрій к тому додає: „З высокой школы была вышмарена так, же їй не быв вернутый высокошкольскый індекс по перевірках. Нияку справу о вылучіню не дістала. В рамках одшкоднїня в роцї 2010 ся дізнали, же в архіві тот індекс є. Мала уж засписаный семый семестер і зложыла 1. штатный екзамен. В роцї 2010 єй быв додаточно признаный тітул ‘інжінїр’.“ В януарї 1949 ся Клара Дубска оддала за Йозефа Дубского (днесь має 93 років), котрый праві докінчів штудії на медічній факултї. Ішла з ним до Локтя, де муж дістав місто в шпыталю. Она сама робила в містї як малярька порцелану. В половинї 50-ых років абсолвовала абітурьєнтьскый курз про здравотны сестры з матуров, вдяка чому наслїдно могла пак робити як здравотна сестра в пражскім Томаєровім шпыталю. Пізнїше робила як лаборантка в інштітутї серумів і інъєкчных препаратів, в котрім тогды проходило баданя вакціны проти обырнї (паралізї), а при тій роботї выштудовала далшый медициньскый одбор – середню школы про здравотных лаборантів (далша матура в роцї 1961). Потім робила як лаборантка, наприклад на Псіхіатрічній клініцї Факултного шпыталю в Празї. Муж пізнїше робив на Міністерстві здравотництва ЧР на функції заступцю міністра, одкы в роцї 1969 быв вышмареный і не смів дістати роботу в Празї. Аж по по пару роках дістав місто заводного доктора в ЧСД. Клара выховала трёх сынів: Романа, Александра і Андрія – вшыткы суть у своїх професіях успішны, і тїшить ся з внучат і правнучат. Вєдно з мужом ославила діамантову свадьбу (обряд златой свадьбы в роцї 1999 одправляв в Церькви св. Клімента у Празї о. Іван Лявинець). Рокы ся старали і утримовали хатку в южных Чехах – манжеле єй здобыли в часї, кідь докторови Дубскому взяли паспорт і родина не могла іти за граніцї. При тім вшыткім стигалаь быти актівістков ґрекокатолицькой церькви, донедавна співала сопран у хорї ґрекокатолицькой Церькви св. Клімента, двадцять років актівно дїяла в русиньскім русї, окрем іншого як господарька Сполочности приятелїв Підкарпатьской Руси, брала участь на народных і краяньскых акціях, была делеґатков на засїданях Світового конґресу Русинів і т. д.


Ку тым, котры высловлюють глубоке сочуствіє, што познали Клару Дубску, окрем близкой родины і бывшых сполупрацовників, ся припоює шефредактор Народных новинок і Русина, ёго колеґове, але віриме, же і вшыткы нашы чітателї, передплатителї і сполупрацовници.